Причини порушень у взаєминах педагогів і дітей дошкільного віку

«Кожному вихователеві украй поважно пам’ятати, який – благотворний чи згубний – вплив він робить, яким чином він служить; діти сприймають все» (В.П. Кащенко).

Перш за все, необхідно відзначити, що при правильній організації виховного процесу у більшості дошкільників, що виховуються в дитячому садку, відносно легко встановлюються позитивні взаємини з педагогами, стосунки співпраці і взаємної симпатії. Разом із цим заслуговують на увагу дані про те, що більшість вихователів займають або авторитарну позицію по відношенню до дитячої активності, або – часткового її прийняття, яка характеризується обмеженням дитячих ініціатив у м’якій формі і досить низьким рівнем її підтримки. Спостерігаються випадки, коли окремі діти в дитячому садку зазнають певні труднощі у встановленні взаємин з педагогами, що негативно позначається на їх самопочутті і в цілому на особистісному розвитку.

Відзначимо ознаки, за якими можна передбачити неблагополуччя у взаєминах педагога і дитяти:

• низький соціометричний статус дитини в групі однолітків;

• небажання відвідувати дитячий садок;

• неприйняття педагога.

Непрямі ознаки, за якими можна передбачити порушення у взаєминах педагогів і дітей:

• малюк стає замкнутим, недовірливим, не розповідає про свої домашні радощі, печалі;

• у дитини з’являється озлобленість, бажання робити наперекір.

З боку вихователя непрямими ознаками буде те, що:

• вихователь не заохочує зусиль дитини (у малюка слабіє віра у свої сили і звідси небажання займатися на заняттях);

• глузливе ставлення, проявлене педагогом до дитини при її однолітках, може викликати відчуження дітей, що відбивається в низькому соціометричному статусі малюка в групі однолітків.

Неблагополуччя у взаєминах педагогів і дітей може виявлятися різним чином: одні діти агресивно комунікативні, конфліктні, інші замкнуті, відособлені від педагога. Ставлення дитини до педагога є своєрідним віддзеркаленням родинних взаємин. За нашими даними, діти, які переживають в дошкільному віці досить виражені проблеми у взаєминах з матерями, частенько мають і проблеми у взаєминах з жінками-педагогами (Є.Є. Алексєєва, 2003).

Суперечності в сфері стосунків педагога і дітей частіше виявляється у вибірковому ставленні педагога до дітей. А діти дошкільного віку вельми чутливі до прояву вибірковості і переживають нездобуття позитивного ставлення з боку педагога як несправедливість.

Проблема взаємин педагогів і дітей, будучи двостороннім процесом, вимагає і осмислення його з двох сторін: з боку дитини (її батьків) і педагога. Серед причин порушень у взаєминах педагогів і дітей виділяються причини, що породжують труднощі і неблагополуччя у взаєминах, пов’язані з педагогом і пов’язані з дітьми.

Перерахуємо труднощі, пов’язані з педагогом.

По-перше, однією з причин складнощів у взаєминах педагогів і дітей є особистісні якості педагогів. При неадекватній самооцінці виникає неадекватне сприйняття інших, що негативно відображається на взаєминах. Причиною труднощів педагогічної взаємодії є почуття неповноцінності у педагога, відсутність у нього достатньої самоповаги, любові до самого себе, почуття власної гідності.

Необхідно також відзначити, що порушення у взаєминах педагогів і дітей пов’язані з порушеннями педагогічної рефлексії. Під цим розуміється здатність усвідомлювати вихователем власні мотиви своєї педагогічної діяльності; уміння відрізнити власну скруту і проблеми від скрути і проблем вихованців; здатність до емпатії і децентрації; оцінка наслідків власних особистісних впливів на вихованців. Є.Н. Жучева (1983) пояснює невміння педагогів встановлювати правильні взаємини з дітьми низькою здатністю педагогів поглянути на себе з точки зору дітей.

Відсутність гнучкості в адекватній зміні психологічних позицій при спілкуванні педагога з дитям також є однією з причин порушення їх взаємин. Низький рівень розвитку комунікативних здібностей, перш за все невербальних форм поведінки, викликає порушення у взаєминах педагогів і дітей. Основні причини авторитарної позиції по відношенню до дитячої активності носять переважно суб’єктивний характер і обумовлені наступними чинниками (Н.В. Кокорєва, 1993):

• наявністю у педагогів стереотипів, пов’язаних з маніпулятивним підходом до дитини;

• акцентуйованістю типу міжособистісних стосунків;

• надмірним прагненням до домінування в міжособистісних взаєминах.

С.Є. Кулачківська (1989) вбачає причини порушень у взаєминах педагогів і дітей у характері типу домінуючого ставлення вихователя до дитини; у розбіжності між очікуваннями малюка від педагога і реальним втіленням своїх очікувань у житті; у депривації домагань на визнання з боку педагога.

У той же час незадовільні стосунки між педагогом і дітьми можуть бути результатом внутрішніх психологічних перешкод. Причинами недостатньої емоційної близькості до дитини з боку батьків і вихователів є їх емоційна незрілість і недоліки характеру; невротичні і психотичні розлади.