Вивчення вміння стримувати свої безпосередні спонукання під впливом обмежувальних мотивів

Підготовка дослідження

Підібрати яскраву шкатулку, покласти в неї нові для дітей предмети чи іграшки.

Проведення дослідження

Дитину (3–6 років) запрошують до окремої кімнати «подивитись щось цікаве». Дорослий пропонує їй сісти за стіл, на якому стоїть шкатулка. Під будь-яким приводом дорослий виходить з кімнати, говорячи дитині: «Почекай мене, будь-ласка, тільки не дивись, що лежить в шкатулці». Експериментатор обмежує діяльність дитини різними мотивами: у першій серії – заборона дорослого («Не дивись у шкатулку»); в другій – отримання заохочувальної винагороди; у третій – покарання у формі виключення з гри; у четвертій – власна обіцянка дитини. Потім дорослий непомітно спостерігає за поведінкою дитини.

Таблиця 2.2

Порівняльна частота мотивів

Характер мотивів	Вік дітей
	3–4 роки	4–5 років	5–6 років	6–7 років
Заборона дорослого
Заохочення – нагорода
Покарання – виключення
Власна обіцянка

Примітка: заборона дорослого в першій серії виступає в чистій формі; в інших серіях вона посилена іншими мотивами.

Обробка даних.

Підраховується кількість дітей різних вікових груп, які впорались з обмеженням власного бажання у першій серії експерименту протягом 5 хв.; у другій, третій і четвертій серіях – протягом 10 хв. Результати заносять в таблицю 2.2.

Аналізують, як із віком змінюється здатність стримувати свої безпосередні спонукання. Стежать за діями різних обмежувальних мотивів на поведінку дошкільників. Подають характеристику боротьби мотивів у дітей різного віку.

Тема 3 Воля

Воля – це свідоме керування людиною своєю поведінкою і діяльністю. Вона допомагає подолати перешкоди на шляху до досягнення мети. Первинні вольові прояви спостерігаються в ранньому дитинстві, коли дитина прагне досягти мети: отримати привабливу іграшку, докладаючи для цього зусиль, долаючи деякі перешкоди. Один з перших проявів волі – довільні рухи, розвиток яких залежить, зокрема, від ступеня усвідомлення і цілісності сенсомоторного образу. Головний шлях розвитку волі у дошкільника – це становлення етапів вольової дії, яка складається з трьох взаємопов’язаних напрямків: розвиток цілеспрямованості дії, встановлення відношення мети дії до мотиву, збільшення регулюючої ролі мовлення у виконанні дій (В.С. Мухіна). Дошкільник поступово починає утримувати мету дії в умовах перешкод, відволікаючих моментів, при відсутності способу її досягнення. Утримання мети залежить від складності завдання, тривалості його виконання.

У довільних діях зміст мотиву і мети не співпадають. Щоб виконати дію, дитина повинна розуміти це співвідношення. Поступово поведінка дошкільника починає підпорядковуватись певним, віддаленим соціальним мотивам, і вона здійснює вільний вибір між двома можливостями. Дитина починає завчасно планувати власні дії, регулювати свою поведінку, оцінювати отримані результати за допомогою слова.

Змінюється характер і особливості мобілізації вольових зусиль в залежності від змісту мотиву і засобів виконання діяльності. Головним здобутком дошкільника в розвитку волі є певний рівень організованості, довільності поведінки і діяльності як здатності підпорядковувати свої дії до вимог «потрібно», а не «хочу», які необхідні для навчання в школі. На розвиток довільності поведінки здійснюють вплив всі види діяльності дитини, але головне місце належить грі.

Завдання 1