Наступні вісім занять відводяться для програвання страшних, кошмарних снів і реальних історій

17–20-е заняття

Рольові ігри за страшними, кошмарними снами

Завдання:

1. Зменшення емоційних слідів від страхів і потрясінь за допомогою їх програвання.

1. Зняття емоційних переживань від кошмарних снів.

I частина: знайомство із застосуванням діагностики настрою.

Дві рухливих гри по вибору дітей.

II частина: програвання страшних кошмарних снів дітей.

Приклад

Історія про щось страшне або погане, що було з тобою, що тобі приснилося. Викликалися Оленка і Леся. Домовилися, що розповідати будуть разом (спільна історія): Оленка починає, Леся продовжує.

Історія Олени і Лесі про бабу Ягу і Костія.

Жила-була одна сім’я, в ній були: мама, тато, син і дві дочки. Одного дня, коли мама і тато пішли в магазин, на дітей напали баба Яга і Костій: схопили і понесли у своє царство. Повернулися мама з татом і помчали рятувати дітей.

Оленка взяла роль баби Яги, Леся – роль дівчинки.

Попереднього плану, як упоратися з лиходіями не було. За ходом гри тато придумав роздобути чарівне яйце, розбити його, зламати голку і таким чином перемогти Костія. Мама зірвала маску (личину) з Баби Яги.

III частина: святкування перемоги і обговорення поведінки кожного з учасників.

21–24-е заняття

Рольові ігри за реальними історіями

Завдання:

1. Навчання конструктивному вирішенню ситуацій, що викликають переживання.

1. Навчання через програвання ситуацій всіляким способам виходу з конфліктних ситуацій («віяло рішень»).

I частина: знайомство із застосуванням діагностики настрою.

Дві рухливих гри по вибору дітей.

II частина: програвання реальних історій (наприклад: «Образа на брата», «Якби я був папою (мамою)») по темах, запропонованих дітьми.

Приклад

Історія Михайлика (6 років) про гору. У хлопчика велика кількість страхів.

I частина: одного дня я пішов з братом на гору кататися. Я з’їхав і попав до великої ями. Я налякався і більше не зміг кататися.

Програли першу частину історії двічі. Михайлик перший раз був ямою, яка засмоктує, не випускає, і з неї треба вирватися. Другий раз хлопчик захотів грати роль себе – хлопчика Мішу.

II частина: я провалився до ями, і мене мокрого повезли додому на санках. По дорозі зустрівся тато з собакою, який і привіз мене до мами. Мама мене насварила і “нашльопала по попіˮ. Михайлик узяв роль себе.

25–30-е заняття

«Психологічна безпека дошкільників»

Завдання:

1. Навчання дітей дошкільного віку безпечному стилю життя (уміння передбачати небезпечну подію, по можливості уникнути її, при необхідності діяти).

1. Вправляння в умінні управляти собою у важких, страхітливих ситуаціях, використовуючи позитивну сторону страху (мобілізує фізичні сили, прискорює роботу розуму, концентрує увагу) на благо собі.

Програвання ситуацій: «Заблукав у лісі», «Залишився один удома», «Прийшов додому, а двері закриті», «Загубився на вулиці (у магазині)», «На вулиці підійшов незнайомець», «Розбили тарілку», «Зламав чужу машинку» тощо.

Ситуація пропонується дітям як ідея, а саму історію вигадує хто-небудь із дітей або всі діти разом (групова історія). Деталі не обговорюються, програвання не вимагає спеціальної підготовки.

Наприклад, ситуація «Залишився один удома». Чується дзвінок (стук, голос), який вимагає (просить, благає) відкрити двері, прийшов сантехнік (сусідка, електрик і т. п.).

У ситуаціях можливого покарання за провину («Розбили тарілку» і т. п.) дитину необхідно навчати наступним умінням:

1. Не приховувати свої почуття: «Мені соромно», «Образливо», «Страшно, не треба кричати».

2. Пропонувати допомогу для вирішення проблеми: «Що мені потрібно зробити для того, щоб ти не кричала, заспокоїлася?»

3. Відійти на якийсь час із поля зору дорослого, яки розгнівався.

Знання того, що потрібно робити при зіткненні з небезпечними і страшними ситуаціями, допоможе дитині здолати напругу, почати діяти для того, щоб уникнути почуття страху або покарання.

Батькам пропонується програвання вдома з дітьми реальних ситуацій, де, наприклад, перевіряється пильність малюка: чи не відкриває він двері, коли чує дзвінок. Можливе обговорення різних реальних ситуацій, де вирішення проблеми пропонується дитям: «Що робити, якщо...»

Додаток 8