Психологічна допомога дітям дисгармонії у родинних стосунках

Для того, щоб визначити тип порушення в родинному вихованні дитини, пропонуємо скористатися таблицею 3.3.

«У мене є погані моменти»

Таня, 6 років 5 місяців, постійно відволікається на заняттях і не може зосередитися. Дівчинці важко утримувати увагу навіть при іграх з однолітками, і вона часто переключається на те, що її раптом зацікавило, кидає почату гру. Така поведінка дівчинки відштовхує її від однолітків. Батьки Тані недавно розлучилися, і батько пішов із сім’ї, мінімізувавши спілкування з дочкою. Рухова розгальмованість у дівчинки після розлучення батьків посилилась. Окрім цього, Таня на розлучення батьків відреагувала депресивними переживаннями, які виразила в словах: «Я хочу померти!», «У мене є погані моменти!», «Я можу попасти в лікарню!», «Я не хочу народжувати дітей, це боляче!» і тому подібне Своїми відвертими переживаннями Таня поділилася з педагогом у дитячому садку.

Таблиця 3

Діагностика типів дисгармонійного родинного виховання

Типи дисгармонійного родинного виховання
Ознаки потураючої гіперпротекції	Ознаки домінуючою гіперпротекції
1. Виховання дитини – центральна справа життя батьків	1. З боку батьків багато зауважень, які не відповідають можливостям дитини
2. Дитині приділяють багато часу і сил	2. Багато контролю
3. У дитини виявляється власницький характер любові	3. Виховання з негативним знаком: «Ти зробив добре, але міг би зробити і краще»
4. Дитя виховується під «ковпаком тривоги»	4. Багато вимог, які не відповідають можливостям малюка
5. Надмірна турбота про дитину	5. У дитини боязнь освоювати щось нове
6. Задовольняються всі потреби і претензії дитини	6. Батьки часто вживають по відношенню до дитини спонукальні дієслова «повинен», «потрібно», «маєш» і т. п.
7. Вимоги до дитини практично не пред’являються	У малюка нестійка самооцінка
Ознаки підвищеної моральної відповідальності	Ознаки емоційного нехтування
1. У дитини багато обов’язків і навантажень, не відповідних віку	1. Дитині пред’являється багато вимог
2. Дитяті приділяється недостатньо часу, сил і уваги	2. Від батьків можна почути фрази на зразок: «Як ти мені набрид» і т. п.
3. Частину батьківських функцій виконує дитя	3. Багато заборон
4. Дитині пред’являються надмірні вимоги	4. Малюку приділяється недостатньо часу, сил і уваги
5. Недовірливі риси в характері дитини	5. Може виявлятися підкреслена турбота, утрирувана увага
6. Дитя не вміє спонтанно грати, діяти	6.Жорстокі покарання
7. Рання дорослість у дитини	7. У дитини низька самооцінка
Ознаки гіпопротекції	Ознаки жорстокого поводження
1. Нерегулярне задоволення потреб дитини	1. Для батьків характерна прихильність до застосування строгих покарань
2. Дитя не отримує заохочень	2. Дитині приділяється недостатньо часу, сил і уваги
3. Дитя не отримує покарань	3. Надмірність санкцій
4. Нестійкий характер поведінки у дитини	4. Надмірне реагування батьків на незначні порушення поведінки дитини
5. Малюку приділяється мало часу, сил і уваги	5.Не задовольняється потреба дитини в емоційному контакті з батьками
6.Ігноруються потреби дитяти	6. Негативна характеристика дитини
7.Вимоги до дитини не пред’являються	7. Підкреслення схожості дитини з нелюбимим родичем

Слова Тані: «Я хочу померти!» – є суїцидальним задумом (у важкій психотравмуючій ситуації дитина, шукаючи вихід, може звернутися до думки про власну смерть як вихід із положення). У дітей дошкільного віку уявлення про суїцидальну модель поведінки формується завдяки сюжетам казок, міфів, легенд, герої яких здійснюють суїцидальні дії. Сама по собі така вистава не несе небезпеки, як і фантазування на тему власної смерті. Проте необхідно знати, що діти дошкільного і молодшого шкільного віку зазвичай не планують суїцид, а здійснюють його у момент афекту. І оскільки у дітей дошкільного віку відсутній етап планування суїциду, то останній завершальний етап може настати раптово. Тому так важливо і батькам, і педагогам уловлювати ті моменти, які передують і сприяють дезадаптації дитини.

Ознаки дезадаптації дитини:

• зниження переносимості будь-яких емоційних навантажень;

• порушення контактів дитини з дорослими й однолітками. Дитя говорить про те, що його не розуміють оточуючі;.

• інтелектуальна нездатність дитини вирішити проблемну ситуацію іншим способом;

• різке зниження самооцінки.

• не застосовуються механізми подолання проблемної ситуації (копінг-механізми) або механізми психологічного захисту.

