V. Ігрові дії і ігрові предмети:

• Чи використовує дитина в грі предмети-замінники і які. За яким принципом дитина вибирає предмети-замінники і перетворює їх для використання в грі

• Чи дає словесне позначення предметам-замінникам, наскільки легко це робить.

• Хто є ініціатором вибору предмета-замінника: сама дитина чи дорослий. Чи пропонує свій варіант заміщення партнеру.

• Чи використовує у грі образні іграшки і як часто. Чи є в дитини улюблені іграшки.

• Характеристика ігрових дій: ступінь узагальнення, розгорнутості, різноманітності, адекватності, узгодження своїх дій з діями партнера по грі. Яка роль слова у здійснені ігрових дій.

• Як сприймає уявну ситуацію, чи розуміє її умовність, чи грає з уявними предметами.

VI. Ігрові правила:

• Чи виконують правила функцію регулятора гри. Чи усвідомлюється правило дитиною.

• Як співвідносить дитина виконання правила зі взятою на себе роллю.

• Чи стежить за дотриманням правил іншими дітьми. Як реагує на порушення правил партнерами по грі.

• Як ставиться до зауважень партнера по грі з приводу виконання нею правил.

VII. Досягнення результату гри:

• Як співвідноситься початковий задум і його реалізація в грі.

• Чи співвідносить дитина свій задум із досягнутим результатом.

• Якими засобами досягається реалізація задуму.

VIII. Особливості конфліктів у грі:

• З яких причин частіш за все виникають конфлікти (розподіл ролей, виконання правил, оволодіння іграшкою тощо).

• Які способи вирішення конфліктів.

IX. Ігрове середовище:

• Чи готують ігрове середовище завчасно, чи підбирають предмети у ході гри.

• Чи використовують запропоноване ігрове середовище (обладнання ігрового куточка) і як.

X. Роль дорослого у керуванні грою:

• Чи звертається дитина до дорослого в процесі гри і з приводу чого. Як часто звертається.

• Чи пропонує дорослому взяти участь у грі.

Отримані результати співвідносять і визначають рівень розвитку сюжетно-рольової гри у відповідності до віку дитини.

Завдання 4

Вивчення взаємовідношень між предметом, дією і словом у рольовій грі

Підготовка дослідження.

Підібрати предмети (кубик, коробку, м’ячик, автомобіль, песик, лялька, олівець, папір), які мають різний ступінь функціональної визначеності.

Проведення дослідження.

Експеримент проводиться індивідуально з дітьми 3–7 років.

Перша серія

«Перейменування без дії з предметом». Перед дитиною на столі лежать предмети, і вона на пропозицію експериментатора дає їм інші назви, перейменовує їх. Щоб бути впевненим у тому, що предмет дійсно сприймається і власне цей предмет перейменовується, дитина тримає його в руках і дивиться на нього під час перейменування. В якості нових пропонуються назви найрізноманітніших предметів, наприклад, олівець назвати ножем або ложкою, коробку – будинком, м’ячик – яблуком. Експериментатор дає в руки дитини предмет і питає: «Що це?» Після відповіді говорить: «Скажи, це...». Після того як піддослідний називає предмет першого разу іншою назвою, його просять повторити нову назву декілька разів, потім дитині пропонують інший предмет, гра продовжується.

Друга серія

«Перейменування і дії з предметами». Дитині пропонується 4 предмети та їх ігрове найменування: олівець стає ножем, м’яч – яблуком, автомобіль – хатинкою, кубик – песиком. Після того як дитина повторить найменування предметів, їй пропонують відтворити ряд дій з ними: «Дай песику яблуко», «Відріж шматочок яблука», «Поклади песика в хатинку». Ігрові найменування підбирають таким чином, щоб з одними предметами (олівець – ніж, м’яч – яблуко) задані дії відтворити було легко, а з іншими (кубик – песик, автомобіль – будинок) неспівпадання між предметом і його ігровим застосуванням було б більш значним і різким.

Якщо дитина діє з предметами не у відповідності до ігрових найменувань чи взагалі відмовляється це робити, то експериментатор нагадує їй про ігрове значення предметів і вдруге пропонує повторити дію.

Третя серія

«Конфліктне перейменування і дії з предметами». Аналогічна другій, але з більшими розбіжностями у доігровому й ігровому застосуванні предметів. Для гри пропонують ляльку і папір, які зберегли своє реальне значення протягом усієї гри. Як доповнення до цих предметів дається олівець у якості ножа і ніж у якості олівця, а також молоток в якості ковбаси. Дитину просять: відрізати шматочок ковбаси і дати ляльці; намалювати кульку і хатинку для ляльки; відрізати шматочок паперу і загорнути в нього ковбасу. Ускладнення в цій серії полягає в тому, що ігрове застосування предмета відбувається у конфліктній ситуації при наявності реального предмета (різати олівцем при наявності ножа, малювати ножем при наявності олівця).

Якщо дитина діє з предметом, не керуючись його ігровим перейменуванням, дослідник запитує, чим вона здійснює дію і нагадує про ігрове значення предметів.

Таблиця 5.4