Опитувальник «Страхи у дітей» (а.І. Захаров)

Питання: Ти боїшся чи не боїшся?

1. коли залишаєшся один;

2. нападу, бандитів;

3. захворіти, заразитися;

4. померти;

5. що помруть твої батьки;

6. якихось людей;

7. маму... тата;

8. що тебе покарає мама... тато;

9. Бабу Ягу, Костія, Змія Горинича, чудовиськ;

10. запізнитися в дитячий садок;

11. коли лягаєш спати, перед сном (якщо так, то чого конкретно);

12. страшних снів (якщо так, то яких конкретно);

13. темноти, коли темно;

14. тварин: вовка, ведмедя, собак, комах, павуків, змій;

15. машин, поїздів, літаків;

16. бурі, урагану, повені, землетрусу;

17. коли високо;

18. коли глибоко;

19. у маленькій тісній кімнаті, приміщенні, туалеті, метро, переповненому автобусі;

20. води;

21. вогню;

22. пожежі;

23. війни;

24. великих вулиць, площ;

25. окрім зубних, інших лікарів;

26. крові, коли кров йде;

27. уколів;

28. болі, коли боляче;

29. несподіваних різких звуків, коли раптово що-небудь стукне, впаде;

30. зробити що-небудь погано;

31. не встигнути кудись прийти або щось зробити.

Ствердні відповіді дитини на питання зараховуються як один бал.

Якщо з дитям розмовляють батьки або психолог, то пропонуємо поставити додаткові питання, які стосуються взаємин малюка з педагогом:

– Ти боїшся чи не боїшся (ім’я, по батькові вихователя)?

– Ти боїшся або не боїшся, що тебе покарає (ім’я, по батькові вихователя)?

Позитивні відповіді на ці два питання можуть свідчити про психологічний дискомфорт дитини при перебуванні у дитячому садку, в крайніх проявах це свідчить про дидактогенію (від грец. didakticos – повчальний, genoa – походження – виникнення негативних психічних процесів в особі дитяти, викликаних дією педагога).

Наведемо виділені А.І. Захаровим (2000) вікові норми страхів для дітей дошкільного віку: для хлопчиків трьох років – 7, для дівчаток трьох років – 9 страхів є віковою нормою. У віці чотирьох років у дітей картина міняється: для хлопчиків – 9, а для дівчаток – 7 страхів стає нормою. У віці від 3 до 5 років діти бояться темноти, самоти, замкнутого простору.

Так само в цьому віці діти бояться болю, уколів, казкових персонажів, висоти, крові і несподіваних звуків. Для п’ятирічних хлопчиків 8 страхів є віковою нормою, а для п’ятирічних і шестирічних дівчаток – 11. Для шестирічних і семирічних хлопчиків, які ще не пішли в школу, індекс страхів складає 9, а для семирічних дівчаток значення норми страхів має максимальне значення – 12. Типовими страхами дітей 5–7 років є: страх війни, нападу, смерті, смерті батьків, тварин, глибини, страшних снів, перед засипанням, вогню, пожежі, захворіти і страх покарання.

Якщо кількість страхів у дитини перевищує вікову норму в 1,5 рази, то вже можна говорити про те, що психіка малюка знаходиться у стані перенапруження і необхідні спеціальні психологічні заходи з нормалізації емоційного стану дитини. Необхідно звернути увагу на відповіді малюка на 10, 30 і 31 запитання. Позитивні відповіді на ці питання говорять про соціальну тривожність у дитяти, походження якої цілком і повністю залежить від надмірно обов’язкових і принципових дорослих.

Окремо необхідно зупинитися на страшних снах у дітей дошкільників. Дошкільний вік – це період, коли незалежно від стану емоційної сфери малюка у нього зростає кількість кошмарних снів, збільшуючись у багато разів при нервових порушеннях. Поява нав’язливих кошмарних сновидінь свідчить про те, що психіка дитини не в змозі «переварити» ті афективні переживання, які тривожать її вдень, продовжуючи свою роботу вночі. Як допомогти маляті, адже після нічних кошмарів погіршується не лише його настрій, але і загальне самопочуття? Розмови і переконання батьків на тему: «Не бійся!» не досягають успіху, оскільки страх вже оволодів душею малюка, проник у його підсвідомість, тривожить навіть уві сні і потрібні спеціальні способи для його подолання.