Надмірна рухливість і відволікання дівчинки є наслідком мінімальних мікропошкоджень кори і підкіркових структур головного мозку. Пік прояву гіпердинамічного синдрому (синдрому дефіциту уваги) доводиться на вік 6–7 років, якраз тоді, коли дошкільник готується вступати до школи. За сприятливих умов, головним з яких є благополуччя в родинних стосунках, у дитини поступово включаються механізми саморегуляції поведінки. Але відбувається це не відразу і не само собою, а лише при щоденному вправлянні в уважності і зосередженості.

Розлучення батьків є для дітей сильним стресом, і в даному випадку підсилило ті порушення уваги і зосередженості, які були у Тані. Несприятлива родинна обстановка особливо негативно впливає на дітей, що мають нервово-психічні порушення. У Тані усвідомлення смерті (яке і відбувається у дошкільників у віці 5–7 років) посилилося і загострилося несприятливою родинною атмосферою і порушеними взаєминами з однолітками. Як допомогти дитині дошкільного віку в ситуації родинного неблагополуччя? Адже дитя дошкільного віку реагує на неблагополуччя в родинних стосунках невротичними реакціями, що переростають із часом у невротичний стан. А тут вже один крок до неврозу. Як допомогти дітям при дисгармонії у родинних стосунках? Що треба зробити, аби дорослі невирішені проблеми не ламали і не калічили психіку дитини? Яким чином дитя може зняти емоційну напругу, що накопичилася?

Негативно впливають на психіку дошкільника, перш за все, родинні скандали (особливо при дитині), як між матір’ю і батьком, так і між родичами, що проживають в сім’ї. Сибс-конфлікти – конфлікти між кровними братами і сестрами – і ревнощі, що виникають при цьому, частенько викликають невротичні реакції у малюка.

Як зрозуміти, що дитина потребує психологічної допомоги?

Відзначимо зразкові орієнтири, на які можна спиратися педагогам і батькам при оцінці психічного стану дитини дошкільного віку.

1. У випадку родинного конфлікту дитя у бесіді вказує на часті сварки, демонструє конфліктні взаємини у малюнку і грі «Сім’я».

Надя, 5 років, в грі «Сім’я» весь час вибирає роль тата. Маму називає: «Мамочка». Дівчинка пояснює свій вибір ролі в грі: «Виросту, працюватиму як тато, мені шкода тата, що з ним щось станеться, або тата хто-небудь уб’є».

2. Дитина відзначає незадоволення своїми стосунками в сім’ї.

З певними членами сім’ї малюк грубить, йому властиві негативізм і непослух (див. «сибс-конфлікти»). От як охарактеризував взаємини між членами сім’ї 6-річний хлопчик: «Мама кричить на тата, інколи на мене, коли я за тата».

3. У малюнку «Сім’я» зустрічаються характерні ознаки (предмети, що розділяють членів сім’ї, освітлювальні прилади тощо).

Олексій, 6 років 7 місяців, підготовча група. Хлопчик важко йде на контакт з незнайомими дорослими і дітьми. Хлопчик соромливий, боязливий і не впевнений у собі. Говорить дуже тихо і плутано. Олексій – пізнє і єдине дитя в сім’ї батьків, що працюють у сфері мистецтва.

Мал. 3.13

Мама надмірно опікає сина, в усьому йому допомагає, а батько дуже строгий і принциповий. Батько Олексія багато гастролює, і його часта відсутність в сім’ї, у поєднанні із зайвою строгістю по відношенню до сина, сприяли тому, що син став боятися батька. Хлопчик боїться, що тато покарає, що-небудь не вирішить і тому подібне. Вночі хлопчикові теж не було спокою, йому все частіше стали снитися страшні сни про те, «що по-справжньому було: «Пішов я в магазин “Антошкаˮ, підійшов до вішалки, а вона впала. Я злякався, що мене покарають». На малюнку «Сім’я» хлопчик змалював величезну кількість предметів, що відділяють його від батьків (див. мал. 3.13).

Між Олексієм і батьком на малюнку видно нагромадження предметів, менша їх кількість намальована між ним і мамою. Предмети, що розділяють на малюнку членів сім’ї, відіграють роль бар’єрів, обмежень, що в реальному родинному житті виражається в конфліктах, розбратах і нерозумінні. Ще в малюнку хлопчика намальовано три лампочки і пояснення до фігури батька: «Тато включає світло». Освітлювальні прилади в малюнках дітей найчастіше говорять про потребу в емоційному теплі, підтримці, розумінні. Саме тата Олексій вважає головним у сім’ї і дуже строгим, саме від нього в першу чергу хлопчик чекає тепла, підтримки і допомоги. Від батька багато в чому залежить упевнена позиція дитини дошкільного віку. Невпевнені, соромливі і боязливі діти – це діти, що недоотримали від своїх родителів, перш за все від батьків, у щоденному спілкуванні впевненості, сміливості і прийняття.