I частина

Вистава: діти назвали, як кого звуть і якого кольору шапочку наділи б зараз (колірна діагностика показала, що Катя і Данило вимагають більшої уваги – вони шапочки вибрали чорного кольору).

Гра «Піжмурки». Юля сказала, що не закриватиме очей, і водити боїться. Водили Софія, Коля, Христина. У Христини труднощі в орієнтуванні в просторі, а в Колі у дотриманні правил гри.

Гра «Плямки із змією». Коля прагнув «заплямувати» педагога (вихід агресії). Елементи релаксації за Джекобсоном: умивалися теплою водою, побризкалися... (див. тренування за Джекобсоном).

Гра «Передай по колу один одному страшне лице і передай по колу щось приємне». Данило мав утруднення в невербальному зображенні позитивних емоцій: «Я не знаю, що таке б і придумати».

II частина

Коля запропонував пограти у «Червону шапочку», заявивши, що він буде вовком. Юля і Данило відмовилися. Данило сказав, що він ще ніколи в такі страшні ігри не грав, Юля сказала, що боїться. Після обговорення вирішили все-таки пограти в казку «Червона шапочка». Коля розподілив ролі, обговорюючи їх з дітьми. Данило погодився грати роль тата, Юля – роль мами. Червоною шапочкою захотіла бути Катя, яка стала активно обговорювати з Колею (вовком), що робить у казці Червона шапочка. Бабусею ніхто не хотів бути. На пропозицію Колі зробити так, щоб бабуся кудись поїхала, Катя не погодилася. Бабусею призначили педагога. Христина стала зайчиком, який умовляв Червону шапочку бути обережнішою в лісі з вовками. Софія взяла роль лісоруба і озброїлася в щит, меч, шлем. Після розподілу ролей обговорили, хто що робить, і казка почалася. В ході казки вовкові вдалося з’їсти бабусю, а коли прийшла Червона шапочка, він відкрито заявив, що він вовк і бабусю з’їв (проблемна ситуація). Червона шапочка помчала за лісорубом, та ба: вовк заявив, що він залізний (ще одна проблемна ситуація).

Тут уже мама, тато, заєць, Червона шапочка і лісоруб задумалися не на жарт і спільними зусиллями (сталося самостійне об’єднання дітей) був знайдений вихід: запалити вогнище і кинути туди вовка. Так і зробили, і вовк був переможений.

Сюжет казки далекий від оригінального сюжету казки «Червона шапочка». Більш того, сюжет змінювався за ходом розвитку гри, створюючи проблемні ситуації, які вимагали рішення. Казка закінчилася, діти зняли маски і «звільнилися» від чар, сказавши для цього, наприклад: «Я не лісоруб, я – Софія...» Останнім зняв маску Коля, він бігав кругами і мав труднощі в розставанні з образом вовка (Коля був в образі свого страху).

Обговоривши програну казку, провели колірну діагностику: Катя і Данило сказали, що шапочки у них малинові.

Прибирання масок. Данило сказав, що тепер він теж хоче битися з вовком.

Додаток 5

Програма коректувально-розвивальних занять із проблем адаптації дітей дошкільного віку (16 занять)

Актуальність програми. Адаптація як пристосування організму до нової обстановки включає широкий спектр індивідуальних реакцій дитини залежно від її психофізіологічних і особистісних властивостей, конкретного характеру родинних стосунків і виховання, умов перебування в яслах і дитячому садку. У яслах адаптація триває в середньому 7-10 днів, в середньому дошкільному віці 2-3 тижні і в старшому дошкільному віці – 1 місяць. Стан афекту в перші дні відвідин дитячого садка виявляється у 44% дітей (49% хлопчиків і 37,5% дівчаток, за даними А.І. Захарова, 1988).

До 3 років у дітей, схильних до невротичних розладів при приході в ясла, швидше за все, виявлятимуться занепокоєння, страх і депресивні реакції (загальмованість, млявість, байдужість). У дитячому садку (а частіше вдома, як своєрідна емоційна розрядка стримуваної в дитячому садку психічної напруги) у таких дітей можуть переважати підвищена збудливість, дратівливість, примхливість, впертість і негативізм. У емоційно чутливих, вразливих дітей, у дітей, залежних від матері й у дітей з проблемами харчування, денного сну, туалету, переважає на початку відвідин дитячого садка несприятливий стан. Адаптаційний стрес викликає різні порушення у дітей. Більше проблем з адаптацією у нервово й соматично ослаблених дітей, у єдиних і пізніх дітей, у дітей, звиклих до виняткової уваги в сім’ї (гіперопіці), у дітей з проблемами спілкування.

Мета програми: попередження і корекція нервових розладів, викликаних проблемами адаптації в яслах і дитячому садку.

Завдання:

1. Виховання саморегуляції, самозахисту і самокорекції за допомогою направлених ігор.

1. Зниження у дітей внутрішньої напруги.

1. Створення у дітей мотивації на зміну себе в кращу сторону (самокорекція).

Адресат. Оскільки причини поганої адаптації полягають в особливостях дітей, батьків і педагогів, то, відповідно, передбачається три напрями роботи:

1. Робота з дітьми: заняття проводяться з дітьми, які мають проблеми адаптації, куди включається підгрупа спілкування, якій віддається перевага цими дітьми.

1. Робота з батьками: консультації про причини поганої адаптації дітей в дитячому садку і яслах (див. «Пам’ятка для педагогів із консультування батьків»). Проведення коректувальних занять, що створюють мотивацію на позитивну зміну себе в соціально прийнятному контексті групових стосунків.

2. Робота з педагогами: підвищення чутливості педагогів до дітей із проблемами адаптації через організацію спостереження у всіх видах діяльності і підвищення психолого-педагогічної компетентності з проблем адаптації.