Прийоми творчого мислення

Як навчити дитину мислити творчо? Психологи стверджують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними прийомами: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, формулювання запитань, переформулювання, генерування ідей, зміна альтернативи, комбінування та інші. Деякі з цих прийомів дитина здатна опанувати вже у віці 5–6 років. Тому зупинимося на них докладніше.

Виділення протилежних властивостей

Цей спосіб передбачає виділення в одному й тому ж предметі чи явищі протилежних властивостей. На перший погляд це може видатися неймовірним, парадоксальним. Наведемо приклад. Холодильник. Що він робить? Охолоджує продукти. А що відбувається з температурою в кімнаті, де він знаходиться? Температура підвищується (спробуйте наблизити руку до тильної частини холодильника, і ви відчуєте тепло). Таким чином, холодильник і охолоджує, і нагріває. Це і є протилежні властивості одного й того ж предмета.

Вміння знаходити суперечності – основа парадоксального мислення, а воно, в свою чергу, є обов’язковим атрибутом істинної творчості.

Виділення протилежних якостей, їх зіставлення і об’єднання дозволяє розкривати нові, несподівані сторони предметів і явищ. Дуже важливо, щоб ви самі виявляли ці властивості і частіше показували й розповідали про них дітям.

Ось один із способів, як навчити дитину знаходити протиріччя. Вибираєте предмет і просите малюка назвати якусь ознаку цього предмета. Потім пропонуєте визначити, що є протилежним за значенням до цієї ознаки, і з’ясовуєте, чи властива ця протилежна ознака даному предметові.

Формулювання запитань

Здатність людини ставити нові запитання і проблеми є одним із показників розвитку її творчих здібностей. Корені цієї здатності – в природній допитливості дитини. Спочатку питання малюка виникають під час спілкування і для спілкування, і лише після того вони набувають пізнавальної, дослідницької спрямованості. При цьому, незважаючи на надзвичайну допитливість дошкільнят, їх дослідницькі можливості у формі запитань доволі обмежені. У вільній бесіді з дорослим (під час гри, прогулянки і т.п.) малюк може ставити величезну кількість запитань, а от необхідність дослідити якусь проблемну ситуацію викликає труднощі. Запитання стають однобокими, стереотипними. Наприклад, розпочавши запитувати зі слова «що», діти й далі ставлять запитання у такій формі. За дослідженнями психологів, діти схильні до стереотипного вживання запитань, найбільш поширених у дитячому мовленні: «Що?», «Як?», «Чому?».

Перша криза в розвитку запитань припадає на початкові роки навчання в школі. Жорстка орієнтація молодшого школяра на пошук відповідей, значна перевага запитань, адресованих пам’яті, а не мисленню, призводять до критичної ситуації в розвитку допитливості дитини: вона перестає ставити запитання. Однак за сприятливих обставин допитливість дитини можна не лише зберегти, а й розвинути.

Що ж це за «сприятливі обставини»?

Передусім – наявність справжнього діалогу у спілкуванні, коли дорослий спілкується з дитиною нарівні. Крім того, щоб зламати стереотипи, слід показувати малюкові зразки інших форм запитань, демонструвати відмінності і дослідницькі можливості цих форм. Потрібно також навчити дитину вибирати спрямованість запитань.

Важливішими є питання, що стосуються ключових моментів проблемної ситуації, причин тих чи інших явищ, суттєвих ознак і функцій предметів.

Навчитися цього дитина зможе лише в процесі спілкування з дорослим під час спільної діяльності (як ігрової, так і навчальної). Тому не шкодуйте часу на розмови з малюком. Старайтеся, щоб ваші запитання спонукали його до інтелектуальної активності, щоб в них були елементи невідомого і протиріччя, щоб вони більше були спрямовані на мислення (на встановлення причинно-наслідкових зв’язків) і менше – на пам’ять. Коли питання ставить малюк, не поспішайте давати відповідь, а запропонуйте йому висловити власне припущення. Навчіть дитину ставити питання собі і намагатися самостійно відповідати на них. У жодному разі не давайте негативної оцінки, навіть якщо запитання видалося вам недоречним. Будуйте діалог так, щоб дитина не лише відповідала на ваші запитання, а й мала стимул ставити запитання вам.