Про покарання і заохочення дітей дошкільного віку

Виховання дитини дошкільного віку складається не лише з позитивних аспектів взаємин (схвалення, похвала, заохочення), але й негативних (осуд, заборона, покарання). Покарання і заохочення є своєрідними важелями виховного процесу. Карати або не карати малюка? Як карати? Як заохочувати? Ці питання хвилюють і педагогів і батьків.

Психологічний сенс покарання полягає в тому, аби дитя зрозуміло, усвідомило, розкаялося, виправилося і більше так не робило. І покарання, оскільки після нього передбачається пробачення дитини, що провинилася, сприяє зняттю напруги, яка виникає в результаті провини. Караючи малюка, дуже важливо розуміти, які почуття він при цьому переживає. Якщо пригадати свої дитячі проступки, покарання за них і ті почуття, які тоді ви переживали, то в цих спогадах може виявитися величезна різноманітність почуттів і переживань: провина, розкаяння, занепокоєння, замішання, образа, приниження і ін. Адже саме від того, які почуття переживає дитя у момент покарання, залежить і ефективність цього виховного важеля. Саме почуття покараної дитини можуть дати нам відповідь: досягло використане нами покарання своєї мети чи ні. Почуття дошкільника в момент покарання і після нього служать індикатором ефективності покарання.

Психологічний сенс заохочення полягає в тому, аби дитя закріпило хорошу поведінку, ставлення і надалі робило, виконувало, поступало так само правильно і добре, як зараз. Заохочення дошкільників вимагає особливої уваги педагогів і батьків, оскільки завершення якоїсь справи, досягнення того, за що ми хочемо дитину заохотити, само по собі супроводжується позитивними почуттями радості, гордості і тому подібне Ці почуття виникають і без заохочення, вони і є винагородою за ті зусилля, які приклало дитя. Чисельні психологічні експерименти, проведені з дітьми різного віку, показали, що чим менша винагорода, тим сильніші зміни. Як не парадоксально це звучить, але при мінімальній винагороді задоволеність від роботи більша.

Наприклад, дуже часто батьки малят потрапляють у власну пастку, коли починають приносити кожен вечір дитяті в дитячий сад обов’язків дарунок-заохочення за те, що маля було без мами і тата. Проходить трохи часу, і ось вже дитя, вибігаючи в роздягальню до батьків, насамперед цікавиться тим, що ж йому принесли. Подарунок витіснив радість від зустрічі з батьками. Більш того, відсутність обов’язкового заохочення після дитячого садка може вилитися в скандал на тему: «Нічого не принесли!»

Як карати і як заохочувати дітей дошкільного віку? Перш ніж відповісти на це питання, розглянемо, як карають і як заохочують сучасні педагоги і батьки дітей дошкільного віку. Приведемо характерні відповіді дошкільників на питання: «Як тебе карають батьки?»

«Рукою б’ють», «Я в кут можу стати», «У кут, по попі і за вухо», «Тьопають ременем і по щоках», «Б’ють вірьовкою», «Голими колінами на сіль».

Фізичні покарання залишаються популярними в окремої частини сучасних батьків, хоча вони розуміють даремність і шкоду цього способу дії на дитину.

«Я по собі знаю, що, коли тебе б’ють, жодного розкаяння і тим більше усвідомлення своєї провини не відчуваєш, швидше навпаки, зростає внутрішня агресія і бажання зробити що-небудь погане».

Фізичні покарання, не дивлячись на ту шкоду, яку вони приносять, вельми ефективні: «Випоров – і дитя на якийсь час як шовкове». Але вся біда, що лише на якийсь час і лише доки страх панує над малюком, поки він боїться. Дуже часто батьки втрачають важелі управління в той момент, коли дитя перестає боятися.

Крик батьків діти дошкільного віку сприймають як покарання, як своєрідне словесне биття. Тому на питання «Як тебе карають?» можна почути й ось такі відповіді:

«Дуже сильно на мене кричать», «Тато словами лається», «Лають, кричать словами». А Лера 6 років, розповідаючи про те, що батьки на неї часто кричать, відмітила: «Краще б ударили один раз, чим кричали!» Мама дівчинки Оксани 5,5 років поскаржилася виховательці: «Коли я починаю кричати на свою дочку, то вона останнім часом стала мене просити: «Ти краще мене убий!»

Крик дорослого, спрямований на маленьку дитину, не є нешкідливим струсом повітря – це, по суті, биття малюка словами. Але не лише крик, а навіть необережно сказане слово може травмувати дитину дошкільного віку. Виключно чутливі до слів дівчатка дошкільного віку, тому хвалити і тим більше лаяти їх треба, враховуючи цю особливість. Для дівчинки важливе щоденне підтвердження того, що вона красива, хороша, чудова і так далі. Дуже важливо чути дівчинці ці слова (підкреслимо, що вони мають бути абсолютно щирими!) від батька, дідуся або іншого значимого для неї чоловіка. Необережне слово, особливо кинуте значимим чоловіком, здатне не лише викликати бурхливу емоційну реакцію у вигляді плачу, але і стати тією психічною травмою дитинства, яка може нагадувати про себе через багато років у подружніх стосунках загостреною чутливістю до слів, фраз і висловів любимого чоловіка.