«Я перший!»

Саша, 5 років 1 місяць. Непосидючий, розсіяний і агресивний. Коли його хтось з однолітків ненавмисно зачепить, то Саша миттєво реагує ударом куди припаде. Складається враження, що хлопчик так і чекає нападу. Саша прагне завжди бути першим, використовує для цього будь-які методи, наприклад, розштовхує дітей, якщо не встиг першим одягнутися на прогулянку. Любить чорний колір, вибирає його для свого одягу і для своїх малюнків. Абсолютно не слухається одну з виховательок, ту, яка, за його уявленнями, не строга. Вдома хлопчик, за визнанням батьків, дивиться багато бойовиків. І мати, і батько Саші використовують по відношенню до сина фізичні покарання: «Можу відлупцювати долонею по попі», «Використовую ремінь як метод залякування». Батько пробував різні методи, наприклад, довго не розмовляти з Сашею, ставити в кут. А одного дня тато за чергову провину хлопчика розбив на його очах улюблену іграшку Саші і викинув у вікно.

У малюнках на вільну тему Саша малює бойову техніку, яка щось або когось руйнує, стріляє, вбиває.

У таких малюнках Саша намагається відреагувати на агресивну поведінку своїх батьків. Нормалізувати стан хлопчика необхідно шляхом навчання і привчання батьків до мирних способів управління поведінкою дитини. Поведінка Саші «Я перший!» є компенсаторним психологічним захистом (див. «Словник») від невдач у взаєминах з батьками. Агресивна поведінка Саші з однолітками є наслідком такої ж нешанобливої поведінки батьків по відношенню до сина. Захоплення Саші воєнізованими фільмами говорить про включення в поведінку дитини такого психологічного захисту, як заміщення.

Що робити в даній ситуації?

1. Батькам припинити військові дії у сім’ї по відношенню до сина. Ефективнішим буде використання батьками мирного врегулювання проблем у взаємодії із сином.

2. Педагогам загострити увагу батьків на тому, як пов’язана конфліктна поведінка хлопчика в дитячому садку з тими виховними методами, які використовують батьки.

3. Виключити (зменшити) перегляд бойовиків. Батькам дивитися фільми разом із сином, звертаючи увагу на позитивних героїв, які рятують, захищають слабких і тому подібне.

4. Педагогам і батькам підкреслювати і заохочувати в поведінці хлопчика позитивні форми поведінки (наприклад, поступився дівчинці).

5. Вправляти Сашу в умінні домовлятися при виникненні конфліктних ситуацій (використання черговості, лічилок і т. п.).

Перерахуємо умови, при яких у дитини дошкільного віку включається психологічний захист.

1. Напруженість стосунків з батьками, особливо коли має місце приховане емоційне відкидання дитяти. Недолік емоційного тепла з боку батьків породжує душевний конфлікт у дитяти.

2. Неможливість захистити себе, нестача позитивного ставлення до себе і почуття себе як хорошого, гідного.

3. Неадекватне відношення значимих людей до зовнішності дитяти (підкреслення недоліків).

Необхідно пам’ятати, що психологічний захист – це не дитяча шкідливість і виникає він окрім волі малюка в ситуаціях, коли він не може взяти себе в руки. Поведінка дитини, що засмучує батьків і педагогів, є свідченням нераціональної ніяковості його бажань, примусів його або просто поганого самопочуття. Стикаючись з проявами психологічного захисту у дітей, необхідно не засмучуватися і дратуватися, а проявляти терпіння і розуміння. У дітей дошкільного віку виділяють наступні психологічні захисти: заперечення, витіснення, регресія, компенсація, проекція, заміщення, інтелектуалізація і формування реакції.