Сердита сторінка я серджуся! Мій гнів

Хід заняття:

1. Нам знову знадобиться м’яч, який вже допомагав дізнатися про свої образи, свою радість і свої страхи. Сьогодні м’яч допоможе взнати, на що ми сердимося, гніваємося, що нам не подобається найбільше. Гра «Кинь м’яч і скажи, на що ти сердишся, гніваєшся найбільше». Той, у кого в руках м’яч, говорить: «Я серджуся, коли...»

2. Коли людина сердиться, що вона робить?

3. Покажи, як виглядає твоє обличчя, коли ти сердишся.

4. Визнач і розкажи, якого кольору твій гнів.

5. Пантоміма: «Я розсердився, я просто злий, як Сірий вовк, якому не дісталася Червона шапочка!». Дітям пропонується пригадати вовка з казки «Червона шапочка». Зараз ми гратимемо у вовка, який хотів обдурити Червону шапочку і з’їсти її, але в нього нічого не вийшло. Потрібно намалювати вовка, який дуже сильно розсердився. Всі учасники заняття по черзі малюють сердитого вовка.

6. Намалюй, на що ти сердишся, на що ти злишся. Ця сторінка допоможе тобі остудити свій гнів, свою злість. Це шипляча сторінка, вона остуджує гарячі емоції, вона допоможе тобі, коли ти дуже злишся на кого-небудь або на що-небудь. Вона допоможе тобі й у тому випадку, коли ти злишся на самого себе. Це найбільша злість. Намалюй і її.

7. Домашнє завдання: запитай своїх батьків (бабусю, дідуся), на що вони сердяться. Попроси батьків для тебе намалювати (записати), як вони справляються зі своїм гнівом.

Дивна сторінка я дивуюся!

Це дивна сторінка допоможе зрозуміти, з чого дивуються діти дошкільного віку. Дивне поруч, треба лише побачити його.

Хід заняття:

1. Наш м’яч під рукою, і ми починаємо гру «Кинь м’яч і скажи, з чого ти дивуєшся». Той, хто тримає в руках м’яч говорить: «Я дивуюся...»

2. Коли людина дивується, що вона робить?

3. Покажи, як виглядає твоє лице, коли ти дивуєшся.

4. Визнач і розкажи, якого кольору твоє здивування.

5. Гра: «Закінчи речення». Всім дітям по черзі пропонується закінчити речення: «Одного дня я прийшов додому і дуже здивувався тому, що...»; «Одного дня вранці я прийшов у дитячий садок і дуже здивувався...»; «Одного дня на вулиці я здивувався, коли побачив...».

6. Гра-змагання «Дивне – поруч!». Дітям пропонується змагання «Хто найбільше знайде довкола себе того, чому можна здивуватися?». Кожен говорить фразу: «Я дивуюся... тому що...» Наприклад, «Я дивуюся з того, що люди придумали мобільні телефони, тому що мені мама розповідала про те, як у її дитинстві не було мобільних телефонів».

7. На цій дивній сторінці намалюй дивні картинки, намалюй все, що дивує тебе!

8. Домашнє завдання: запитай своїх батьків (бабусю, дідуся), з чого вони дивуються. Попроси батьків для тебе намалювати (записати), що їх дивує.

Небезпечна сторінка я розгубився! я впорався!

Головне завдання цього заняття – дати дитині зрозуміти, як можна впоратися з небезпечними ситуаціями.

Хід заняття:

1. Гра «Якщо раптом..., то я...». Тему задає ведучий (краще, якщо це буде хтось із дітей), він говорить, наприклад: «Якщо раптом я загубився на вулиці, то я...» – і передає м’яч по кругу. Кожен з дітей говорить свій варіант відповіді. В кінці гри обговорюються всі відповіді і вибираються кращі. Можна запропонувати наступні теми:

• «Незнайомий дорослий запропонував щось цікаве: підвезти на машині; цукерки і т. п.».

• «Великий хлопчик пропонує спуститися в підвал; піти на будівництво; пограти в ліфті; піти розпалити вогнище тощо.

• «Чужа людина просить відкрити двері». Тут доречно пригадати казку «Вовк і семеро козенят».

• «Загубився». (Підійти до жінки, що гуляє з дитям, продавця, касира. Необхідно знати свою адресу, П. І. Б., номер телефону.)

• «Укусила бджола».

• «Впав і вдарився».

• «Закрутилася голова».

• «Заблукав у лісі».

• «Вогонь». (Викликати пожежників; міліцію; зателефонувати сусідам.)

2. Визнач і розкажи, якого кольору небезпека.

3. Програвання небезпечних ситуацій. Під час програвання цих ситуацій відбувається навчання дошкільників безпечному стилю поведінки в житті: уміти передбачати небезпечну подію, по можливості уникнути її, при необхідності діяти. Наприклад, ситуація «Залишився один удома». У дошкільному віці страх самоти, заснований на почутті занепокоєння і тривоги, конкретизується страхом нападу, втіленим в особі страшних казкових персонажів. Малюк, залишившись один, без підтримки батьків переживає почуття небезпеки, інстинктивний страх перед загрозливими для його життя страшними персонажами. Ситуація, запропонована кимось із дітей, у грі наповнюється конкретним змістом, тобто страхами і проблемами.

При програванні цієї ситуації дитина неначе залишається одна, і її починають провокувати на відкриття дверей: прийшла «сусідка», «сантехнік», «газовик», принесли «телеграму» і так далі. Обговорення після програвання є необхідним, оскільки підвищує компетентність дитини в знанні того, як поводитися в подібних ситуаціях. Програвання допомагає дитині здолати внутрішню напругу, не впасти в заціпеніння, не стати пасивною жертвою, а діяти.

4. Після програвання пропонується намалювати небезпечні ситуації: «Намалюй небезпечні ситуації і те, як ти з ними справляєшся».

5. Домашнє завдання: запитай своїх батьків (бабусю, дідуся), як вони справлялися з небезпечними ситуаціями, коли були маленькими. Попроси батьків для тебе наамалювати (записати) це.