Вивчення сформованості я-образу і самооцінки

Я-образ – особистість як така в єдності всіх сторін її буття, відображена в самосвідомості як його основна складова, підсумкове уявлення про себе, результат роботи над пізнанням себе, формуванням ставлення до себе, осмисленням своєї ролі на кожному життєвому етапі. Я-образ є регулятивним механізмом психічного життя, мотиваційним ядром особистості; це – суб’єкт свідомості, усвідомлення всіх психічних явищ, внутрішнього і зовнішнього буття особистості в їх інтегральності, цілісності. (Т.М. Титаренко).

У структурі Я-образу чітко є видимим діяльний, субстанціальний компонент, що відображає його суб’єктивну сторону, і компонент рефлексивний, в якому кристалізується об’єктна його сторона, тобто уявлення людини про саму себе. Традиційно в Я-образі виділяють крім когнітивного (пізнавального) і поведінкового (діяльного) також афективний (емоційний) компонент.

Я-образ може мати високу або низьку стійкість на різних вікових етапах, у різних типів особистості. Коли в кризових ситуаціях виникає загроза стійкості Я-образу, зазвичай автоматично спрацьовують особистісні захисні механізми. Його простота або складність залежить від когнітивної складності особистості, її емоційної розвиненості.

Підготовка дослідження.

Приготувати питання, які допомагають встановити ставлення дитини до привабливих і не привабливих індивідуально-психологічними якостями людини і ставленням до себе, наприклад.

1. Уяви собі людину, яка б тобі так подобалась, що ти хотів би бути таким, як вона, хотів би бути схожим на неї. Яка ця людина? Яким би ти хотів бути? На кого б ти хотів бути подібним?

2. Уяви собі людину, яка б тобі так не подобалась, що ти ні за що не хотів би бути таким, як вона, не хотів би бути на неї схожим. Яка ця людина? Яким би ти не хотів бути? На кого б ти не хотів бути схожим?

3. Що ти можеш розповісти про себе? Який ти сам? Намалювати шкалу з поділками від –10 до +10 (центр позначений «0»), підібрати фішку.

Проведення дослідження.

Дослідження проводиться на початку і в кінці року індивідуально з дітьми 6–7 років і складається з 2 серій (методика може використовуватися для курсових і дипломних досліджень).

Перша серія

Бесіда за питаннями (див. вище).

Друга серія

Дитині пропонують шкалу з характеристиками, які названі дітьми у відповідях на питання, і стандартний набір антонімів («хороший» – «поганий», «добрий» – «злий», «розумний» – «нерозумний», «сміливий» – «боягуз», «сильний» – «слабкий» та ін.) Експериментатор дає інструкцію: «На цій шкалі – всі люди на світі: від найдобріших до найзліших (показ супроводжується рухами руки по шкалі зверху вниз), від найзліших до найдобріших (рухами руки знизу вверх по шкалі). На самому верху знаходяться всі найдобріші люди на світі, а в самому низу – найзліші, посередині – середні. Де ти серед всіх цих людей? Познач місце фішкою». Після того, як дитина зробила вибір, її запитують: «Ти така насправді чи хотіла б бути такою? Познач, яка ти насправді і якою б хотіла стати».

Обробка даних.

За підсумком бесіди виявляють наявність і характер уявлень дитини про себе, її ціннісні судження і пристрасті.

За результатами, отриманими в другій серії експерименту, порівнюють, скільки дітей мають максимально високу самооцінку, скільки диференційовану (різниця оцінок в ідеальному і реальному плані) на початку і в кінці навчального року, результати заносять в таблицю.

Таблиця 1.2