«Ну народився і народився, чого радієте!»

В іншому випадку: Артем, 6 років, на народження брата (різниця між сиблінгами 4 роки 6 місяців) відреагував: «Ну народився і народився, чого радієте?» Артем постійно підкреслював батькам: «Це ваше маля». При емоційному виділенні батьком молодшого сина старший хлопчик став часто і без видимого приводу вередувати. Артем фактично виріс без батька (він був на заробітках за кордоном). Окрім цього, Артем був зовні схожий на матір, з якою конфліктував батько хлопчиків. Не влаштовував батька старший син і за темпераментом: такий же повільний, як і мама. На малюнку сім’ї Артем молодшого брата не намалював.

«Мамо, якщо ти мене любиш, то не поведеш у дитячий садок!»

Олексій, 5 років. Після народження сестри (різниця між сиблінгами 4,5 роки) довго приглядався: чи не гірше до нього стали ставитися батьки? Незабаром у хлопчика з’явилися ревнощі до сестрички Оленки. Він став вимагати до себе підвищеної уваги з боку мами. Незадовго до народження сестри Олексія віддали у дитячий садок, і хлопчик вранці став говорити мамі: «Мама, якщо ти мене любиш, то не поведеш у дитячий садок!» Після народження сестрички вихователі стали відзначати у хлопчика підвищену образливість. Хлопчик часто говорив, що в дитячий сад не хоче ходити, тому що колись хлопці зламали іграшку, принесену Олексієм з дому. В групі, коли вигадували казки, то хлопчик розповів свій сон про те, як невидимки хотіли зіштовхнути Оленку з балкона, а він (Олексій) розправився з невидимками. Розповідь хлопчика була довга, барвиста, з чисельними подробицями.

До таких розповідей дітей необхідно ставитись серйозно, можна запропонувати програти історію, якщо дитя цього хоче, за технологією, описаною нами у розділі «Психологічна допомога дітям при дисгармонії в родинних стосунках». У малюка дошкільного віку при сибс-конфлікті проблеми знаходять своє рішення, якщо не наяву, так уві сні або в придуманих історіях. З сиблінгами у розповідях і снах дуже часто відбуваються жахливі події, їм частенько загрожують усілякі неприємності.

Проблеми адаптації

Процес звикання до атмосфери дитячого садка може протікати досить драматично, із сльозами, протестом і відмовою йти вранці в дитячий садок. Неприйняття вихователя, образа або страх перед ким-небудь з ровесників, жах перед нянею, що накричала одного дня, невідповідність бажаного рольового статусу в групі однолітків і реального статусу – все це може стати серйозною причиною для виникнення неадекватних форм поведінки або нервово-психічних порушень.

Що відбувається з дитиною?

Стас, 3 роки 10 місяців. Приходить у дитячий садок із заплаканими очима (сильно плаче вранці вдома і по дорозі у дитячий садок). У садочку Стас не плаче, але справляє враження скованої дитини. Хлопчик навідріз відмовляється користуватися туалетом, терпить, поки не прийде додому. Одного дня Стас не витримав і все зробив прямо в штани в дитячому садку. Сильні емоційні переживання із цього приводу вилилися в істерику вранці перед дитячим садом.

Стас часто хворіє, і мама забирає сина з дитячого садка в першій половині дня. Коли Стас приходить додому, він часто починає сильно плакати без причини. Одного дня із цього приводу мама спробувала поговорити із сином строгим голосом і в Стаса сталася сильна істерика. Що відбувається з хлопчиком? З таким питанням звернулась мама Стаса до виховательки. Плаксивість з’явилася у Стаса, емоційного і дуже чутливого хлопчика, після того, як він пішов у дитячий садок.

Плаксивість Стаса є єдиним виходом, який знайшов хлопчик у такій важкій для нього ситуації: потрібно звикатися до абсолютно інших умов. Удома із Стасом, єдиним дитям у сім’ї, в основному займалася мама, потураючи всім його капризам. Ми вже розповідали про те, що діти плачуть «низом» і мочаться в штанці. Стас же плаче сльозами, відкриваючи, таким чином, своєрідний клапан, що накопичує нервову напругу. Плакати в дитячому садку Стас собі не дозволяє, зате вдома плаче удвічі. Така підкреслено хороша поведінка в дитячому садку і підкреслено погана поведінка дома відрізняє дітей з порушеннями в нервовій системі.

Наведемо ще один характерний приклад.