Поведінкові особливості дітей дошкільного віку, які характерні для того або іншого психологічного захисту:

1. Заперечення. Прагнення бути в центрі уваги, манера перебивати дорослих при розмові, легкість в сприйнятті критики і зауважень, надмірно впевнена манера триматися.

2. Витіснення. Уникнення проблемних ситуацій і пов’язаних з ними стимулів, незворушність при спостереженні нещасть, заперечення страхів, вибірковість пам’яті (запам’ятовуються лише зручні для себе слова і обставини). Цей психологічний захист виявляється в забуванні (наприклад, коли дитині погано у дитячому садку, вона може не пригадати, як провела день, чому її вчили на заняттях). Витісняючи ситуацію, де дитя переживало дискомфорт, дошкільник у той же час витісняє і всю інформацію, отриману в цей час. Тому так необхідно для дошкільника створення психологічно комфортної обстановки в ситуаціях, коли хочемо дитину чомусь навчити.

3. Регресія. Через особистісну незрілість діти дошкільного віку повертаються до раніших «дитячих» манер у поведінці. Така поведінка часто є характерною для дітей при сибс-конфлікті. Діти до трьох років можуть втрачати навички ходьби, мовлення, регуляцію сечовипускання тощо. Характерна плаксивість, несамостійність, надмірна залежність від дорослих (див. «Мама, носи мене на руках!»).

4. Компенсація. Слабкість і неуспіхи в одній галузі (наприклад, у взаєминах з однолітками) дитя прагне заповнити в іншій (найкраще займається на заняттях). Орієнтація на подолання труднощів, особлива старанність в тому випадку, якщо значимий дорослий висловлює сумнів у здібностях дошкільника. Прагнення справляти належне враження.

5. Проекція. Образливість, підозрілість, ворожість, ревнивість (особливо до однолітків, які в чомусь перевершують дитину). Приписування іншим дітям власних негативних якостей, що самою дитиною не визнаються («Він ябеда»).

6. Заміщення. Здійснення малюком руйнівних дій в стані гніву, зрив злості на слабкому, захоплення воєнізованими іграми і фільмами, бойовими видами спорту.

7. Інтелектуалізація. Не властиві дошкільному віку дорослі міркування, емоційна стриманість. Діти перетворюються на «маленьких дорослих», міркуючи словами дорослих про дорослі проблеми (див. «Мені важко жити!»).

Пам’ятка для педагогів і батьків при зіткненні із психологічними захистами у дітей

1. Запасіться терпінням.

2. Шукайте і відзначайте у дитині позитивні моменти в поведінці.

3. Не ставте дитині запитання, відповіді на які ви знаєте самі.

4. Не відповідайте на питання, які дитина задавала не вам.

5. Пропонуйте дитині таку відповідальність, яка відповідає її можливостям.

6. Проявляйте чутливість до того, що непокоїть і хвилює малюка.

7. Визнавайте власну слабкість, тим самим надаючи дитині можливість бути не лише слабкою, але і сильною.

Хлопчик прийшов у дитячий садок зі слідами побоїв

Максима, хлопчика 5 років, у старшу групу дитячого садка, як завжди, привів батько, який не працює і займається вихованням сина. Вихователька звернула увагу на крововилив у ділянці очей, лоба і шиї у хлопчика. Походження тілесних ушкоджень Максим пояснив тим, що це мама його вчора побила і подряпала, коли він лягав спати.

У сім’ї Максима не зовсім звичайна ситуація, там гроші заробляє мама. Дуже часто вона приходить додому пізно, коли син уже спить. Напередодні Максим діждався повернення мами, але спілкування з мамою не вийшло, оскільки мама прийшла знервована і втомлена від неприємностей на роботі. Максим розбалувався в ліжку, і мама побила сина.

