Пам’ятка для педагогів і батьків «Що робити і чого не робити, якщо дитя смокче предмети або гризе нігті» Смоктання предметів

Що потрібно робити?

1. Наповнити життя дитини, дізнатись, чим вона любить займатися, зацікавити новими захопленнями.

2. Придивитися, з ким грає дитя, для того, щоб допомогти йому знайти справжнього друга.

3. Встановити довірчий контакт із дитиною, поклопотатися про своєчасне заспокоєння малюка і зняття занепокоєння.

Чого робити не можна?

1. Карати і всіляко соромити за таку прихильність. Відбирати улюблений предмет, який смокче дитя.

2. Говорити про це порушення, тобто фіксувати словами, підкреслювати і закріплювати патологічну звичку постійними нагадуваннями.

3. Надмірно обмежувати дії і прояви дитини, сприяючи посиленню її напруги і занепокоєння.

Кусання або гризіння нігтів (оніхофагія)

Що потрібно робити?

1. Необхідно навчити дитину адекватним способам вираження агресії. Дозволяти малюку вільно, адекватними способами виражати свою агресію, гнів.

2. Не просто відмовитися від докорів, погроз і покарання, а розуміти, що відбувається з дитям, і переключати, відволікати його увагу у момент гризіння нігтів. Зменшити надмірні вимоги до дитини.

3. Необхідно налаштуватися на тривалий період загасання цієї звички, який приблизно дорівнює періоду її протікання.

Чого робити не можна

1. Інтелектуально перенавантажувати дитину в на шкоду іншим сторонам психічного розвитку.

2. Говорити дитяті про гризіння нігтів, тим самим фіксуючи словами в свідомості дитяти цю звичку.

3. Забороняти дитині гризти нігті, карати її за цю патологічну звичку.

Конфлікт у дитячо-материнських взаєминах «я так чекаю, що вона помре!»

Слава, 5 років, старша група. За спостереженнями вихователів, хлопчик плаксивий, на заняттях постійно відволікається, а коли нервує, то обламує нігті на руках або бере в рот іграшки. Вранці Славу в дитячий садок приводить тато, який нервує з приводу постійних сліз хлопчика і говорить, що він поводиться як дівча. Слава кожен ранок плаче при розставанні з батьками. Увечері хлопчика забирає мама, яка сидить удома по догляду за дочкою Світланою, молодшою сестрою Слави. Свєта бойова дівчинка, практично ніколи не плаче і, на противагу Славі, викликає позитивні почуття у батьків. Свєта в роздягальні дозволяє собі відштовхнути маму від брата. Про Славу мама говорить так: «Він все робить на зло. Йому ні в чому не можна поступатися». Одного дня Слава прийшов у дитячий садок і сказав, що викличе міліцію, щоб маму забрали.

Мал. 3.1

У малюнку «Твоя сім’я» Слава не намалював себе, сказавши, що «Мене немає, я в садку». Малюнок своєї сім’ї Слава виконав у чорному кольорі в лівому нижньому кутку аркуша (див. мал. 3.1).

Про маму хлопчик сказав: «Мама у мене зовсім погана стала. Кричить коли попало і з татом лається. Я боюся, що тато помре, а що мама помре, я ніскільки не боюся, тому що вона погана. Я так чекаю, що вона помре!»

Як реагувати на такі заяви п’ятирічної дитини відносно своїх близьких людей? Що відбувається з хлопчиком? Як йому допомогти?

Хлопчик попав у ситуацію емоційного відторгнення з боку батьків, перш за все з боку мами. Ставлення батьків до Слави відрізняється тим, що його люблять за щось: за те, що він не плаче, за те, що відповідає образу хлопчика. В даному випадку дитині відмовила мати в своєму безумовному прийнятті, коли дитину люблять просто за те, що вона є, такого, яким він є, розвивають позитивні сторони його особистості і зменшують негативні. При прямій дії на батьків (наприклад, розповідь про слова Слави) можливе заперечення батьками проблеми і наростання агресії по відношенню до сина. Діяти необхідно шляхом посилення прийняття дитини і зміцнення впевненості батьків у тому, що у них такий чудовий син, такий чутливий і ранимий. Ці якості є для майбутнього чоловіка позитивними (за даними психологічних досліджень, найбільш успішні в житті ті чоловіки, які володіють разом з чоловічими рисами вдачі і жіночою чутливістю). Емоційна нестійкість Слави у вигляді плаксивості поступово зменшиться при зміцненні нервової системи малюка, тоді, коли він відчує прийняття з боку близьких йому дорослих.

Поспостерігавши за хлопчиком, ми відмітили, що Слава любить машини, це і недивно, адже батько Слави працює водієм і напевно мріє в недалекому майбутньому посадити і сина за кермо автомобіля. Сказавши татові про те, що Слава любить грати з машинами, малювати машини, ми порадили залучати хлопчика до посильних занять, пов’язаних з машинами. Буквально через тиждень батько признався, що у них із Славою з’явилися загальні інтереси – машини. Раніше батько Слави не приймав участі у вихованні сина.

При вихованні хлопчиків 5–7 років необхідно враховувати особливу чутливість до впливу батька або дідуся. У віці п’яти років для дітей характерна рольова ідентифікація з батьком своєї статі (див. «Словник»). Успішність ідентифікації залежить від компетентності і престижності батька тієї ж статі в уявленні дитини і пов’язана з емоційно теплими стосунками із родителем іншої статі. Тому, хоча акцент у даній ситуації був поставлений на взаєминах батька і сина, важливими для нас були взаємини матері й сина. Позитивний ефект вийшов від залучення мами Слави до спільних занять із сином дома за тим програмним матеріалом, який хлопчик не засвоював повністю на заняттях у дитячому садку.

Взаємодія з мамою з приводу занять дала несподіваний ефект – до занять приохотилася маленька Світланка. Слава ж став відчувати себе в ролі більш знаючого старшого брата і вчителя. У Слави зі Свєтою взаємини суперництва змінилися співпрацею. Через деякий час стали спостерігатися стійкі позитивні зміни в емоційному стані Слави: зменшилась плаксивість, з’явилась впевненість у собі.

Мал. 3.2

На малюнку «Сім’я» Слава намалював себе поруч із татом і Свєтою (див. мал. 3.2). Маму Слава намалював на деякій відстані від усіх інших і найостаннішою. Дитячо-материнські стосунки набагато емоційніші, і їх порушення вимагає більшої кількості часу для відновлення. Вибрана правильно стратегія надання допомоги хлопчикові допомогла подолати ситуацію відторгнення у взаєминах дорослих і дітей, яка зароджується в дошкільному дитинстві. Матері ми так і не сказали про слова Слави, оскільки їх дуже сильна негативна дія була здатна несприятливо вплинути на дитячо-материнські взаємини.