Формування сенсорних еталонів у процесі орієнтувальних дій

Сенсорно-перцептивні процеси інтенсивно розвиваються у дитини віком від 3 до 7 років, набуваючи якісно нових властивостей. Сприйняття набуває цілеспрямованого, організованого, довільного характеру, тобто в дитини формується перцептивна діяльність. Головним її елементом виступають обстежувальні дії, що зароджуються ще у ранньому віці, а у дошкільника набувають послідовного та опосередкованого характеру, здійснюються за допомогою спеціальних засобів – сенсорних еталонів. Це поняття запропонував відомий дослідник психології дошкільника О.В. Запорожець на початку 60-х рр. XX століття.

Основне місце в сенсорному розвитку дитини, починаючи з 3 років, займає оволодіння сенсорними еталонами форми, величини, кольору. Сенсорні еталони – це психічні образи, що містять уявлення про чуттєво сприймані властивості об’єктів. Властивості сенсорних еталонів:

– узагальненість (у них закріплені найістотніші, головні якості);

– усвідомлюваність (за образом-еталоном закріплено назву – слово);

– системність (фонеми рідної мови, спектр кольорів, шкала музичних звуків, система геометричних форм і ін.) (О.В. Запорожець).

Етапи засвоєння сенсорних еталонів (за Л.А. Венгером)

1. До 1 року виникають «сенсомоторні передеталони», що являють собою неусвідомлювані способи виділення просторових властивостей предметів за допомогою рухів тіла, руки, спочатку з реальним предметом, а потім з уявним;

1. Протягом 2–3 років виникають «предметні передеталони», якими виступають конкретні предмети-мірки, використовувані у ході практичного співвіднесення предметів за певними ознаками (передусім, за формою й величиною). Уявлення про окремі знайомі предмети стають своєрідними мірками при визначенні властивостей інших предметів.

2. Після 3 років у ході продуктивних видів діяльності (гри, малювання, конструювання, ліплення) з’являються власне сенсорні еталони. Згадані види діяльності дитини спираються, на відміну від предметної діяльності, на систему образів, передбачають задум, а тому сприяють розвиткові еталонів як психічних образів певних властивостей предметів. Як довів відомий дослідник сенсорно-перцептивного розвитку дошкільника Л.А. Венгер, протягом дошкільного віку практична дія з матеріальним об’єктом «розщеплюється» на орієнтувальну і виконавську частини. Орієнтувальна частина спочатку здійснюється у формі фізичних рухів, які при цьому отримують нову функцію, – виділення властивостей предметів і передбачення подальших виконавських дій. Поступово орієнтувальна дія стає самостійною і переходить у розумовий план. Завдяки цьому змінюється характер орієнтувально-дослідницької діяльності дитини: вона переходить від фізичних дій з предметами до ознайомлення з ним за допомогою зору й дотику. Співвідношення між зором та дотиком спочатку майже рівнозначне, згодом зростає роль зору, який управляє дотиковими обстежувальними діями. Зір дозволяє одночасно втримувати у полі сприймання різні частини предмета, бачити їх взаємозв’язки та співвідношення. Завдяки цьому обстеження предметів стає послідовним, всеохоплюючим. На основі орієнтувальної складової ігрового маніпулювання предметами виникають власне обстежувальні дії, спеціально спрямовані на з’ясування призначення частин предмета, їх рухливості та зв’язку між собою (З.М. Богуславська). До старшого дошкільного віку обстеження набуває характеру експериментування, дослідницьких дій, порядок яких визначається уявленнями дитини про предмет та його властивості. Експериментування дошкільників тісно пов’язане із вирішенням ігрових та пізнавальних завдань. Наприклад, ігрова мета полягає в прокладенні дороги яка по схилах пісочної гори веде до міста на вершині. Під час будівництва утворюються обвали – діти перекидають через них містки за допомогою дерев’яних паличок. Щоб скоротити шлях, гравці прокладають тунель. Виявляючи при цьому осипання піску, експериментують з різними матеріалами, щоб усунути осипання: змочують пісок, викладають тунель кубика, нарешті приймають рішення використати порожнисту трубку від зіпсованого калейдоскопа.

Провідним різновидом обстежувальної дії дошкільника на основі зорового аналізатора є акт роздивляння, який набуває самостійного значення, бо не пов’язаний із предметними діями. У старшого дошкільника з’являється систематичне роздивляння, рухи погляду відзначаються послідовністю, всебічністю. Тривалість роздивляння простої за змістом картинки зростає: у 3– 4 роки становить 6 хв. 8 сек., у 5 років – 7 хв. 6 сек., а у 6 років – 10 хв. 3 сек. (Н Г. Агеносова).