Такі ситуації нечасто зустрічаються в педагогічній практиці, проте вони вимагають детального психолого-педагогічного аналізу. У даній ситуації в наявності те, що має назву: жорстоке поводження батьків з дитиною. Такі випадки не лише необхідно присікати, їх потрібно передбачати для того, щоб затримати руку батька, що б’є свого малюка. У даній ситуації, не дивлячись на зовнішнє благополуччя, можна було побачити тривожні симптоми неблагополуччя в родинних стосунках. Батько, наприклад, частенько приводив Максима в брудному одязі. А мама, яка з’являлася в дитячому садку украй рідко, майже завжди була у поганому настрої і з сином розмовляла грубо. Одного дня мама прийшла в дитячий сад за сином в розслабленому алкоголем стані. У малюнках «Сім’я» Максим завжди малював себе з мамою, а тата не малював, пояснюючи, що він на роботі.

Дитячо-батьківські стосунки відрізняються складністю. Їх характер залежить від особливостей особистості батьків і дитини, психолого-педагогічної компетентності і рівня освіти батьків, від використовуваних дорослими засобів виховної дії по відношенню до малюка тощо. За загальною спрямованістю емоційного компоненту стосунки батьків і дітей можна поділити на позитивні, амбівалентні й негативні взаємини.

Позитивні взаємини дітей з батьками характеризуються стійким емоційним контактом між батьками і дітьми і майже повною відсутністю конфліктів.

Амбівалентні взаємини відрізняються суперечністю, непослідовністю, чергуванням близьких емоційних контактів з конфліктами.

Негативні взаємини характеризуються частими конфліктами, що призводять до повного порушення емоційного контакту між батьками і дітьми.

Якість дитячо-батьківських стосунків спричиняє значний вплив на психічний розвиток дошкільника, на його поведінку і на установки в спілкуванні.

Жорстоке поводження з дитиною. Як розпізнати і як йому запобігти?

Характерні особливості поведінки дошкільника, які можуть дозволити педагогові запідозрити неблагополуччя в дитячо-батьківських стосунках і запобігти жорстокості і насильству по відношенню до дитини такі:

• страхи, тривожність і нічні кошмари, про які дитя може розповісти педагогові в довірчій бесіді або виразити у малюнку на тему «Що тобі сниться страшне або чого ти боїшся вдень?»;

• агресивність, жорстокість по відношенню до слабкіших (дітей, тварин);

• брехливість, крадіжка;

• порушення взаємин з однолітками (ізольований або знехтуваний у групі однолітків), замкнутість;

• сумний вигляд, пригнічений стан;

• санітарно-гігієнічна занедбаність (див. «Від дитини неприємно пахне»);

• затримка розвитку (фізичного, розумового, мовного, моторного).

Як бачимо, дитина дошкільного віку при неблагополуччі в дитячо-батьківських стосунках часто потрапляє і в ситуацію неблагополуччя у взаєминах з однолітками. При порушенні емоційних контактів з батьками і з однолітками психіка малюка знаходиться у крайній напрузі і дана ситуація вимагає від педагога обережності, уважності і терпіння.

Характерні особливості поведінка батьків дітей дошкільного віку, що дозволяють запідозрити неблагополуччя в дитячо-батьківських взаєминах і запобігти жорстокості і насильству по відношенню до дітей:

• не приділяють достатньої уваги здоров’ю дитини;

• не цікавляться проблемами дитини, стурбовані власними проблемами;

• не пестять малюка і не надають йому емоційної підтримки;

• говорять про користь фізичних покарань;

• проявляють патологічні риси характеру: агресивність, імпульсивність, понижений самоконтроль, неадекватність тощо;

• ототожнюють дитину з нелюбимим родичем (у тому числі підкреслюють зовнішню схожість з ним або просто схожість).

• негативно оцінюють дитину.

Чинники ризику, що провокують виникнення порушень в дитячо-батьківських взаєминах і жорстокість:

• наявність у сім’ї хворого алкоголізмом, наркоманією.

• дуже молоді батьки (молодше 18 років).

• низький рівень освіти батьків і нестача у них психолого-педагогічної культури;

• батьки, які піддавалися в дитинстві жорстокому поводженню.

• нервово-психічні порушення, патологічні риси характеру у батьків.

• небажане (за статтю) дитя.

• наявність у дитяти фізичних, розумових недоліків або порушень у поведінці.