Тема 14 Уява

Уява є особливою форму відображення, що полягає у створенні нових образів та ідей шляхом переробки наявних уявлень і понять. Початкові форми уяви вперше з’являються в кінці раннього дитинства у зв’язку із зародженням сюжетно-рольової гри і розвитком знаково-символічної функції свідомості. Дитина вчиться заміщувати реальні предмети і ситуації уявними, будувати нові образи з наявних уявлень. Подальший розвиток уяви йде у декількох напрямках. По-перше, по лінії розширення кола заміщених предметів і вдосконалення самої операції заміщення, розвитку образного мислення. По-друге, по лінії вдосконалення операцій репродуктивної уяви. Дитина поступово починає створювати на основі наявних описів, текстів, казок все більш складні образи та їх системи. Зміст цих образів розвивається і збагачується. В образи вкладаються особисті стосунки і ставлення, вони характеризуються яскравістю, насиченістю, емоційністю. По-третє, розвивається продуктивна (творча) уява, коли дитина не тільки розуміє деякі прийоми виразності, наприклад, гіперболу, метафору, але самостійно їх застосовує. По-четверте, уява стає опосередкованою і запланованою. Дитина починає створювати образи у відповідності до поставленої мети і певних вимог, за раніше запропонованим планом, контролювати ступінь відповідності результату поставленій задачі.

Первинна уява дитини повністю зумовлюється зовнішніми засобами, вона невід’ємна від реальних дій. Поступово необхідність у зовнішніх опорах зникає, відбувається інтеріоризація. На розвиток уяви впливають всі види діяльності дошкільника, особливо малювання, конструювання, гра, читання художніх творів, перегляд діафільмів, фільмів і мультфільмів.

Завдання 1.

Вивчення оригінальності рішення задач на уяву

Підготовка дослідження.

Підібрати 20 карток із намальованими на них фігурами і контурне зображення частин предметів, наприклад, стовбур з однією гілкою, коло – голова з двома вухами, і прості геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник). Підготувати кольорові олівці, папір.

Проведення дослідження.

Дитину 6–7 років просять домалювати кожну із фігур так, щоб утворилась будь-яка картинка.

Обробка даних.

Виявляють ступінь оригінальності, незвичності зображення. Підраховують коефіцієнт оригінальності кожної дитини, який дорівнює кількості малюнків, які не повторюються в неї і не повторюються (за характером використання заданого еталону для домальовування) ні в кого з дітей групи. Коефіцієнт оригінальності співвідносять з одним із 6 типів рішення задачі на уяву.

0 тип – характеризується тим, що дитина ще не сприймає задачу на побудову образу уяви з використанням заданого елемента. Вона не домальовує його, а малює поруч щось своє (вільне фантазування).

І тип – домальовує фігуру на картці так, що утворюється зображення окремого об’єкта (дерево), але зображення контурне, схематичне, без деталей.

ІІ тип – зображується окремий предмет, але з різноманітними деталями.

3. тип – зображуючи окремий предмет, дитина вже залучає його до будь-якого уявного сюжету (не просто дівчинка, а дівчинка, яка робить зарядку).

3. тип – зображує декілька об’єктів за уявним сюжетом (дівчинка гуляє з собакою).

V тип – задана фігура використовується якісно по-новому. Якщо в І-ІV типах вона виступає як основна частина картинки, яку малювала дитина, то тепер фігура постає одним з другорядних елементів для створення образу уяви.

Завдання 2.