«Вже покусала двох дітей»

Юля, 2 роки 6 місяців, ясельна група. Дівчинка агресивна по відношенню до однолітків і вже покусала двох дітей. У куточку природи, скориставшись тим, що на неї ніхто не дивиться, Юля обірвала листя в кімнатної рослини, зриваючи поступово листочок за листочком. Коли педагоги просять або вимагають, аби Юля щось зробила, дівчинка опускає голову і довго дивиться спідлоба. Після ретельного обдумування ситуації Юля виконує прохання-вимогу педагога, але з таким виглядом, неначе виконує велику поступку. Для малювання картинок Юля вибирає лише червоний колір.

Виявилось, що в сім’ї Юля б’є всіх (маму, тата, бабусю), окрім дідуся, якого поважає і слухається. Агресивна поведінка у маленьких дітей найчастіше пов’язана з родинною атмосферою. У сім’ї, наприклад, може допускатися агресивна поведінка по відношенню до дитини або між іншими членами сім’ї. Ставши нормою, агресивна поведінка легко переноситься до дошкільної установи. Вибір червоного кольору говорить про напруженість, агресивність. Вихід цієї напруженості й агресивності в малюнок (за допомогою кольору) виступає чинником, що стабілізує стан дівчинки.

Що можна зробити в цій ситуації?

1. Педагогам у бесіді з батьками про причини агресивної поведінки дівчинки у дитячому садку зробити акцент на тому, що така поведінка найчастіше пов’язана з психологічним кліматом у сім’ї.

2. Батькам і бабусі проаналізувати взаємини дідуся і Юлі. Відповісти на питання: «Які поведінкові стратегії допомагають дідусеві добиватися того, що Юля його не б’є?».

3. Мамі, татові і бабусі при агресивних проявах Юлі по відношенню до них виступати єдиним фронтом на захист один одного: наприклад, бабуся виступає на захист батька і говорить Юлі, що тато – це її син і бити свою дитину вона не дозволить нікому. Підключити до цієї відсічі агресії дідуся, якого Юля поважає і слухається.

4. Якщо дівчинка замахнулася на дорослого, стукнула його або покусала однолітка, то обов’язково підкреслити, що Юля зробила погано, розчарувала вас, зробила боляче. Не давати у відповідь агресивного випаду по відношенню до Юлі, в цьому випадку він неефективний, оскільки агресивна поведінка у дівчинки і так вже закріпилась, вона її не здивує, а лише допоможе увірувати в те, що так і треба поступати з тими, хто не правий.

5. Виключити агресивні прояви всім членам сім’ї. У щоденному спілкуванні демонструвати Юлі модель безконфліктної поведінки.

6. У дитячому садку надати дівчинці можливість конструктивно випліскувати свою агресію: наприклад, можна бити «грушу», яка висить в спортивному куточку, бити в барабан у музичному куточку. Заохочувати малювання, яке дівчинка використовує як один із способів адаптації. Не нав’язувати Юлі вибір кольору при малюванні, він зміниться тоді, коли зміниться ситуація, в яку потрапила дівчинка.

7. Підкреслювати що Юля – хороша дівчинка, і заохочувати те хороше в поведінці Юлі, що побачили. Ви і не помітите, як дівчинка дійсно стане такою!

«Що означає пристрасть до такої гри?»

Діма, 2 роки 4 місяці. Вранці не хоче йти у групу і просить маму залишити його посидіти в роздягальні. Любить гратись у дитячому садку й удома з іграшковими тваринами. Ігри Діми розвиваються кожного разу за однаковим сценарієм: тварини борються між собою, не погоджуються на мирні переговори і здійснюють відверто агресивні дії по відношенню один до одного. Що означає пристрасть до такої гри?

У сім’ї Діми покараннями сина (а він єдиний у батьків) займається мама. Батько сина практично не карає. Мама використовує фізичні покарання («Буває, даю по попі», «Можу вдарити») і скаржиться на те, що після таких покарань сина мама погано себе почуває. Діма часто влаштовує істерики: падає на підлогу і кричить. Така поведінка у хлопчика найчастіше трапляється в гостях.

Вочевидь, що агресивні дії по відношенню до себе з боку найближчої і дуже значимої людини (мами) хлопчик переносить і в ігрову ситуацію. Окрім цього, дана ігрова поведінка допомагає дитяті в цьому віці відреагувати на напругу і негативні почуття по відношенню до близьких людей. Істерики влаштовуються Дімою для батьків у присутності сторонніх: саме для них він поводиться потворно і погано. Втім, відмітимо, що так само поводиться і мама по відношенню до Діми.

Дуже часто модель виховання, отримана в дитинстві, переноситься у власну сім’ю. Один батько на консультації з приводу страхів і нічних кошмарів у сина намагався переконати самого себе в правильності вибраної ним лінії виховання: «Мене били, але я ж виріс нормальною людиною! Я бив і битиму свого сина!» Цей дорослий чоловік замешкався лише тоді, коли я попросив пригадати: «Що почував він по відношенню до батьків, які його били, коли був маленьким хлопчиком?» Тоді відповіді на своє питання я не почув, але мені часто хочеться задати його тим батькам, які піднімають руку на власну дитину. Дуже важко не слідувати тій моделі, яку ти отримав від найближчих і дорогих тобі людей, навіть якщо ти знаєш, розумієш і усвідомлюєш, що ця модель далеко не найкраща.

Є ще одна причина, з якої фізичні покарання жили, живуть, та й житимуть у виховних стратегіях батьків. Це ефективність фізичних покарань. Швидкий результат від фізичної дії – що ще треба батьку в наш стрімкий і швидкий час. Лише ось результат цей зовнішній і виробляється поведінка, заснована на страху. Дитя в результаті поводиться правильно в ситуаціях, контрольованих дорослим. Без контролю поведінка порушується. Що можна зробити в цій ситуації?

1. Батькам і педагогам не забороняти, але і не заохочувати такі ігри хлопчика, розуміючи, що вони лише спосіб емоційного реагування на фізичні покарання.

2. Змінювати треба не стільки сценарій ігор хлопчика, скільки сценарій поведінки мами, на що їй необхідно вказати. Запропонувати мамі уважно поглянути на те, як тварини в руках у сина борються між собою, в якій із них вона може побачити себе.

3. Хлопчикові дати можливість вранці посидіти в роздягальні і налаштуватися на дитячу групову кімнату, на стосунки з однолітками і педагогами.

4. Батькам Діми необхідно змінити фізичні покарання на творчі покарання. Одним з видів творчого покарання, наприклад, є відсутність покарання, якщо таке здивує і змусить дитину задуматися про провину.