Дошкільник в ході роздивляння вирішує різноманітні завдання: пошуку предметів, виділення, визначення їх ознак, частин – спільних і відмінних з іншими, ознайомлення з новим предметом. Дитина по-різному обстежує предмет – відповідно до завдання. У цьому виявляється зростання цілеспрямованості й керованості таких дій. Так, при ознайомленні з новими предметами виникає тривала, складна орієнтувально-дослідницька діяльність. Діти беруть предмет в руки, уважно розглядають його, обмацують, куштують на смак, згинають, розтягують, стукають ним, підносять до вуха тощо.

Дотикові обстежувальні дії виступають допоміжними. їх значення зростає, якщо зір не забезпечує виявлення властивостей предмета (у темряві, для обстеження сторін, недосяжних для зору тощо).

Еталонами форми вважають геометричні фігури. Ознайомлення з ними в межах сенсорного виховання відрізняється від вивчення цих фігур у процесі формування елементарних математичних уявлень. Засвоєння еталонів форми передбачає вміння впізнавати їх, називати та діяти з ними, а не аналізувати кількість і величини кутів, сторін і т.п. У 5 років дитина вже повинна знати 5 основних фігур: квадрат, трикутник, коло, прямокутник та овал. У подальшому необхідно вводити нові фігури – трапецію, ромб і п’ятикутник, ознайомлювати з різновидами овалів, трикутників, прямокутників і трапецій. При цьому зовсім не обов’язково подавати назви фігур – головне, щоб дитина розрізняла їх на око. Закріпленню уявлень про еталони форми сприяють ігри, в яких малюк самостійно зображує, а потім і виготовляє різноманітні геометричні фігури.

Сенсорними еталонами у сфері сприйняття кольору є так звані хроматичні (червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий) і ахроматичні кольори спектру (білий, сірий, чорний). До 5 років дитина, як правило, вже знає основні кольори, крім голубого й фіолетового. У 5–6 років можна переходити до формування уявлення про решту. Особливо важким для засвоєння є голубий колір. Діти часто плутають його із світлими відтінками синього. Тому, перш ніж починати знайомити з голубим кольором, слід дати уявлення про відтінки (вони утворюються в результаті змішування двох сусідніх кольорів), про розміщення кольорових тонів у спектрі та їх поділ на групи теплих і холодних (теплі – від червоного до жовтого, холодні – від зеленого до фіолетового). Ознайомлення з відтінками дає можливість порівняти світло-синій і голубий кольори, встановивши відмінність між ними, а засвоєння спектральної послідовності дозволяє визначити голубий колір як такий, що знаходиться між зеленим і синім. Дітей цього віку важливо також навчити розрізняти 4-5 відтінків за насиченістю. При цьому треба звернути увагу на те, що деякі відтінки мають окремі назви (наприклад, світло-червоний називають рожевим).

Оволодіння еталоном розміру проходить дещо важче, ніж еталонами форми й кольору. Розмір не має абсолютного значення, тому його визначають з допомогою умовних мір. Засвоєння їх – досить складне завдання, яке вимагає певної математичної підготовки, тому для дошкільнят воно буде дуже важким. Проте для сприйняття використання метричної системи не є обов’язковим. Предмет може розглядатися як великий у порівнянні з меншим предметом. Таким чином, як еталони розміру виступають уявлення про співвідношення між предметами. І ці уявлення можуть позначатися словами, що вказують на місце предмета серед інших (великий, маленький, найменший). У 5–6 років дитину слід вчити порівнювати спершу 2-3, а потім – і більше предметів, які утворюють ряд величин, що спадають чи зростають. Правда, у цьому випадку потрібно одночасно вчити дитину способам порівняння й серіації. Поза тим, оволодіння еталоном розміру в цьому віці передбачає необхідність навчити дитину вмінню виділяти довжину, ширину та висоту предметів.

Ознайомлення дітей з сенсорними еталонами відбувається в певній послідовності. Спершу дошкільнят ознайомлюють з основними зразками, а пізніше – з їх різновидами. При цьому різні еталони слід порівнювати між собою, і спочатку нехай їх називає дорослий, а вже потім – дитина. Лише так вони надійно закріпляться в пам’яті.