I частина

1. Вправа «Кинь м’яч кому хочеш і назви того, кому ти кинув м’яч, лагідним ім’ям або словом».

1. Гра «Проникнення у фортецю». Діти стоять по кругу, взявшись за руки із закритими очима. Завдання ведучого – непомітно проникнути у фортецю.

II частина

Діти вільно розташовуються на килимку і слухають казку «Кропив’яна гора».

«Йшли дощі і день, і два, і тиждень. Намокло все навколо, усюди великі калюжі. Весь ліс став мокрий. Попала вода в нірки до звірів. Спочатку в нірку до їжачка потекла вода, потім до мишок, зайчиків, лисиці, вовка. А в цьому лісі було високе місце, яке тварини називали «Кропив’яною горою» (там багато росте кропиви). Туди-то і прибіг першим їжачок і зайняв Кропив’яну гору. Потім прибігли мокрі мишки, які ввічливо просилися до їжачка на гору. Услід прискакав мокрий заєць, теж став проситися на гору. Їжачок усіх пустив. Раптом, дивляться тваринки, лисиця біжить до Кропив’яної гори: хвіст у лисиці намокнув, висить, як ганчірка. Підбігла лисиця до Кропив’яної гори і давай вимагати: «Пустіть мене негайно! Мені мокро і холодно!» Не сподобалося тваринкам, як лисиця до них звернулася, та і пригадали вони всі лисячі гріхи: «А пам’ятаєш, лисице, як ти мене в річку зіштовхнула і хотіла з’їсти?» – сказав їжачок. «Не пущу тебе!» Мишки і зайчик теж пригадали, як лисиця їх ображала, і відмовилися її пустити на Кропив’яну гору. А лисиця-шахрайка стала прохати звірів лагідним голоском, зрозумівши, що треба діяти хитрістю. Зглянулися тварини, пустили лисицю.

Тут і вовк підбіг мокро-мокрий і давай гарчати грубим голосом: «Посуньтеся, пустіть мене!» Не пустили вовка звірі, а дощ все йде не припиняючись. Мокне вовк під дощем. Нічого не залишилося вовкові, як добре попросити звірів пустити його. Ось сидять тварини на Кропив’яній горі, сохнуть і радіють, що від дощу сховалися. А лисиці раптом тісно стало! Сидить лисиця і штовхає потихеньку їжачка до самого краю, поки зовсім не зіштовхнула. Образився їжачок, навіть сльози виступили. Та тварини побачили, що сталося, і пошкодували їжака, а лисицю насварили. Хотіли лисицю зовсім з гори вигнати, та передумали: «Хай доки залишиться, подивимося на її поведінку!» Дощ став затихати. Вирішили звірі послати їжачка в розвідку: поглянути, чи не пішла вода з нірок. Сміливий їжак швидко впорався з дорученням, і тварини були йому вдячні. Вода пішла з нірок, виглянуло сонечко, і звірі стали радісно танцювати на лісовій галявині біля Кропив’яної гори».

Казка програється кілька разів із зміною ролей.

Ця казка вчить дітей такій необхідній якості, як комунікативна толерантність (див. «Словник»).

Заняття 4

Мета:

1. Корекція страху вовка, темноти, змій, нападу.

1. Розвиток навичок спілкування: вміння домовлятися, діяти спільно.

2. Навчання умінню приймати і грати ролі, вирішувати проблемні ситуації, імпровізувати у грі.

Присутні діти (у дужках вказані основні проблеми дітей): Христина (страхи), Коля (страхи), Катя (страхи, проблеми у спілкуванні), Данило (страхи, проблеми в спілкуванні, проблеми адаптації), Юля (страхи), Софія (страхи, проблеми у спілкуванні).