Вивчення цілеспрямованості діяльності

Підготовка дослідження.

Підібрати кубики, лавочку і ляльку. Кубики ставити на лінійку в 3 ряди баштою (хаткою), на них – 2 кубики, один на один (труба).

Проведення дослідження.

Завдання допускає неповне виконання чи підміну мети, воно проводиться індивідуально з дітьми 3–7 років. Дитині пропонують перенести кубики на лавочку до ляльки, для цього потрібно пройти 5-6 метрів (можна придумати іншу мету). Завдання це не просте, оскільки споруда досить хитка і її важко нести на лінійці, звичайно кубики падають вже при першій спробі піднести лінійку. Якщо ця спроба виходить вдалою, то вони все ж неодноразово падають з лінійки на шляху до ляльки. Кожний раз потрібно відновити початкову побудову і продовжувати шлях.

Обробка даних.

Фіксують загальний час виконання завдання, кількість падінь кубиків, відповідно – кількість спроб, досягнення чи недосягнення мети. Також є важливим ставлення до завдання, особливості вмінь при його виконанні (чи проявляє дитина вправність, завдяки чому кубики у неї падають рідше). Аналізують особливості утримання мети. Оскільки в даному випадку сам процес переносу кубиків і є метою, то будь-яке порушення способу говорить про підміну мети. Тому необхідно проаналізувати поведінку дітей при зіткненні зі складностями і те, що дитина вважає досягненням мети: а) перенести всі кубики на лінійці; б) перенести будь-яким іншим способом, якщо не виходить на лінійці (частіш за все на оберемок чи притиснувши до себе, що за умовою завдання забороняється); в) перенести хоча б більшу частину, не повертаючись за тими, які впали в безпосередній близькості до цілі.

Результати узагальнюють за трьома параметрами: виконання, невиконання (відмова від зусиль під впливом невдачі), умовне виконання. Дані заносять в таблицю 3.2.

Таблиця 3.2

Показники досягнення дітьми мети в умовах, які допускають порушення способу виконання дії

Вік дітей	Досягнення мети	Відмова від подальших спроб	Умовне виконання
3-4 р.
4-5 р.
5-6 р.

Роблять висновки про те, як впливає мотивація на зміну довжини стрибка, а відповідно, на мобілізацію вольових зусиль. Ці зміни простежують за віковими групами. Роблять висновки про зміни характеру і ефективності рухів в залежності від сформованості у дитини вольового зусилля.

Завдання 4

Вивчення взаємозв’язку між мотивацією і мобілізацією вольових зусиль

Проведення дослідження.

В експерименті беруть участь одночасно декілька дітей одного віку (4–6 років). Дитині пропонують стрибнути як можна далі. Вимірявши довжину стрибка, дітям не повідомляють про результати і не дають ніяких оцінок. Якщо хто-небудь з дітей зацікавиться результатом, то їм відповідають: «Всі діти вашої групи вміють стрибати, і ти також». Така невизначена відповідь повинна зберегти позитивне ставлення до виконання завдання, не підвищуючи рівня мотивації.

Після того як вся група виконає завдання, дітям пояснюють, що тепер їх навчать стрибати на більшу відстань так, як це роблять спортсмени, які беруть участь в змаганнях і досягають перемоги. Щоб оживити образ спортсмена, згадують разом з дітьми, де вони могли бачити такі змагання – на стадіоні, в кінофільмі, по телевізору. Потім дають інструкцію: «Щоб стрибнути далеко-далеко, потрібно докласти багато зусиль, стати зручно, зібрати всі сили, напружити м’язи, тобто добре підготуватись (при цьому дорослий наочно демонструє позу спортсмена в стані готовності на старті), а потім сильно стрибнути». На слові «сильно» роблять особливий наголос. Допускається, що ця інструкція повинна налаштувати кожну дитину на доступну їй мобілізацію зусиль і підказати для цього можливі засоби. Інструкцію повторюють кожній дитині перед стартом, показуючи при цьому впевненість, що вона хоче стрибати, як справжній спортсмен, і зараз вона дуже далеко стрибне. Але тут не викликають азарту змагання, а лише акцентують увагу на необхідності максимальної зібраності.

Обробка даних.

Підрахувати довжину стрибка у 2 спробах. Дані заносять у таблицю 3.3. Роблять висновки про те, як впливає мотивація на зміну довжини стрибка, а відповідно, на мобілізацію вольових зусиль. Ці зміни простежують за віковими групами. Роблять висновки про зміни характеру й ефективності рухів у залежності від сформованості у дитини вольового зусилля.

Таблиця 3.3