«Раптом їх підмінили?»
Даша, 4,5 років. У групі серед однолітків скута, затиснута, грає одна. Гострий період адаптації до дитячого садка протікав протягом місяця з порушеннями апетиту і денного сну. Не дивлячись на те, що апетит налагодився, і ставлення до денного сну стало позитивним, Даша продовжувала говорити і батькам і педагогам, що в садочку їй не подобається, там їй погано, нецікаво і тому подібне. Для малювання дівчинка вибирає лише чорний і червоний кольори. На заняттях Даша тривожиться і переживає про те, що у неї не вийде (намалювати, виліпити і т. п.), передбачає заздалегідь, що зробить погано і просить виховательку їй допомогти. Окрім цього, дівчинка боїться не встигнути кудись (одягнутися на фізкультурне заняття, на прогулянку, наприклад) або щось зробити (наприклад, намалювати малюнок на занятті).
У Даші, як ми бачимо, виражена соціальна тривожність (див. «Страхи у дітей»), яка, як виявилось, підігрівається страхами бабусі. Бабуся дівчинки любить поговорити з внучкою про хвороби і про небезпеки, вважаючи, що тим самим убереже її від неприємностей. Недивно, що дівчинка була буквально заражена страхами. Вона боїться «людей, які виглядають як бандити» і боїться лицарів («раптом їх підмінили»), Даша вважає, що Баба Яга й інші казкові персонажі можуть її забрати. Дівчинка боїться батьків і покарання з їх боку, боїться знаходитися в маленькій кімнаті («Кімната може мене роздавити»). Мати і батько Даші (обоє колишні військові – чекали, що у них народиться хлопчик) поводяться з донею строго, підкреслено правильно і стримано виражають свої емоції. Мама конфліктує з Дашею з приводу прибирання в кімнаті дочки. У цьому питанні мама готова проявляти особливу принциповість. Як з’ясувалося із розмови з мамою, така надмірно принципова поведінка не випадкова, адже сама мама терпіти не може прибирати в будинку (мама проектує на Дашу свої небажані якості).
Можна відзначити ряд проблем, над якими необхідно працювати разом із батьками Даші:
Порушення в емоційній сфері дитини (про це говорить вибір чорного і червоного кольорів для малювання і велика кількість страхів).
Соціальні страхи (не встигнути, зробити погано). Такими страхами «заражаються» зазвичай діти надмірно принципових батьків.
Наявність невирішених психологічних проблем у батьків Даші, що вирішуються за рахунок дівчинки. У мами дівчинки це проекція свого небажання займатися прибиранням – якщо дивитися ширше, то жіночою роботою, бути жінкою. Не випадково Даша боїться саме кімнати, адже кімната стала каменем спотикання в її сім’ї, цю кімнату її заставляють прибирати. Більш того, необхідно пам’ятати про те, що заставляти щось зробити дитину – це не єдино вірний важіль у вихованні. Дух протесту від того, що малюка заставляли щось робити, а він не хотів, залишає свій негативний слід і може прориватися крізь роки вже в доросле життя.
Виховання не відповідає статі дитини Дівчинка любить грати в машинки
Дівчинка Лера, 4,5 років. Любить грати в машинки, конфліктує з однолітками у дитячому садку і не підкоряється вимогам педагогів. Мама призналася, що «Лера у нас як “пацанкаˮ, я була впевнена, що у мене народиться хлопчик. Я навіть УЗД не стала робити, так була впевнена, що народиться хлопчик». Мама признається, що не знає, як поводитися з Лерою нормально, «вона не розуміє, плаче і кричить через дурниці». У тиху годину дівчинка спить, але кожного разу пробуджується мокра. Лера живе удома з мамою, старшою сестрою 6 років, бабусею і дідусем. Батьки Лери розвелися, коли дівчинці були 2 роки. Дівчинка конфліктує удома з мамою, бабусею і старшою сестрою, а в дитячому садку з однолітками і вихователькою. Зрозуміло, що після війни на двох фронтах дівчинка (боєць невидимого фронту) спала так міцно, що пробуджувалася в мокрому ліжку. Мама не залишала цю поведінку без уваги («Мені інколи здається, що вона спеціально пісяється»), лаяла Леру за мокре ліжко, караючи тим, що спала мама із старшою, такою, що приймається нею, дочкою. У малюнку «Моя сім’я» Лера намалювала бабусю і себе, пояснивши, що «для мами і тата містечка не буде». Про старшу сестру Лера і не пригадала. Бабусю Лера змалювала з широко відкритим ротом, пояснивши, що «бабуся багато свариться» (див. мал. 3.4).
