Вивчення емоційних проявів дітей при розігруванні сюжетних сценок

Підготовка дослідження.

Підібрати ситуації із життя дітей, близькі і зрозумілі їм, наприклад:

1. Хвора мама лежить в ліжку, старша дочка (підготовча група) приводить брата (ясельна група).

2. Під час обіду в групі хлопчик випадково розлив суп, всі діти підстрибують і сміються; хлопчик наляканий, вихователь строго пояснює, що потрібно бути акуратнішим і що сміятися тут зовсім немає над чим.

3. Хлопчик загубив рукавички, і на прогулянці в нього сильно замерзли руки, але він не хоче показати іншим, що дуже замерз.

4. Дівчинку не залучили до гри, вона відійшла в кут кімнати, низько опустила голову і мовчить, ось-ось заплаче.

5. Хлопчик (дівчинка) радіє за свого друга (подругу), чий малюнок став найкращим у групі. Підготувати 2–3 дітей для інсценування цих сюжетів.

Проведення дослідження.

Дослідження проводиться з дітьми 4–6 років.

Перша серія

Підготовлені попередньо діти розігрують перед групою сценку, потім дослідник запитає дітей, що відчувають персонажі цієї сценки.

Друга серія

Експериментатор описує ситуацію і пропонує її зобразити.

І ситуація – показати сумне, стражденне обличчя мами; неслухняного, хлопчика, який плаче, і співчутливе обличчя дівчинки;

II ситуація – показати строге обличчя вихователя, дітей, які сміються, а потім збентежених; налякане обличчя хлопчика;

ІІІ ситуація – як хлопчик не хоче показати, що він замерз;

IV ситуація – показати образу дівчинки;

V ситуація – показати непідробну радість за іншого.

Якщо діти недостатньо виразно чи неправильно зображають почуття та емоції персонажів, експериментатор знову описує ситуацію і детально розповідає, що відчуває кожний з персонажів.

Обробка даних.

Аналізують, як діти втілюють емоційні стани героїв у сценках. Роблять висновки про виразність і багатство експресивно-мімічних засобів спілкування, про розвиток уміння співчувати іншим людям. Дані оформляють у таблицю 4.1.

Таблиця 4.1

Аналіз емоційних проявів дітей при розігруванні сюжетних сценок

Вік дітей	Правильність передачі емоцій					Усього
	Ситуація
	І	ІІ	ІІІ	IV	V
4–5 р.
5–6 р.

Завдання 4

Вивчення взаємозв’язку між оцінними еталонами й емоціями

Підготовка дослідження.

Намалювати оцінну шкалу з діленнями від –10 до +10 (центр позначений 0), приготувати фішку і 3 набори по 8 малюнків кожний. Персонаж одного набору – хлопчик з нейтральною (досить приємною) зовнішністю, другого – хлопчик із вираженою потворністю (диспластична фігура), зі спотвореними рисами обличчя; третього – неакуратний (зовнішність та сама, що і у приємного хлопчика, але одяг у безладі, на обличчі і на руках брудні плями). Тематика малюнків у всіх наборах однакова, персонаж: 1) миє посуд; 2) дарує дівчинці іграшку; 3) годує цуценя; 4) малює; 5) розкидає іграшки; 6) навмисно розбиває горнятко; 7) тягне кота за хвіст; 8) читає книжку.

Попередньо ознайомити дітей з позначками на шкалі.

Проведення дослідження.

Експеримент проводиться індивідуально з дітьми 5–7 років і складається з 2 серій.

У перші серії показують набір у послідовності від першого малюнка до восьмого, а в другій серії від восьмого до першого. З кожним випробуваним проводять обидві серії з інтервалом в декілька днів. Половині дітей кожної вікової групи показують набори з нейтральним і диспластичним персонажем, іншій половині – з нейтральним і неакуратним. Малюнки показують по одному. Спочатку дають один з трьох описаних наборів. Продивившись перший малюнок, дитина повинна оцінити зображення героя, змінивши положення фішки на шкалі. Після кожного наступного малюнка їй пропонують уточнити оцінку з урахуванням нових даних про героя (за бажанням дитина може залишити фішку незмінною). Показавши останній малюнок, уточнити у випробуваного вже зафіксовану кінцеву оцінку, експериментатор запитує: «Як ти оціниш хлопчика після того, як переглянув усі малюнки?» Коли дитина називає оцінку, фішку знову ставлять на нульову позначку і процедура повторюється з іншим набором. Результати фіксуються в таблиці 4.2 і 4.3.

Таблиця 4.2