Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Гоян І.М., Палій А.А. Психодіагностичний практи...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
8.68 Mб
Скачать

2.5.3. Методики дослідження структурних компонентів самосвідомості дитини Методика «Веселе чи сумне обличчя?»

Тест розроблений американськими психологами (Р. Теммл, М. Дорки і В. Амен) і підготовлений до публікації В.М. Астаповим. Методика дозволяє досліджувати й оцінити тривожність дитини-дошкільника в типових для нього життєвих ситуаціях спілкування з іншими людьми, де відповідна якість особистості виявляється найбільшою мірою.

Тривожність розглядається авторами як вид емоційного стану, як риса особистості, функція якої полягає в забезпеченні безпеки суб'єкта на психологічному, особистісному рівні і яка разом з тим має негативні наслідки. Вони полягають, зокрема, в гальмуванні активності дитини, спрямованої на досягнення успіхів. Висока тривожність супроводжується зазвичай високорозвинутою потребою уникнення невдач і вказує на наявність у дитини неадекватної самооцінки. Тривожність, що переживається людиною по відношенню до певної ситуації, залежить від її негативного емоційного досвіду, набутого в цій і подібних ситуаціях. Саме негативний емоційний досвід породжує і підвищує тривожність як рису особистості і тривожну, неспокійну поведінку дитини. Психодіагностика тривожності розкриває внутрішнє ставлення дитини до певних ситуацій, дає корисну інформацію про характер взаємин, що склалися у неї з однолітками і дорослими, зокрема, в сім’ї і дитячому садку.

Мета. Виявити кількісні і якісні показники тривожності дитини.

Організація. Дитині індивідуально і в строго перерахованому порядку один за іншим пред’являють картинки стимульного матеріалу.

Стимульним матеріалом є 14 малюнків (див. стимульний матеріал). Кожен малюнок сюжетно показує деяку типову для життя дитини-дошкільника ситуацію:

  1. Гра з молодшими дітьми (дитина грає з малюком).

  1. Дитина і мати з немовлям (дитина йде поряд з матір’ю, яка везе коляску з немовлям).

  1. Об’єкт агресії (дитина тікає від однолітка, який нападаючого на неї).

  2. Одягання (дитина сидить на стільці і взувається).

  3. Гра із старшими дітьми (дитина грається із старшою дитиною).

  4. Укладання спати наодинці (дитина йде до свого ліжечка, батьки сидять в кріслі спиною до неї).

  5. Умивання (дитина умивається у ванній кімнаті).

  6. Догана (мати, піднявши вказівний палець, строго вимовляє дитині за щось).

  7. Ігнорування (батько грає з малюком, а дитина стоїть наодинці).

  1. Агресивний напад (одноліток відбирає у дитини іграшку).

  1. Збирання іграшок (мати і дитина прибирають іграшки).

  1. Ізоляція (двоє однолітків тікають від дитини, що стоїть наодинці).

  1. Дитина з батьками (дитина стоїть між матір’ю і батьком).

  2. Обід наодинці (дитина одна сидить за столом, тримаючи в руці склянку).

До запропонованого в методиці експериментального матеріалу О.А. Бєлобрикіною (2006) було додано дві ситуації:

  1. Дорога в дитячий садок (мама веде дитину за руку).

  1. Заняття в дитячому садку (діти сидять за столами і слухають вихователя).

Кожний з описаних малюнків виконаний в двох варіантах: для дівчаток і для хлопчиків (див. стимульний матеріал). В процесі тестування обстежуваних зазвичай ідентифікує себе з дитиною тієї ж статі, що й вона сама. Обличчя дитини на малюнку не промальовувало повністю, даний лише загальний контур її голови. Кожен малюнок забезпечений двома додатковими зображеннями дитячої голови, за розмірами точно відповідним контуру особи на основному малюнку. На одному з додаткових зображень представлене усміхнене обличчя дитини, на іншому – сумне. Передбачається, що вибір дитиною того або іншого обличчя залежатиме від її власного психологічного стану у момент проведення тестування.

Метод пред’явлення й інструкції. Пред’явивши дитині малюнок, психолог дає інструкцію-роз’яснення наступного змісту:

Ситуація 1. «Як ти думаєш, яке у дитини буде обличчя, веселе чи сумне, – він (вона) грається з малюком?»

Ситуація 2. «Як ти думаєш, яке у дитини буде обличчя, сумне чи веселе, – він (вона) гуляє із своєю мамою і малюком?»

Ситуація 3 (об’єкт агресії). «Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини, веселе або сумне?»

Ситуація 4. «Як ти думаєш, яке у цієї дитини буде обличчя, сумне чи веселе, – він (вона) одягається?»

Ситуація 5. «Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини, веселе чи сумне, – він (вона) грається із старшим хлопчиком (старшою дівчинкою)?»

Ситуація 6. «Як ти думаєш, яке у цієї дитини буде обличчя, сумне чи веселе, – він (вона) йде спати?»