Мал. 3.4
Відзначимо, перш за все, наявність емоційного неприйняття дівчинки з боку матері, неприйняття Лери за статтю (та й ім’я дівчинці було дано таке, яке має і чоловічий варіант – Валерій-Валерія). Конфліктні взаємини матері з дочкою отримали перенесення в групу дитячого садка, де справедливі вимоги виховательки зустрічали такий же опір, як і при вимогах з боку матері. При такому наполегливому опорі і непокорі вимогам з боку педагогів у дитячому садку необхідно проаналізувати родинні стосунки для того, щоб допомогти батькам налагодити взаємини зі своїм дитям.
Причину непокори дитини вимогам дитячого садка необхідно шукати у порушених дитячо-материнських стосунків (у дітей до 5 років), а у дітей після 5 років необхідно проаналізувати дитячо-материнські взаємини (у дівчаток) і стосунки між дитиною і батьком у хлопчиків. Необхідно пояснити батькам поведінку Лери: дівчинка знаходиться у конфлікті з усіма оточуючими і не винна в тому, що схожа на батька, з яким мама розвелася. Додамо до цього те, що не виправдалися очікування народження хлопчика, і отримаємо в наявності внутрішньоособистісний конфлікт, вирішенням якого з’явився енурез дівчинки: вночі Лера розслаблялася і відпочивала від перенесеної вдень напруги. Самостійно вирішити ситуацію, що створилася, дівчинка була не в силах і ще більше заплуталася, оскільки і з однолітками не вийшло встановити стосунки. Виконувати вимоги вихователів в дитячому садку для дівчинки вже було вище її сил.
Лера потребує допомоги дорослих, енурез у дівчинки в даному випадку був як червона лампочка, яка щодня сигналізувала: «Дорослі, мені дуже погано!» Роз’яснювальна бесіда з боку педагога і психолога про те, що відбувається з Лерою, про той психологічний конфлікт, із якого дівчинці не вибратися, допомогла здолати виховну невпевненість матері і батька Лери. У даному випадку роз’яснювальна робота торкнулася і батька дівчинки, оскільки мама, зрозумівши, що відбувається з дочкою, і, поділившись цим розумінням з колишнім чоловіком, вирішила відновити родинні стосунки. Виявилось, що і батько у вихованні молодшої дочки віддавав перевагу чоловічим якостям, виховуючи дівчинку як хлопчика.
У ситуації Лери поступово відбувалася нормалізація емоційних стосунків дівчинки в дитячому садку: Лера стала поводитися спокійніше, й однолітки все частіше приймали її у гру, вимоги з боку вихователів не зустрічали вже такого наполегливого опору, який був раніше. Найголовніше ж у даній ситуації те, що роз’яснювальна робота допомогла відновити сім’ю. В Лери, за словами мами, зменшився енурез, та й удень в дитячому садку ліжко все частіше стало залишатися сухим. Крапку в психологічному супроводі цієї сім’ї ставити ще рано, хоча позитивні результати вже отримані: в Лери зменшився енурез, нормалізувалися взаємини з матір’ю, зменшилася конфліктна поведінка в дитячому садку, раптом сподобалася «нелюба» вихователька. Визнання мами дозволяє зробити сприятливий прогноз: «Після відвідин психолога у мене змінився погляд на виховання. Ці знання треба давати в школі. Ми не знаємо, як бути з дітьми, і здійснюємо невиправні помилки».
Психологічний конфлікт, описаний у цій ситуації, може продовжуватися тривалий час, переростаючи з віком дитяти у важкі риси вдачі. Емоційне відкидання у даному випадку було викликане невідповідністю статі дитини очікуванням батькам. У випадках нічного нетримання сечі у дитяти, як правило, в сім’ї домінує мати, яка не любить цієї дитини, що ми і бачимо в даній ситуації. При емоційному відкиданні дитя отримує багато негативних емоцій, отримує досвід вираження негативних емоцій, досвід спілкування зі світом через негативні емоції. Такий досвід не проходить безслідно, відкидання підсилює страх смерті, який дитя часто намагається заглушити надмірною агресією. Діти при емоційному відкиданні з боку близьких людей перестають довіряти позитивній оцінці оточуючих. Такі діти згодом вибирають легку дорогу здобуття нестачі позитивних емоцій; це дорога до різних залежностей: комп’ютерної, телевізійної, алкогольної, наркотичної. Посилюється емоційне відкидання за наявності інших дітей, що ми і побачили у випадку з Лерою.