Етапи розвитку самоопису в дитячому віці

Вік	Характер опису	Приклади
Раннє дитинство	Фізичні характеристики, специфічні навички, переваги, атрибути володіння	«У мене є цукерка»; «Я люблю морозиво»; «Я з мамою дивлюся мультики»; «У мене сині очі»
Дошкільне дитинство	Зовнішні і специфічні характеристики, успіхи в досягненні результату, переваги, деякі особистісні характеристики і поведінкові особливості	«Я умію добре грати»; «У мене є друзі»; «У мене вдома багато книг»; «Я люблю маму»; «Мені подобається ліпити»; «Я слухаюся бабусю»

Найбільш істотним зрушенням у розвитку особистості дошкільника є перехід від предметної оцінки іншої людини до оцінки її особистісних властивостей. Механізмом зміни орієнтиру з предметної діяльності на взаємини з іншими людьми виступає зміна форми спілкування. Оцінки думки людей стосуються не його діяльності, а його самого як особистості й орієнтують дошкільника на сприйняття і оцінки оточуючих у тій же якості. Будучи інтеріоризованими дитиною, ці оцінки починають виступати критерієм його власної самооцінки.

У молодшому шкільному віці акцент у самоописі зміщується дитиною на такі характеристики, як емоції, поведінкові особливості і схильності.

Динаміка самоопису дітей (за С. Міллером) представлена в таблиці 2.1.

У міру розвитку дитини системогенез чинників, що визначають розвиток складових самосвідомості, як показано в дослідженні Т.В. Єрмолової, С.Ю. Мещерякової, М.І. Ганошенко, змінюється (1999). У узагальненому вигляді вони представлені в таблиці 2.

Очевидно, специфіка розвитку самосвідомості в дитячому віці вимагає і особливих методів вивчення її складових і їх змістовних характеристик.

Таблиця 2.2

Динаміка чинників впливу на розвиток складових самосвідомості в передкризовий період дошкільного дитинства

Вік	Детермінанти складових самосвідомості дитини
4–4,5 років	Самооцінка дитини визначається успішністю наочної діяльності
4,5–5,5 років	На самоставлення дитини починає впливати оцінка однолітків, досвід взаємин з ними у предметній діяльності
5,5–6,5 років	Втрата предметною діяльністю свого провідного положення. Жоден вид дитячої діяльності (у тому числі й гра) не має зв’язку з самооцінкою дитини. Самооцінка також не пов’язана з соціальною сферою дошкільників. У цьому віці успішність предметної діяльності опосередкована тільки передбачуваними дитиною оцінками цих діяльностей іншими людьми
6,5–7 років	Ставлення дитини до себе опосередкується оцінками однолітків, мамою і вихователем, а результативність діяльності знов набуває особливої значущості і особистісного сенсу

До основних методів вивчення особливостей розвитку особистості дитини в дитячому віці, у тому числі і її самосвідомість, можна з повною упевненістю віднести методи поперечного і подовжнього зрізів. Це обумовлено рядом обставин. Так, зокрема, метод поперечного (порівняльно-вікового, генетичного) зрізу, що дозволяє виявити загальну картину розвитку певних структур у якої-небудь вікової категорії випробовуваних, як відомо, має не тільки певні переваги, але і недоліки. Один з головних недоліків полягає в тому, що відмінності в динаміці розвитку кожної конкретної дитини (її індивідуальний темп і шлях розвитку) не дозволяють всім дітям даного віку одночасно опинитися в одній і тій же точці онтогенетичної еволюції. Наприклад, якщо врахувати, що вік 6–7 років відноситься до так званих критичних етапів онтогенетичного розвитку і, відповідно, кожна дитина у момент дослідження знаходитиметься в якій-небудь, відмінній від інших дітей, фазі цього критичного періоду, то, отже, і порівняння дітей навіть одного віку носить дещо умовний характер. Подоланню цієї умовності в деякій мірі сприяє лонґітюд (подовжній зріз), тобто порівняння досліджуваних показників дітей, що відвідують одну групу дитячого саду або класний колектив. Такий підхід до певної міри дозволяє уніфікувати хоч би зовнішні умови їх розвитку, навчання і виховання (Е.А. Голубєва, 1989).

Для того, щоб локалізувати причину порушення в розвитку тих або інших компонентів самосвідомості дитини, застосовуються спеціалізовані методики, об’єднані в комплекс, званий у психодіагностиці банком методик. Прогностична інформація про дитину повинна містити стандартизовані дані, можливість отримання яких припускає використання об’єктивних методів діагностики. Застосування математичного апарату при аналізі й інтерпретації діагностичних даних дозволить, у свою чергу, не тільки виявити особливості індивідуального розвитку тих або інших структурних компонентів самосвідомості в дитячому віці, але і виявити взаємозв’язки між ними.

Зрозуміло, психолог не зобов’язаний строго дотримуватися всього представленого в дитячій психодіагностиці різноманіття методик. Мета, яку ми переслідуємо, полягає в першу чергу в тому, щоб узагальнити і систематизувати в єдиному текстовому просторі сучасної психодіагностики інваріанти методів і методик вивчення самосвідомості дитини, на основі якої кожен фахівець, виходячи з соціального замовлення, має можливість скомпонувати власну діагностичну батарею. Враховуючи, що одне з найбільш важливих завдань, що стоять перед психологом, полягає в тому, щоб за малий період часу отримати можливо більш розгорнену характеристику особливостей розвитку дитини, вибір методів і методик для діагностичної батареї психолог здійснює самостійно, але відповідно до поставлених завдань і віку дитини. Обґрунтований і ретельно відібраний психологом комплекс методик може увійти до складу діагностичної батареї, застосування якої доцільно як в дослідницьких цілях, так і в цілях подальшої психокорекції і психоконсультування.