Від дитини неприємно пахне

Денис, 3 роки. Хлопчика виховують мама і дідусь. У Дениса денне і нічне нетримання сечі, яке мама не вважає проблемою. Одяг, у який одягнений хлопчик, настільки брудний, що з дитячої шафки в роздягальню поширюється неприємний запах. Неприємно пахне і від самого хлопчика, що викликає реакцію однолітків: вони відсовуються від Дениса, відходять від нього в сторону або відмовляються дати хлопчикові руку для того, щоб йти з ним у парі. Мама за родом своєї трудової діяльності медичний працівник, сама виглядає охайною й акуратною. Від мами Дениса не пахне так неприємно, як від її сина – застарілою сечею або просто давно немитим тілом. Спроби вихователів коректно вказати мамі Дениса на те, що білизна у дитини має бути чистою, а дитину треба мити, не увінчалися успіхом. Педагоги, що одного дня зневірилися, віднесли брудну білизну хлопчика у пральню. Навіть після цього ситуація не змінилась, хоча мамі розповіли про прання білизни її сина.

Розцінивши даний факт недостатнього догляду за Денисом як факт жорстокого поводження з дитиною, ми провели відверту бесіду з мамою на тему «Дитину треба купати і білизну прати!». Як виявилось, навіть попісяні колготки і трусики хлопчика мама частенько не прала, а просто сушила на батареї. Цикл роз’яснювальних бесід з мамою допоміг нам змінити ситуацію, але сім’я Дениса потребувала ще дуже тривалого психолого-педагогічного супроводу. Виявилось, що мама хлопчика з ним ніколи не грає, та й не особливо уявляє собі, у що можна грати з таким малям. За тим, як мати доглядає свою дитину, можна судити про те, чи був він бажаним чи ні. В даному випадку вагітність була випадковою і небажаною, батько хлопчика так і не дізнався про народження у нього ще одного сина. Не дивлячись на те, що мамі Дениса вже було 36 років, вона не хотіла ставати мамою і зробила спробу самостійно позбавитися від плоду. Спроба виявилася невдалою, і незабаром народився Денис.

Що можна зробити в даній ситуації?

1. Педагогам постійно вказувати мамі на те, що ситуація, коли від дитини неприємно пахне, недопустима.

2. Бити тривогу із цього приводу, залучаючи до вирішення ситуації педагога-психолога, лікаря, медичну сестру, завідувачку дитячим садком, методиста.

3. Уточнити у мами, як вона пере одяг хлопчика, як часто його міняє. Розповісти про гігієнічні вимоги до одягу дитяти в дитячому саду. Бесіда повинна проходить в спокійному і вимогливому тоні.

4. Педагогам необхідно щодня контролювати стан одягу хлопчика і оперативно реагувати на порушення гігієнічних вимог до одягу маляти.

5. Не заспокоюватись до тих пір, поки ситуація не нормалізується, але і після цього здійснювати періодичний контроль.

«Не можу знайти підхід до дочки»

Віка, 2 роки 4 місяці. На прихід мами за нею в дитячий садок реагує негативно, всіляко виражає свою незадоволеність. У дитячому садку дівчинка не плаче, але поводиться підкреслено агресивно. Мама скаржиться: «Не можу знайти підхід до дочки. Віка не реагує на зауваження і не хоче слухати, що їй говорять, вередує». Дівчинка небажана за статевою належністю («Думали, що хлопчик буде»), швидка і нетерпляча, як її мама, дратує тата самою своєю присутністю в сім’ї («Якби ми прожили без дітей, то я не помер би»). Маму дочка теж дратує, але з іншого приводу: «Я багато займалася з дочкою, поки та не заговорила. Зараз заговорила, і дитя стало дратувати». Мама постійно з’ясовує стосунки з дочкою і кричить на неї, а батько лається, коли чує, як мама кричить на Віку.

Ось таке у цій сім’ї замкнуте коло роздратування, неприйняття й агресії один до одного. Підкреслено агресивна поведінка дівчинки у дитячому садку і прояви агресії по відношенню до матері – все це є наслідком, перш за все, підвищеного рівня агресії в родинних стосунках. Дуже часто причини конфліктів у стосунках з дітьми криються у власному дитинстві батьків, як і виявилося в історії Віки. У мами Віки були і зберігаються до цих пір конфліктні стосунки зі своєю матір’ю: «Я прагнула мамі догодити все дитинство, а чула лише образи». Віці мама дає таку характеристику: «Плаксива, вперта, нетерпляча». Перенесення позитивних і негативних дитячо-материнських стосунків може походити з одного покоління в інше (соціальне спадкоємство). Відбувається так зване психологічне спадкоємство взаємин. Окрім цього, подружні стосунки між батьками Віки затьмарені скандалами, з’ясуваннями стосунків, а цей шлюб, укладений по розрахунку, ніяк не хоче трансформуватись у шлюб за коханням. Дитяті в такій сім’ї так не вистачає тепла і ласки.

Що можна зробити в цій ситуації?

1. Педагогам у бесіді з мамою Віки про важливість стосунків матері і дочки підкреслювати досягнення дівчинки, ті дивні відкриття дитяти, які щедро надає дошкільний вік.

2. Мамі, приходячи за Вікою в дитячий садок, включатися в ігри і заняття дівчинки, не квапитися додому, давати можливість дограти.

3. Батькам нормалізувати подружні взаємини на користь психічного здоров’я дочки. Родинні скандали і з’ясування стосунків між мамою і батьком (найдорожчими і близькими людьми) здатні не лише впливати негативно на психічний стан дитини, але й негативно впливати на її майбутнє родинне життя.

4. Попросити маму дівчинки назвати декілька позитивних якостей своєї дочки. Для нормалізації стосунків матері і дочки педагогам слід робити акцент саме на цих якостях дівчинки.