Архітектор

Діти дуже люблять конструювати, проте роблять це, як правило, не обдумуючи план майбутньої конструкції. Завдяки цій грі ви можете навчити дитину складати план – тобто створювати схему будівлі. Гра «Архітектор» розвиває не лише репродуктивну, але й творчу уяву. Перш ніж грати в цю гру, дитина повинна навчитися конструювати за схемою-зразком (за контурним зображенням предмета) і створювати схему-зразок вже зібраної конструкції.

Приготуйте папір в клітинку, олівець і будь-який будівельний конструктор. Якщо конструктора немає, виріжте потрібні деталі з картону, однак у цьому випадку конструювання буде можливим лише на площині. Зверніть також увагу, що деталі повинні бути взаємозамінними, тобто одну деталь можна замінити іншою чи двома іншими: наприклад, квадрат – двома трикутниками, і т. д.

Скажіть малюкові, що зараз він буде архітектором і займеться проектуванням того, що потім побудує. Приготуйте деталі конструктора і попросіть дитину намалювати те, що вона буде будувати. Для початку нехай ця споруда буде не дуже складною, лише з 4-6 деталей (див. мал. 4.25). Коли і малюнок схеми, і конструкція будуть готовими, разом з малюком перевірте, наскільки вони відповідають одне одному. Якщо дитина успішно виконує завдання, поступово ускладнюйте архітектурні споруди, збільшуючи кількість деталей.

Якщо дитина не може зобразити план споруди, але успішно збирає різноманітні конструкції, – отже, вона не може «побачити» образ своєї майбутньої будівлі. У такому випадку спробуйте послідовно зробити наступне. Спростіть завдання, зменшивши кількість деталей до 2-3. Попросіть малюка придумати якусь конструкцію і відразу спорудити її, не рисуючи попередньої схеми. Як правило, це не викликає проблем.

Мал. 4.25

Тепер запропонуйте дитині уважно подивитися на свою будівлю, заплющити очі й «побачити» її образ в уяві. Нехай малюк повторить вправу кілька разів підряд (заплющуючи і розплющуючи очі), намагаючись щоразу чіткіше «бачити» деталі конструкції, їх форму і навіть колір! Попросіть дитину описати словами те, що вона «бачить». І коли це вдасться, можна знову перейти до основної гри, але тільки з 2-3 деталями. Порадьте дитині придумувати свою будівлю спершу із заплющеними очима, якнайвиразніше уявляючи її.

4.3. Розвиток творчих здібностей дошкільників Що таке творчі здібності?

Що ж таке «творчі здібності», або «креативність» (від лат. creatio – творення)? Американський психолог Еріх Фромм (1900–1980) запропонував таке визначення: «Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність до глибокого опрацювання й засвоєння власного досвіду».

Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

Швидкість думки – кількість ідей, що виникають за одиницю часу.

Гнучкість думки – здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати і в іншому.

Оригінальність – здатність до генерації ідей, що відрізняються від загальноприйнятих; до парадоксальних, несподіваних рішень.

Оригінальність пов’язана з цілісним баченням усіх зв’язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу.

Допитливість – здатність дивуватися; відкритість та інтерес до всього нового.

Сміливість – здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити справу до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією.

Природно, виникає запитання: чи є перелічені показники вродженими, чи вони залежать від впливу середовища? Один із авторів системи визначення творчих здібностей сучасний американський психолог Е. Торранс переконаний, що успадкований потенціал не варто вважати найважливішим показником майбутньої творчої продуктивності. Батьки та інші дорослі здатні розвинути або знищити творчі імпульси малюка ще в дошкільному віці.

Основною діяльністю дошкільняти є гра. Як свідчать дослідження психологів, гра значною мірою сприяє розвиткові творчих здібностей малюка, оскільки в самій її природі закладені можливості для стимуляції гнучкості й оригінальності мислення, здатності конкретизувати власні задуми та пропозиції інших гравців.

Ще одна винятково важлива властивість ігрової діяльності – внутрішній характер її мотивації. Діти граються, бо їм подобається сам ігровий процес. І дорослим залишається тільки використати цю природну потребу для поступового залучення дітей до більш складних, творчих форм ігрової активності.