2) Навчання мнемічним прийомам

Оскільки на першому етапі ми починаємо розвивати метод «повторення», то основну увагу спочатку слід звернути на подальший розвиток цього прийому. Він формується легше, ніж інші способи, тому що опанування ним не вимагає попередньо навчити дитину якихось мисленнєвих дій. На цьому етапі спосіб «повторення» набуває нової функції – функції відтворення. Дитина повинна навчитися здійснювати відтворююче повторення не під час сприймання завдання, а після того, як воно вже отримане. Таке повторення є активнішим, оскільки передбачає самостійне відтворення дитиною завдання. Про те, як навчити способу «повторення», ви дізнаєтесь у розділі «Як слід повторювати?»

Коли дитина хоч би на елементарному рівні опанує способом «повторення», можна переходити до навчання логічним способам запам’ятовування. Складність цих способів полягає в тому, що вони вимагають попереднього оволодіння відповідними способами логічного мислення. До логічних способів запам’ятовування належать, наприклад, «групування», «співвідношення змісту», «схематизація», «складання плану» і ряд інших. Щоб навчити користуватися ними, зазвичай необхідно пройти два етапи: спершу формується відповідна розумова дія, а вже потім відбувається оволодіння вмінням застосувати цю дію з мнемічною метою.

У віці 5–6 років ми рекомендуємо активізувати розвиток мнемічних способів «групування» і «співвідношення змісту». Про те, як навчити дитину цим способам, ви дізнаєтеся із відповідних розділів, запропонованих далі. Способами «схематизація», «складання плану» та іншими рекомендують навчатися в дещо старшому віці – з другого-третього класу початкової школи.

Опанування вказаними мнемічними способами зробить пам’ять дитини чіпкішою і міцнішою.

3) Вироблення вміння проводити самоперевірку результатів запам’ятовування

Метою самоперевірки є порівняння результатів діяльності з тим, до чого людина прагне, або з якимось раніше заданим зразком. Під час такого порівняння з’являється можливість побачити допущені в процесі діяльності помилки та своєчасно виправити їх.

В основі самоперевірки лежать два способи – відтворююче повторення і порівняння відтвореного матеріалу із тим матеріалом, який слід запам’ятати. При цьому перший спосіб спрямований на те, щоб краще запам’ятати матеріал, а другий – на те, щоб інформація, яка вже є в пам’яті, була максимально точною.

Під час здійснення самоперевірки дуже важливе значення має усвідомлення того, з якою метою вона проводиться. Тільки в такому випадку вона буде корисною для запам’ятовування й дозволить вносити корективи в повторення, наприклад, повторювати більше те, що найгірше запам’ятовується. Навчитися цього дитині непросто, тому їй потрібні будуть ваша допомога та терплячість.

Як слід повторювати?

Повторення – це найпоширеніший мнемічний прийом. Його використовують і дорослі, і діти. Як показують дослідження, якщо цього прийому не навчити, то спонтанно діти починають ним користуватися лише в перший рік навчання у школі. Але якщо організувати таке навчання, то опанувати цей спосіб зможуть навіть 3-річні малюки! Окрім того, навчання повторенню значно розширює можливості й ефективність його застосування. Так, ефективність запам’ятовування буде значно вищою, якщо дитина знатиме, як розподілити повторення в часі, як зробити це по-різному, як навчитися повторювати не лише вголос, але й внутрішньо, подумки.

Але який спосіб найкращий, щоб усього цього навчити дитину?

Спробуємо відповісти на питання на прикладі запам’ятовування предметів. Скажімо, малюкові потрібно запам’ятати декілька предметів чи іграшок, розкладених на столі. Якою повинна бути послідовність навчання?

Спершу дитина нехай навчиться називати предмети, які слід запам’ятати, вголос. Під час такого називання вона змушена буде сконцентрувати на них свою увагу й розпізнати, які ж це предмети. Потім важливо навчити дитину якнайдокладніше вивчати предмети: розглядати їх з різних боків, обмацувати, можливо, навіть нюхати, пробувати на міцність, гнучкість і т.д. (не бажано примушувати дитину пробувати предмет на зуб, хоча заради об’єктивності слід сказати, що і цей спосіб також дозволяє краще його запам’ятати). Під час такого вивчення дитина сприймає не лише зорову інформацію про предмет, але й тактильну, нюхову та ін. І чим більше каналів надходження інформації, тим краще вона запам’ятовується.

