«Це поганий хлопчик усередині мене»

Хлопчик Ігор, 4,5 років, свою погану поведінку дома пояснює батькам таким чином: «Це поганий хлопчик усередині мене». А ось у дитячому садку Ігор поводиться дуже добре, він там хороший хлопчик. У садочку Ігор найчастіше грає один зі своєю мавпочкою Федею, яку приніс з дому. Хлопчик, за спостереженнями вихователів, дуже затиснутий, нетовариський і тривожний. Удома Ігор не ділиться ні з ким з членів сім’ї своїми переживаннями, і від цього не очікувано і тривожно одного дня прозвучали для батьків заяви і запитання сина, наприклад такі: «Я помру?!», «А раптом я на когось перетворюся?», «У садочку бридко!» і тому подібне. В сім’ї Ігоря вже декілька місяців «військове положення» у зв’язку з конфліктом, що розгорівся, між батьками Ігоря і старшим поколінням.

Батьки при такій різниці в поведінці сина у дитячому садку і вдома (хороший – поганий хлопчик) дуже часто не розуміють причину зміни хлопчика і намагаються всіляко впливати на своє чадо, як у випадку із Стасом мама намагалася поговорити з сином строгим голосом. Вирівнювання поведінки дошкільника в таких випадках доцільно проводити у двох напрямах:

1. Знайти в дитячому садку такі заняття для хлопчика, які дозволять йому бути самим собою, дозволять виразити йому найрізноманітніші почуття і переживання. Для Стаса й Ігоря таким заняттям, яке допомогло їм розкрити себе, стали театралізовані ігри за ширмою. Від імені лялькових персонажів хлопчики стали виражати не лише позитивні, але й негативні емоції: їх персонажі сперечалися, лаялися, мирилися і так далі Спеціально для Стаса ми придумали героя казкових історій на ім’я Сергій, який без кінця плакав. Стасу самому довелося придумувати різні варіанти способів подолання сліз у Сергія. Поглянувши таким чином на себе з боку, Стас став менше плакати і розчаровуватися вдома через дурниці. Таке ім’я плаксі ми дали не випадково: ім’я Сергій починається з тієї ж букви, що й ім’я Стаса. Така подібність, але не схожість з головним героєм допомагає, поглянувши на свої гіпертрофовані недоліки, їх здолати. Що і сталося в нашому випадку.

1. Придумати батькам для дитини способи зняття напруги, тобто скласти своєрідне «меню задоволень». Так, розмови із Стасом строгим голосом були на якийсь час скасовані. Батьки Стаса й Ігоря зрозуміли, що така погана поведінка синів не дитяча шкідливість, а своєрідний психологічний захист у важкій для них ситуації (див. розділ «Жорстокість у дитячо-батьківських стосунках і психологічні захисти у дітей»). У дитячому садку Стас став користуватися туалетом спочатку у присутності батьків, а потім і самостійно. Відмітимо, що у дітей дошкільного віку протестні реакції при проблемах адаптації захоплюють сферу вживання їжі: (дитя не їсть або не п’є нічого в дитячому садку) і сферу відправлення природних потреб (тоді дитя не ходить у туалет в дитячому садку). Протест звучить таким чином: «Тут все чуже, я нічого не візьму і нічого не залишу».

Аліса, 3 роки 8 місяців, для того, щоб стримати позиви в туалет, лягла на підлогу в групі дитячого садка і стала кататися по підлозі. Дівчинка навідріз відмовлялася ходити в туалет. Діма, 3 роки, заставляв батьків щодня забирати всі свої речі з дитячого садка. На прогулянку одягався сам і збирав усі речі зі своєї шафки в мішок. Лише за такої умови хлопчик йшов гуляти разом з дітьми.

При подібних реакціях дітей розуміюче ставлення дорослих допоможе малюку здолати труднощі адаптації до дитячого садка. Відомо, що період вступу дитини в дитячий садок є нормативним родинним стресом. У функціональній (здоровій) сім’ї період адаптації дитини до дитячого садка проходить досить гладко, а ось в дисфункціональних сім’ях (сім’ях, які не можуть впоратися з проблемами) цей період протікає по-особливому. Він залежить від індивідуальних особливостей самого малюка і всієї родинної системи в цілому.