Просторові уявлення дітей

Вік дітей	Орієнтування на власному тілі	Орієнтування відносно себе	Орієнтування відносно предмету
5–6 років
6–7 років

Таблиця12.3

Визначення просторового розташування різновіддалених предметів

Вік дітей	Орієнтування серед близько розташованих предметів	Орієнтування у груповій кімнаті	Орієнтування на вулиці
5–6 років
6–7 років

Обробка даних.

Підраховують показники правильності виконання завдань в процентах. Результати оформлюють у таблиці. Визначають, як залежать особливості сприймання простору з точки зору відліку, віддаленості об’єктів і віку дітей.

Тема 13

Пам’ять

Пам’ять як один з рівнів відображення оточуючої дійсності являє собою сукупність процесів, які сприяють організації і збереженню минулого досвіду. Вже у новонародженого пам’ять виступає у своїй елементарній формі – фіксування і подальше визначення життєво важливих для дитини впливів. На різних етапах розвитку пам’ять залучена до процесу сприймання, носить безпосередній мимовільний характер. Малюк не вміє ставити перед собою мету запам’ятати і не сприймає мнемічну задачу, яка дається дорослим. Мимовільно фіксується той матеріал, який входить в активну діяльність. На запам’ятовування впливає назва об’єктів словом, їх привабливість для дітей (форма, матеріал, колір, звук, рух).

Протягом дошкільного віку відбувається поступовий перехід від мимовільної до довільної пам’яті. Спочатку дитина усвідомлює мету пригадати, а потім і мету запам’ятати, вчиться виділяти і засвоювати аналогічні засоби і прийоми. У старшому дошкільному віці формуються передумови для здійснення самоконтролю в процесі запам’ятовування, під яким розуміється вміння співвідносити отримані результати діяльності із заданим взірцем. На розвиток пам’яті істотно впливають всі види діяльності дитини, але гра серед них займає основне місце. Адже мета запам’ятати і пригадати при виконанні ігрової ролі має для дитини дуже наочний, конкретний зміст.

Один з важливих шляхів ґенезу пам’яті дошкільника – розвиток її опосередкованості, запам’ятовування за допомогою допоміжних засобів, а саме, символічних, коли малюк починає керувати власною пам’яттю, використовуючи один предмет, наприклад, малюнок, в якості замінника іншого. Це наближує пам’ять до мислення, розвитку знаково-символічної функції свідомості.

Завдання 1.

Вивчення співвідношення мимовільної і довільної пам’яті

Підготовка дослідження.

Підібрати 3 набори предметних малюнків розміром 5×7 см (по 16-25 у кожному) так, щоб кожний можна було розкласти на 4 групи, наприклад: тварини, фрукти, овочі, одяг.

Проведення дослідження.

Проводять 3 серії експерименту через день індивідуально з дітьми 3–7 років. У кожній серії використовується новий набір малюнків, беруть участь одні й ті ж самі діти.

Перша серія

Вивчення пасивного мимовільного запам’ятовування. Дитині показують картинки із зображеннями різних предметів, які вона повинна роздивитись. Не ставлять завдання запам’ятати, говорять: «Я зараз покажу картинки, а ти уважно подивись на них». Малюнки експонуються послідовно один за одним. Після демонстрації одного з наборів дитину просять: «Назви малюнки, які ти запам’ятала».

Друга серія

Вивчається активне мимовільне запам’ятовування, коли при запам’ятовуванні використовується прийом класифікації матеріалу. Дитині пропонують розкласти другий набір на 4 групи: «Що до чого підходить?» Після виконання завдання малюнки забирають і просять дитину пригадати і перерахувати всі малюнки за рядами.

Третя серія

Вивчення довільного запам’ятовування. Дітям, які брали участь у двох попередніх серіях, показують третій набір картинок і пропонують запам’ятати якомога більше малюнків для того, щоб потім їх пригадати. Засоби і прийоми запам’ятовування не вказують. Кожна картинка експонується протягом 3 секунд. Після показу всіх картинок діти відтворюють по пам’яті предмети, що були на них зображені.

Таблиця 13.1