Смоктання предметів «Дівчинка дуже прив’язана до ганчірочки»

Дівчинка Ганна, 4 роки, протягом дня в дитячому садку періодично смокче ганчірочку, яку вона принесла з дому. На будь-які спроби відібрати улюблену ганчірочку дівчинка реагує агресивно. Мама Ганни розповіла виховательці про те, що дівчинка дуже прив’язана до ганчірочки з 2 місяців – саме в цей час мамі довелося вийти на роботу і передати турботу про дочку бабусі. З ганчірочкою Ганна не хоче розлучатися, не віддає її навіть попрати (мама пере улюблену ганчірочку дочки, коли вона спить). Ганна не сідає за стіл їсти разом із дітьми, і виховательці доводиться годувати дівчинку окремо. Виявилось, що бабуся дівчинки годує її до цих пір лише рідкою їжею із ріжка.

Дівчинка прив’язалася до рідної речі (у даному випадку нею виявилася ганчірочка) в якійсь складній для себе ситуації. Сталося перенесення почуттів дівчинки на річ, з якою вона стала відчувати себе спокійніше (як з рідною людиною, як з другом). Часто таку втіху приносить дитяті товариство якої-небудь (частіше м’якої) іграшки. Приносячи таку іграшку в дитячий садок, дитя всіляко оберігає свого «друга», що і сталося у випадку з Ганною. Посмоктуючи ганчірочку, Ганна як би дає зрозуміти оточуючим її людям, що вона переживає почуття тривоги, занепокоєння, їй потрібна допомога і підтримка в новій ситуації перебування у дитячому садку. Ця патологічна звичка, як і звичка смоктати палець, говорить нам, дорослим, про те, що дитині важко перейти на наступний етап розвитку.

Що потрібно робити?

1. Повноцінно заповнити життя Ганни у дитячому садку, взнати, чим вона любить займатися, у що грати, зацікавити дівчинку новими іграми і захопленнями.

1. Зауважити – з ким найчастіше грається дівчинка, для того, щоб допомогти їй знайти справжнього друга.

2. Вдома батькам необхідно проводити з дівчинкою якомога більше часу, обов’язково розмовляти і грати з нею у всілякі ігри. Коли мама і тато стануть справжніми друзями для Ганни, необхідність у «рятівній ганчірочці», в цьому сурогатному другові, поступово відпаде сама собою.

Чого робити не можна?

1. Відбирати улюблену річ дівчинки, до якої вона так прив’язана. Навіть якщо ви переможете, напруга дитини лише посилиться, і немає гарантії, що не з’явиться смоктання пальця, колупання шкіри або інша патологічна звичка.

1. Карати і всіляко соромити дівчинку за таку прихильність.

2. Говорити про цього сурогатного друга дівчинки, тобто фіксувати словами, підкреслювати і закріплювати патологічну звичку постійними нагадуваннями.

Смоктання соски Йшла Софійка у садок і смоктала соску

Софія, 3,5 років, смокче соску, з якою не розлучається ні удома, ні в дитячому садку. Мама говорить, що всі спроби відучити дівчинку від соски потерпіли крах. У дитячому саду проблема соски набула особливої гостроти: діти звертали увагу на соску, вихователі не знали, що краще зробити, аби допомогти сім’ї в даній ситуації. Дівчинка важко адаптувалась у дитячому садку, кричала і плакала, а коли втихомирювалася, то говорила, що у неї поганий настрій. Після того, як Софійка стала відвідувати дитячий садок, батьки дівчинки стали спати окремо: мати з дочкою, а чоловік на дивані.

Мама Соні призналася, що щодня, відвівши дочку в дитячий сад, займає наглядовий пост з біноклем в руках біля вікон своєї квартири, з яких добре видно, що відбувається у групі. Вихователі здаються мамі недостатньо чуйними, вона вважає, що педагоги спеціально відкривають кватирки в групі і простуджують її дівчинку.

Прихильність Соні до соски має компенсаторний характер, оскільки практично було відсутнє грудне вигодовування. Всього один місяць мама годувала Соню грудьми і дуже переживала із цього приводу. «Я завжди ревнувала дочку до соски. Чому їй потрібна вона, а не я?»

Що потрібно робити?

1. Перестати обговорювати проблему соски.

1. Перемикати увагу дівчинки на цікавіші заняття, урізноманітити життя дитини.

2. Зрозуміти стан мами Софії, підключити її до життя групи дитячого садка як активного батька, спрямувавши тим самим її енергію в конструктивне русло.

Чого робити не можна?

1. Акцентувати увагу дівчинки на проблемі соски. Ми запропонували зняти проблему соски з обговорення її членами сім’ї (мамою, бабусею, батьком обговорювалося постійно при дівчинці: чи «смоктала вона соску сьогодні в дитячому садку», чи «помила Соня соску, коли прийшла з дитячого садка» і т. п.). Заборона дорослих від обговорення проблеми соски дала позитивний ефект: виявилось, що самій дівчинці соска не так і була потрібна, як передбачалося раніше батьками.

2. Лаяти дівчинку і тим більше маму за прихильність її дочки до соски. Така спроба з боку помічника вихователя, яка вирішила присоромити маму Соні, та ще у присутності інших батьків, закінчилася плачевно: у мами стався емоційний зрив.