6.1. Регламентація розміщення технічних резервів

При розміщенні страхових резервів страховики повинні дотримуватись за­конодавчо регламентованих:

• напрямків розміщення;

• нормативів розміщення;

• принципів розміщення.

Напрямки розміщення страхових резервів визначені Законом України "Про страхування", згідно з яким обсяги технічних резервів мають бути представлені такими категоріями дозволених активів:

• грошові кошти на поточному рахунку;

• банківські вклади (депозити);

• валютні вкладення згідно з валютою страхування;

• нерухоме майно;

• акції, облігації, іпотечні сертифікати;

• цінні папери, що емітуються державою;

• права вимоги до перестраховиків;

— інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

— банківські метали;

— готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, установлених Національ­ним банком України.

Нормативи розміщення технічних резервів (крім резервів зі страхування життя) до 2008 року визначались Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, затвердженими Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.04 № 3104. З 2008 року раніше вста­новлені нормативи розміщення страхових резервів за окремими категоріями активів відмінені.

Для представлення технічних резервів не можуть використовуватись позики (кредити, поворотна фінансова допомога, інші позикові кошти), цінні папери із зобов'язаннями зворотного викупу, цінні папери, за якими не здійснено повної оплати їх вартості, кошти, надані банкам на умовах субординованого боргу, помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових плате­жів, які підлягають поверненню страхувальнику в період, наступний за звітним, відповідно до законодавства.

Величина активів, що приймаються на покриття технічних резервів, змен­шена на суми довгострокових та поточних зобов'язань (розділи III, IV пасиву Балансу), повинна бути не меншою, ніж сумарна величина технічних резервів, що розраховується відповідно до чинного законодавства на будь-яку дату.

Якщо кошти технічних резервів представлені правами вимоги до перестра-ховиків-нерезидентів з країн — членів Єдиного економічного простору і рей­тинг фінансової надійності таких перестраховиків не нижчий за один з таких: "В" (A.M.Best, США), "Ba" (Moody's Investors Service, США), "BB" (Standard & Poor's, США), "BB" (Fitch Ratings, Великобританія), та (або) до перестрахови-ків-нерезидентів з інших країн, ніж країн — членів Єдиного економічного про­стору і рейтинг фінансової надійності таких перестраховиків не нижчий за один з таких: "В+" (A.M.Best, США), "Baa" (Moody's Investors Service, США), "BBB" (Standard & Poor's, США), "BBB" (Fitch Ratings, Великобританія), то не менше 50 % коштів технічних резервів повинні бути розміщені на території України. В іншому разі кошти технічних резервів повинні бути розміщені на території України в розмірі не менше 90 % загального розміру технічних резервів.

Окремі вимоги встановлені щодо розміщення страхових резервів з обов'яз­кового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду. Вони повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, дивер-сифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

• грошові кошти на поточному рахунку;

• банківські вклади (депозити) — в кожному банку не більше 30 %;

• права вимоги до перестраховиків — не більше 80 %;

• цінні папери, що емітовані державою, — не більше 30 %.

Для представлення страхових резервів з обов'язкового страхування цивіль­ної відповідальності за ядерну шкоду не можуть використовуватися позичкові кошти.

При затвердженні плану відновлення фінансової стабільності страховика директор Департаменту страхового нагляду може прийняти рішення про тимча­сове представлення коштів страхових резервів страховика активами в обсягах, що відрізняються від затверджених. Рішення директора Департаменту страхо­вого нагляду схвалюється Комісією як колегіальним органом.

Здійснюючи фінансову діяльність, пов'язану з розміщенням коштів страхо­вих резервів та їх управлінням, страховики, згідно зі ст. 31 Закону України "Про страхування" повинні дотримуватись таких принципів їх розміщення:

• безпечності;

• ліквідності;

• прибутковості;

• диверсифікованості.

Слід зазначити, що наведені в Законі принципи є ключовими, і на практиці дотримуються й інших принципів, наприклад, принципу узгодження терміну інвестицій з часом дії зобов'язань, прийнятих страховиком.

Принцип безпечності ставить перед страховиком завдання досягнути мак­симально можливої за даних умов безпеки вкладень, тобто, звести до мінімуму інвестиційний ризик. У літературних джерелах цей принцип можна зустріти та­кож під назвою "принцип найбільшої гарантованості повернення коштів" або "принцип надійності". На практиці найбільш безпечними з позиції інвестицій­ного ризику вважаються будь-які державні цінні папери, найбільш небезпечни­ми — акції молодих наукомістких підприємств.

Принцип ліквідності передбачає можливість швидкого та беззбиткового перетворення будь-яких вкладень у грошові кошти. Згідно з цим принципом, загальна структура активів страховика має бути такою, щоб будь-коли він мав у своєму розпорядженні ліквідні кошти для забезпечення своїх зобов'язань.

Особливістю застосування принципу ліквідності в страхуванні є те, що ви­моги до ліквідності залежать від характеру та структури страхового портфеля. Наприклад, у разі, коли страхова компанія здійснює страхування життя, страхо­вий портфель добре піддається плануванню і забезпечити дотримання принци­пу ліквідності в цьому разі неважко, оскільки з великим ступенем надійності можна передбачати терміни та суми страхових виплат. При здійсненні ж зага­льного страхування, особливо при переважанні в страховому портфелі транс­портного страхування, виплати за якими можуть бути занадто великими і важ-копрогнозованими, забезпечити принцип ліквідності набагато складніше. Тому до страхових компаній з незбалансованим страховим портфелем висуваються більш жорсткі вимоги щодо ліквідності.

Принцип прибутковості вкладень означає, що активи страховика мають розміщуватись так, щоб вони приносили постійний доход. При цьому слід вра­ховувати, що законодавством за рядом інвестицій встановлюється мінімальна межа такого доходу. Наприклад, страхові резерви в облігаціях та іпотечних сер­тифікатах, приймаються до заліку лише ті, за якими гарантується виплата дохо­ду на рівні не нижче облікової ставки НБУ

Незважаючи на те, що принцип прибутковості не є абсолютним і головним принципом інвестиційної політики страхової компанії, отримання прибутку — це мета діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. Отримання інвестицій­ного прибутку дає страховикові змогу:

а) перекривати збитки від операційної діяльності;

б) здійснювати дисконтування страхових премій за довгостроковими дого- ворами страхування життя;

в) інвестувати кошти в нові проекти та розширення діяльності.

Принцип диверсифікованості (змішування та розсіювання) полягає у роз­поділі коштів, що інвестуються, між об'єктами вкладень з метою зниження ри­зиків імовірності їх втрати або втрати доходів від них. Згідно з цим принципом структура вкладень не повинна бути однобокою, не повинно бути різкого пере­важання якогось певного виду вкладень над іншими. Цей принцип стосується також регіональної концентрації вкладень. Дотримання принципу диверсифіко-ваності інвестованих коштів страхових резервів контролюється через дотри­мання нормативів їх розміщення.