«Ти зіпсувала мені свято!»

Педагог ударила хлопчика Сашу по обличчю рукою за те, що він погано співав пісню. Юля затнулася на святі, коли виступала. Після свята педагог ударила дівчинку по щоці із словами: «Ти зіпсувала мені свято!»

В.П. Іванова (1975) причини виникаючих труднощів у взаєминах педагогів і дітей пов’язує, перш за все, з такими недоліками педагога, як відсутність комунікативних навичок; відсутність соціально-психологічних знань про групові зв’язки і спілкування; неопрацьованість методик впливу на групу; різного роду негативні установки на процес виховання.

Крім того, модель родинного виховання, отримана педагогом у дитинстві від своїх батьків, впливає на те, як педагог будує взаємини з дітьми. Відсутність моделі родинного виховання, на яку можна було б опертися, викликає внутрішній конфлікт, виховну невпевненість і нестійкість стилю виховання у педагога. Необхідно відзначити, що нервово-психічний дисбаланс особистості педагога викликає порушення у взаєминах педагогів і дітей, відображаючись у відданні переваги авторитарному стилю керівництва. Педагоги не говорять того, про що вони насправді думають і чого хочуть насправді; говорять не те, що насправді хотіли б повідомити; не слухають дітей, володіючи невгамовним бажанням говорити самим (Є. Мелібруда, 1986). Також порушення у взаєминах педагогів і дітей виникають при формально-вимогливому, холодному, індиферентному ставленні педагога до дітей або взаємини з частковим проявом уваги, турботи, тепла до них; при неприйнятних методах виховання (частих негативних оцінках, покараннях, погрозах по відношенню до вихованців; при емоційній віддаленості від дитини).

Окрім всього перерахованого, сама організація навчально-виховного процесу, порушення технології впливу педагогів на дітей можуть бути причинами порушень у взаєминах педагогів і дітей. Істотний вплив на характер взаємин педагогів надає такий чинник, як кількість дітей у групі. Залежно від кількості дітей у групі міняються реакція й активність дитини, змінюється активність самого педагога і його психічний стан (В.П. Бітуєв, 1970).

Помилки у встановленні правильних взаємин між педагогами і дітьми інколи обумовлені і тим, що педагог оцінює і ставиться до малюка через призму оцінок і стосунків інших, через чужу думку в світлі вже наявних установок. Дослідження В.М. Роздобудько (1973) показало, що високий рівень інтелекту, висока міра емоційної стійкості і збудливості, а також інтроверсія пов’язані із здатністю педагога до повного й адекватного розуміння дітей. Ці якості педагогів впливають на процес розуміння дітей переважно в перший момент зустрічі. Пізніше, після тривалого спілкування, починають діяти інші чинники.

Розглянемо причини порушень у взаєминах педагогів і дітей, пов’язані з дитиною.

Взаємини педагогів і дітей визначають настрій малюка, коли він йде в дитячий садок, настрій батьків, коли вони квапляться на роботу, і настрій педагога вранці кожного робочого дня. Увечері, коли батьки забирають дітей з дитячого садочка, часто в одних і тих же дітей спостерігаються безконечні капризи. Створюється враження, що цілий день дитя емоційно стримувалося, а тепер, коли діждалося батьків, його терпіння закінчилось. Насправді все так і відбувається у дітей, що мають порушення в нервовій системі, у дітей з явищами невропатії (нервово-соматичній ослабленості). Саме ці діти, перш за все, потрапляють в групу ризику і за порушеннями у взаєминах з педагогами дитячого садка. Для нервово-соматично ослабленого малюка більше, ніж для інших дітей, важливий тон, голос, погляд вихователя, її настрій і її ставлення не лише до нього, але і до всіх дітей. А якщо до неблагополучного стану нервової системи дитини (а таких дітей сьогодні стає все більше і більше) додаються неузгодженість виховних позицій батьків і особистісні особливості вихователя (емоційне вигорання, занижена самооцінка, конфліктність, понижений творчий потенціал і ін.), то конфлікт між педагогом і дитям стає прогнозованим. Так і сталося з хлопчиком Олегом 5 років.