1.7. Особливості ведення бухгалтерського обліку та складання звітності у страховиків

Бухгалтерський облік у страхових організаціях регламентується насамперед загальною для всіх господарюючих суб'єктів нормативною базою, а саме: Зако­ном України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІУ, Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтер­ського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підпри­ємств та організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, Законами України з питань оподаткування та іншими. Методо­логічне керівництво бухгалтерським обліком у страхових організаціях забезпе­чує Міністерство фінансів України.

Міністерством фінансів розробляються документи, які регламентують поря­док формування і розміщення резервів страховика, порядок складання та по­дання спеціалізованої звітності. Податкова звітність регламентується Законами України та розробленими згідно з ними нормативними документами ДПА.

Статтею 33 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховики зо­бов'язані щоквартально подавати Держфінпослуг фінансову звітність та інші звітні дані за формою, встановленою Держфінпослуг, затверджені власником (уповнова­женим ним органом) страховика, а також давати на запити Держфінпослуг необхід­ні пояснення щодо звітних даних. Порядок складання звітних даних страховиків та форми спеціалізованої звітності затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 15.09.05 № 4619.

Стаття 34 Закону України "Про страхування" визначає, що страховики пуб­лікують свій річний баланс за формою і в порядку, встановленими Уповнова­женим органом. При цьому, достовірність та повнота річного балансу і звітнос­ті страховиків повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою).

Керівниками страховика (голова виконавчого органу та головний бухгалтер страховика) мають бути дієздатні фізичні особи. Голова виконавчого органу страховика або його перший заступник повинен мати вищу економічну або юридичну освіту, а головний бухгалтер страховика повинен мати вищу економічну освіту (ст. 38).

Згідно з Положенням про навчання, перепідготовку, підвищення квалі­фікації та складання екзаменів особами, які провадять діяльність на ринках фінансових послуг, затвердженим розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 25.12.03 № 183 керівники страховика та посадові особи, обов'язки яких пов'язані з наданням фінансових послуг, мають бути охоплені системою навчання. Зокрема, підвищення кваліфікації керівників здійснюється за такими формами:

1. спеціалізація;

2. короткострокове підвищення кваліфікації;

3. довгострокове підвищення кваліфікації;

4. стажування;

5) інші форми.

Тривалість довгострокового підвищення кваліфікації встановлюється від 72 до 512 годин. Періодичність довгострокового підвищення кваліфікації керівників — не рідше одного разу на п'ять років. Першочерговому направ­ленню на курси довгострокового підвищення кваліфікації підлягають керівники, призначені (обрані) на посаду.

Професійні вимоги до головних бухгалтерів професійних учасників фо­ндового ринку встановлені рішенням Держфінпослуг від 24.04.2007 № 815. Згідно з цим рішенням головний бухгалтер повинен відповідати таким профе­сійним вимогам:

1. мати повну вищу освіту (спеціаліст, магістр);

2. у тримісячний строк після прийняття на роботу на посаду головного бух­галтера пройти підвищення кваліфікації шляхом підготовки за типовою про­грамою професійної підготовки бухгалтерів професійних учасників фондового ринку, затвердженою рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондово­го ринку, та атестації в порядку, визначеному Положенням про порядок на­вчання та атестації фахівців з питань фондового ринку, затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.09.96 № 215, за­реєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.10.1996 № 584/1609 (зі зміна­ми). Проходити дане підвищення кваліфікації не рідше одного разу на три роки;

3. не мати непогашеної або не знятої судимості за злочини проти власності, у сфері господарської та службової діяльності, а також не бути позбавленим права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

Особливості страхової діяльності висувають певні вимоги і до відображення господарських операцій таких підприємств. Тому в страховій діяльності вико­ристовується ряд рахунків, які не застосовуються в інших галузях. Ці рахунки визначені Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського облі­ку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та орга­нізацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291. Так, лише страховики використовують рахунки 49 "Страхові резерви", 705 "Перестрахування", 76 "Страхові платежі", 904 "Страхові виплати". Названі ра­хунки та субрахунки звичайно додатково деталізуються.

Слід зазначити, що наразі діє МСФЗ 4 "Договори страхування". Завданням МСФО 4 є визначення методів обліку договорів страхування у фінансовій звіт­ності страховиків, що укладають такі договори, на період до завершення Прав­лінням Комітету з Міжнародних стандартів фінансової звітності другого етапу проекту з розробки стандартів обліку договорів страхування.

Зокрема, МСФО 4 вимагає:

• певних удосконалень практики обліку страховиками договорів страху­вання;

• розкриття інформації, що ідентифікує (і пояснює) суми, відображені у фінансовій звітності страховика, які виникли в результаті укладання договорів страхування, і полегшують розуміння користувачами обсягів, строків і факторів невизначеності, пов'язаних з рухом грошових коштів від договорів страхуван­ня.

Діюча редакція МСФЗ 4 не містить вказівок відносно методів обліку опера­цій, характерних для договорів страхування. Тому страхові компанії, як прави­ло, застосовують положення GAAP СІЛА (US GAAP), які регулюють облік до­говорів страхування, коригуючи їх у міру необхідності для забезпечення відпо­відності загальним принципам і відповідним стандартам МСФЗ.

Страховики, як і інші підприємства та організації форму обліку обирають самостійно. Ряд страховиків використовують журнально-ордерну форму обліку з п'яти чи шести журналів-ордерів, а саме:

• журнал-ордер № 1 — "Каса";

• журнал-ордер № 2 — "Банк";

• журнал-ордер № 3 — "Підзвітні особи";

— журнал-ордер № 4 — "Розрахунки з робітниками і службовцями за заро­бітною платою";

• журнал-ордер № 5 — "Інші операції";

• журнал-ордер № 6 — "Розрахунки з постачальниками і підрядниками";

• Головна книга.

Має застосування також журнально-ордерна форма обліку з семи журналів, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 29.12.00 № 356 (табл. 1.4).

Кількість і характер журналів-ордерів, необхідних для забезпечення якісно­го бухгалтерського обліку, визначається внутрішнім нормативним документом страховика (наказом про облікову політику, про організацію бухгалтерського обліку) за підготовку і зміст якого відповідають головні бухгалтери страхових компаній.