Вивчення навичок культури спілкування

Проведення дослідження.

За дитиною (2–7 років) спостерігають У природних умовах.

Обробка даних.

Аналіз протоколів проводять за схемою:

I. Спілкування з дорослими.

1. Як звертається до дорослого: чи називає вихователя, помічника вихователя по імені та по батькові; чи може ввічливо, спокійно висловити свої бажання, прохання; як реагує на відмову дорослого виконати вимогу; чи вживає ввічливі слова, які і в яких ситуаціях.

2. Чи вміє розмовляти з дорослим спокійно, дивлячись йому в очі; слухати дорослого, не перебиваючи; очікувати своєї черги для того, щоб щось йому сказати.

Таблиця 9.1

Формування навиків культури спілкування

Вік дітей
2-3 р.	3-4 р.	4-5 р.	5-6 р.	6-7 р.
Вітаються і прощаються з дорослими і однолітками, вживають слова, які виражають прохання, вдячність (дякую, будь ласка). Називають по імені і по батькові вихователів. Виявляють увагу, співчуття до однолітків (діляться іграшками, уступають), відкликаються на прохання іншої дитини, допомагають їй.	Дякують дорослому, одноліткам за надану допомогу, увагу. Виражають прохання словами, викладають його зрозуміло. Звертаючись до однолітка, називають його на ім’я, дивляться на нього, уважно слухають відповідь, розмовляють один з одним в доброзичливій формі. Дотримуються елементарних правил поведінки: поводяться спокійно, не кричать, не заважають оточуючим.	Закріплюється вміння поводити себе у відповідності до правил поведінки: не втручатись у розмову старших, не перебивати людину, яка говорить, ввічливо відповідати на прохання, питання. Налагоджують спілкування з незнайомими однолітками, молодшими і старшими дітьми.	Говорять спокійно, з повагою; турботливо ставляться до дорослих, до їх праці, відпочинку; із задоволенням виконують прохання і доручення дорослих. Дотримуються правил поведінки у групі при відсутності вихователя. Доброзичливо нагадують одноліткам про правила поведінки. У громадських місцях поводяться стримано, не звертають на себе зайвої уваги, розмовляє неголосно.	Закріплюються навички поведінки в громадських місцях, навички спілкування з дорослими і дітьми.

3. Наскільки уважна дитина до дорослого; чи вміє вчасно прийти йому на допомогу. Як реагує на прохання дорослого, як виконує його доручення. Чи виявляє турботу, увагу, співчуття у стосунках із дорослим. Як і в яких ситуаціях.

II. Спілкування з однолітками.

1. Наскільки дитина привітна з однолітками; чи сформована звичка вітатись і прощатись; чи називає однолітка по імені; чи вміє спілкуватись ввічливо, спокійно. Чи вживає при звертанні ввічливі слова, які й у яких ситуаціях.

2. Чи уважний до однолітків і помічає їх настрій; чи прагне допомогти, чи вміє не відволікати однолітка під час виконання діяльності, не заважати; зважати на його думку.

3. Як часто і з якої причини виникають конфлікти з однолітками, яким чином дитина їх вирішує. Як себе поводить у конфліктних ситуаціях; поступається, кричить, починає бійку, ображає, звертається за допомогою до дорослого та ін.

4. Які взаємини переважають у спілкуванні з однолітками: рівні і доброзичливі щодо всіх дітей; байдужість; скрито негативні; відкрито негативні; вибіркові.

Отримані дані співвідносять з таблицею. Роблять висновки про рівень сформованості культури спілкування.

Завдання 4.