На наступному етапі важливо, щоб малюк навчився називати кожний предмет декілька разів (просте повторення). При цьому називати предмети слід не підряд, а впереміш, наприклад: «ручка», «годинник», «книжка», «годинник», «книжка», «ручка» і т.д. Таке повторення можна провести 2-3 рази. Це найпростіший спосіб, але й він вже дає певний ефект у запам’ятовуванні інформації. Коли дитина ним опанує, можна переходити до складнішого, але ефективнішого повторення – повторення з називанням різноманітних особливостей предмета. Для цього потрібно навчити дитину постійно звертати увагу на якусь іншу деталь цього предмета. Наприклад, спершу – на колір ручки, на її ковпачок, потім – на її форму і т.д.

Завершальним етапом у навчанні повторенню є формування навичок самоперевірки результатів запам’ятовування. Така перевірка є ще одним повторенням, але вже без будь-якої (зорової, тактильної та ін.) опори на предмети, які слід запам’ятати. Запропонуйте дитині заплющити очі й просто назвати вголос предмети, які запам’яталися. Після самоперевірки дитина побачить, що саме вона вже запам’ятала, а що – ні. Предмети, котрі були пропущені, слід назвати знову. Потім провести ще одну перевірку. І так доти, поки відтворення не стане безпомилковим. Засвоюючи спосіб самоперевірки, слід прагнути до скорочення кількості повторень і навчитися перевіряти себе відразу ж після першого повторення. У такому разі процес запам’ятовування поступово стане більш вибірковим – кожне наступне повторення буде відбуватися із врахуванням результатів перевірки попереднього.

Називання предметів вголос слід поступово замінювати називанням їх подумки, на внутрішньому рівні. Перехід до повторення подумки має дуже важливе значення, оскільки уможливлює подальшу інтелектуалізацію процесу запам’ятовування. Такий перехід є фундаментом, на якому можна формувати складніші, але й ефективніші логічні способи запам’ятовування.

Проте в жодному разі не слід форсувати цей перехід. Спершу спосіб повинен добре сформуватися в зовнішньому, голосному, мовленні, і лише згодом – у внутрішньому.

Стежте за тим, щоб дитина не обмежувалася лише простим повторенням. У неї може закріпитися стереотип використання цього способу, і в майбутньому вона буде орієнтуватися лише на нього. А це – передвісник зубріння, що, як відомо, негативно впливає на пам’ять, засмічуючи мозок непотрібним, неосмисленим матеріалом.

Цікава інформація:

• досліди німецького психолога Германа Еббінгауза (1850–1909) показали, що через півгодини після механічного (недостатньо усвідомленого) заучування забувається 40% матеріалу. Наступного дня залишається 34% інформації, через 3 дні – 25%, через 30 днів – 21%. При застосуванні логічної обробки матеріалу, який слід запам’ятати, інформація зберігається значно краще;

• різні види пам’яті розвиваються в дітей з різною швидкістю. Наприклад, у хлопчиків спостерігається така послідовність: спершу краще розвивається пам’ять на предмети, потім – на слова із зоровим і слуховим змістом, потім – на звуки, на числа й абстрактні поняття і, нарешті, пам’ять на пережиті емоції. У дівчаток пам’ять формується дещо по-іншому: спершу сильнішою виявляється пам’ять на слова із зоровим змістом, потім – на предмети, далі – на звуки, на числа й абстрактні поняття, і на останньому місці, як і в хлопчиків, пам’ять на емоції;

• зорова пам’ять у дівчаток розвинута краще, ніж у хлопчиків;

• через які проміжки часу слід робити повторення? Оптимальними вважаються повторення через 15-20 хвилин, через 8-9 годин і через 24 години. Дуже корисно робити повторення перед сном, за 15-20 хвилин до сну, а також вранці, на свіжу голову.