Технологія роботи з психологічної корекції страхів і в тому числі страшних снів у дітей дошкільного віку являє собою декілька етапів ролевого розігрування казок та історій, вигаданих малюком на тему свого страху і страшних снів.

Історія Аліни, 5,5 років, про Бабу Ягу. «В одному лісі жили Баба Яга, лисиця, вовк і ведмідь. Вони нападали на добрих звірів: мишеня, козеня, білочку, пташку. Врятуватися вдалося завдяки хоробрій білці, яка принесла чарівну паличку.

Аліна вибрала роль миші, яка боїться. При вторинному програванні Аліна вибрала роль Баби Яги, яка разом зі своїми помічниками залякувала добрих звірів. І при третьому програванні Аліна узяла роль білки – переможця (3-й етап – як я не боюся свого страху – Баби Яги). Таким чином, страх Баби Яги був програний за трьома етапами: 1-й етап – як я боюся (Аліна грала мишу), 2-й етап – образ страху (Аліна була в образі свого страху – Баби Яги), 3-й етап – я не боюся (Аліна була хороброю білкою).

З дітьми 3–4 років доцільне програвання злегка позначених ситуацій: наприклад: «Ми зараз усі в лісі. Ти хто? А ти? А я – Сірий вовк». «Одного дня на галявину вийшли, нічого не підозрюючи...» «Кіт і миші», «Вовк і поросята», «Чапля і жаби». Для психологічної корекції страхів у дітей 3–5 років можна використовувати програвання казок: «Лисиця, заєць і півень», «Колобок», «Теремок», «Вовк і семеро козенят», «Троє поросят» і ін. Для роботи з дітьми 5–7 років доцільно використовувати казки: «Сестричка Оленка і братик Іванко», «Костій Безсмертний», «Іван Царевич і Сірий вовк» і ін.

Відзначимо і вікові відмінності при подоланні страхів у дошкільників. Для дітей 3–5 років природною є адекватна розправа зі злом: зло треба знищити. Дітей 5–7 років необхідно вчити справлятися з небезпекою, не знищуючи її, справлятися, використовуючи свій розум, свої знання і вміння. Навчання дітей в старшому дошкільному віці гнучкості ролевої поведінки при зіткненні з різними перешкодами, труднощами і страхами є основою психологічної підготовки малюка до навчання в школі.

В ігровій групі однолітків дитині пропонується розповісти історію про свій страх або про щось неприємне, що сталося або може статися, про страшний сон. Історії можуть вигадуватися не лише одним дитям, але і всіма разом (групова історія), в цьому випадку дорослий промовляє «жили-були» і чекає продовження. Важливим є вибір малюком у грі ролі свого страху, себе в ролі того, що боїться або себе в ролі сміливого героя, готового перемогти свій страх. Це дозволяє визначити міру готовності дитини до подолання свого страху.

Юра, 5 років (страх перед засипанням), вигадав історію: «Ось я збираюся лягати спати. Мама бере книжку і читає мені. Мама закриває книжку і йде, а до мене приходять різні чудовиська і страховища і говорять, аби я віддав зайчика – іграшку, з якою я сплю. Я забираюся під ковдру, я боюся». Історію Юрія було обіграно в групі однолітків, де Юра взяв роль себе і успішно впорався з чудовиськами і страховищами. Афективне переживання страху зникло, настрій у хлопчика покращав, тобто програвання страху виконало свою психотерапевтичну функцію.

Обговорення після програвання є необхідним, оскільки підвищує компетентність дитини у знанні того, як поводитися в подібних ситуаціях. Програвання своїх страхів допомагає малюку здолати внутрішню напругу, не впасти у заціпеніння, не стати пасивною жертвою, а діяти.

Відмітимо, що діти є для себе найголовнішими і наймудрішими психологами і психотерапевтами. Дитя, внутрішньо не готове впоратися зі своїм страхом, наприклад, висоти, не полізе на високу гору. А як улюблені дітьми ігри «Хованки», «Квачі» і «Піжмурки» і т. п., в яких маля готове грати знов і знов, тим самим ще раз випробовуючи себе, перевіряючи і закріплюючи свої перемоги. Завдання дорослого після виявлення страхів – створити умови, які підготують перехід дитини на етап переможця своїх страхів. У створенні цих умов вам допоможе складена нами інструкція для дітей, батьків і педагогів.