Зміст програми (тематичний план занять)

Тема

Цілі і завдання

Найменування форм роботи, вправ

Спонтанні психолого-терапевтичні ігри

1. Зменшення внутрішньої напруги в період адаптації.

2. Підвищення ігрової активності і контактів.

3. Створення мотивації на участь у спільних іграх та ігрових вправах.

1–3-є заняття

I частина

Спонтанні ігри за бажанням дітей: ігри з масками, змагальні ігри. В ігровому приміщенні (у зручних для самостійного використання дітьми місцях) розташовані різні іграшки, направлені на відреагування агресії: палиці, мечі, шаблі, щити, шоломи і т. п. Окрім цього для вправлянні у прийнятті ролей діти мають можливість приміряти на себе перед дзеркалом маски всіляких героїв. Спонтанні ігри є додатковою діагностикою проблем дитини. Дитя вибирає ігри за своїм бажанням, дорослий приєднується до цих ігор. Наприклад, якщо малюк озброїлося мечем, то дорослий пропонує битися в поєдинку на рицарському турнірі, перемогти дракона і тому подібне

II частина

Ігри в театр. Для гри необхідна ширма і театральні ляльки бібабо: вовк, заєць, лисиця, козеня і ін. (театральні ляльки повинні представляти як позитивних, так і негативних героїв).

Процедура. Дорослий (педагог, психолог, батько) надіває на одну руку театральну ляльку, що змальовує позитивного героя (наприклад, козеня). На іншу руку дорослий надіває театральну ляльку, що змальовує негативного героя (наприклад, вовка). Козеня розповідає дітям, що в лісі оселився злий вовк, який нікого туди не пускає: ні мишеняти, ні зайченяти, ні козеняти. «Не пущу нікого, мій ліс!» – підтверджує вовк. Козеня просить дітей допомогти йому, а вовк відговорює допомагати дурненькому козеняті. В театралізованих іграх заохочується імпровізація, самостійне вирішення проблемних ситуацій.

III частина

Прибирання іграшок.

Ігри на знайомство і представ-лення себе

1. Емоційна розрядка, підвищення настрою.

2. Зменшення занепокоєння з приводу відсутності батьків.

4–6-е заняття

I частина

Знайомство (ім’я з кольором повітряної кульки, фломастера, майки).

Гра «Кинь м’яч і скажи будь-яке слово».

ІІ частина

Спонтанні ігри за бажанням дітей: ігри з масками, змагання, театр.

III частина

Висновок: прибирання іграшок, колірна діагностика настрою.

Ігри на подолання страхів і побоювань у неочікуваних ситуаціях

1. Зменшення розгубленості дитяти при раптових зверненнях до нього.

2. Подолання дитиною упередженості, недовіри до навколишніх дорослих.

7–8-е заняття

I частина

Знайомство з фігурою. Діти стають у коло. «Зараз ми знайомитимемося незвичайним способом – фігурою. Фігуру кожен з нас робитиме, використовуючи своє тіло, наприклад: «присісти, витягнувши руки, виставити одну ногу і поставити руки на пояс, з’єднати руки над головою, а ноги поставити на ширині плечей» і т. п. Придумайте таку фігуру, яка буде схожа на вас, на ваш настрій зараз». Той, хто придумав фігуру першим, показує її іншим учасникам і називає своє ім’я. Всі учасники гри хором повторюють назване ім’я і одночасно повторюють показану фігуру. Перший учасник вибирає напрям кола і вказує, хто наступний представлятиме свою фігуру.

Гра «Стежка індійців»

Мета: подолання страхів нападу.

Процедура гри: проходження стежкою індійців до мети, не звертаючи уваги на різні перешкоди. Поряд із стежиною в різних місцях поміщаються учасники ігри, що лякають несподіваною дією (без дотику).

Гра «Їстівне – неїстівне».

Всі предмети діляться на їстівні і неїстівні. Наше завдання – бути уважними і не ловити кинутий ведучим м’яч, коли названий неїстівний предмет: наприклад, тарілка, сумка, ложка і т. п. Якщо ведучим буде названий їстівний предмет, то потрібно зловити кинутий м’яч. Ведучий називає лише ті предмети, які оточують дітей у дитячому садку й удома.

II частина

Спонтанні ігри за бажанням дітей: ігри з масками, театр, споруди.

III частина

Прибирання іграшок, діагностика настрою фігурою.

Психотера-певтична гра «Дитячий садок»

1. Створення життєрадісної атмосфери ігрової взаємодії.

2. Залучення до безпосередньої діяльності групи однолітків.

3. Подолання соромливості, боязливості, невпевненості в собі при прийнятті активної ролі.

4. Показати дітям негативне відображення самих себе. Наприклад, роль дитини, яка не хоче гуляти, виконує дорослий (педагог, психолог, батько). Дорослий в ігровій ролі доводить ситуацію до абсурду: наприклад, не піддається жодним умовлянням, заявляє, що не піде гуляти ні при якій погоді, не піде гуляти, тому що боїться гуляти без батьків тощо.

5. Створення мотивації на позитивну зміну себе.

6. Поліпшення ставлення до дитячого садка у дітей з проблемами адаптації.

9–16-е заняття

I частина

Діагностика настрою. М’яч – ім’я; ім’я – колір; ім’я – фігура.

II частина

Розігрування ситуацій із повсякденного життя дитячого садка:

1. Прихід дітей у дитячий садок (9 заняття).

2. Ігри з однолітками («Образа») (10 заняття).

3. Сніданок (обід) з умовляннями (11 заняття).

4. «Не хочу гуляти!» (12 заняття).

5. Тиха година (13 заняття).

6. Прийшов лікар, логопед, медсестра (14 заняття).

7. Програвання ситуацій із життя дитячого садка за бажанням дітей (15–16 заняття).

III частина

Прибирання іграшок, діагноста настрою, вправи на релаксацію (8 вправ за Джекобсоном).