Гоян І.М., Палій А.А. Психодіагностичний, психокорекційний і розвивально-виховний практикум у дитячому садку
Міністерство освіти і науки України
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Кафедра загальної та експериментальної психології
І.М. Гоян, А.А. Палій
ПСИХОДІАГНОСТИЧНИЙ, ПСИХОКОРЕКЦІЙНИЙ І
РОЗВИВАЛЬНО–ВИХОВНИЙ ПРАКТИКУМ
У ДИТЯЧОМУ САДКУ
Івано-Франківськ – 2010
ББК 88.8я73
Гоян І.М., Палій А.А. Психодіагностичний, психокорекційний і розвивально-виховний практикум у дитячому садку: навчальний посібник – Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2010. – 588 с.
Рекомендовано до друку Вченої ради філософського факультету Прикарпатського національного університету
імені Василя Стефаника,
протокол № 9 від 27 травня 2010 року
Рецензенти:
Москалець В.П. – доктор психологічних наук, професор кафедри психології і соціальної роботи Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ.
Тодорів Л.Д. – кандидат психологічних наук, доцент, докторант кафедри загальної та експериментальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Палій Р.Я. – завідувач ДНЗ №3 «Бджілка», м. Івано-Франуівськ
Навчальний посібник розроблений у відповідності до програми проходження розвивально-виховної практики студентами-психологами в дитячих дошкільних закладах. В ньому представлені експериментальні й діагностичні методики, спрямовані на вивчення основних психічних процесів, особистісних рис, видів діяльності, потребово-мотиваційної та афективно-вольової сфер особистості дітей дошкільного віку. Окремі розділи розкривають зміст, методику і техніку психокорекційної і розвивально-виховної роботи з дітьми, подані практичні рекомендації вихователям і батькам із приводу проблемних ситуацій у вихованні дітей.
Рекомендується студентам психологічних спеціальностей, керівникам практик, вихователям дошкільних закладів, батькам.
ISBN
© Гоян І.М.
© Палій А.А
Пояснювальна записка
Дошкільне дитинство – дуже короткий відрізок у житті людини, лише шість-сім років. Але вони мають важливе значення. В цей період розвиток йде дуже бурхливо і швидко. Із зовсім безпомічної, нічого не розуміючої істоти дитина перетворюється у відносно самостійну, активну особистість. Прискорено розвиваються всі сторони психіки дитини. Тим самим закладається фундамент для подальшого зростання. Назвемо основні напрямки психічного розвитку в дошкільному дитинстві.
По-перше, формуються основи особистості. Дитина починає усвідомлювати власне «Я», свою активність, починає критично оцінювати себе. Створюється підпорядкування мотивів: можливість підкорити свої безпосередні спонукання усвідомленим цілям. Дитина навчається у певних межах керувати своєю поведінкою і діяльністю, передбачати її результат і контролювати виконання. Ускладнюється емоційне життя дошкільника: збагачується зміст емоцій, формуються вищі почуття.
По-друге, розширюється сфера діяльності дитини. Від спілкування тільки з мамою вона переходить до спілкування з однолітками та дорослими. Дитина починає гратися, малювати, конструювати, виконувати трудові доручення. Одночасно вона засвоює цілі та мотиви цих видів діяльності, у неї формуються певні навички, вміння, здібності і особистісні риси характеру (наполегливість, організованість, комунікабельність, ініціативність, працездатність та інші).
По-третє, в цей період дитинства йде інтенсивний пізнавальний розвиток. Дитина оволодіває рідною мовою. Вона навчається не тільки розуміти мову, але й засвоює фонетику та граматику рідної мови. Удосконалюється сприйняття кольорів, форми, величини, простору, часу. Розвиваються види і властивості уваги, пам’яті, уяви. Виникає становлення наочних і образних форм мислення та мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, узагальнення, класифікацій та ін. Мова перетворюється в знаряддя, засіб мисленнєвої діяльності. Формується довільність психічних процесів, тобто вміння керувати ними свідомо, ставити цілі пізнавальної діяльності і контролювати їх досягнення.
Психологічна практика студентів у дошкільних закладах підводить висновки, узагальнює отримані теоретичні знання, закріплює практичні вміння і навички, вироблені в процесі лабораторних занять. Вона дозволяє сформувати цілісне уявлення про напрямки розвитку дошкільника, побачити взаємозалежність психічних функцій, різноманітність їх проявів у конкретної дитини. Упродовж двох тижнів студенти вивчають психічні особливості дітей віком 3–6 років. Ця практика максимально зорієнтована на майбутню практичну діяльність, допомагає побачити взаємозв’язок психології та педагогіки, вчить використовувати теоретичні знання у психологічній роботі. Для цього проведення кожної методики завершується формулюванням педагогічних рекомендацій. Наприклад, вивчивши прояви соціальних емоцій, намічають шляхи і засоби їх розвитку. Або після вивчення того, як дитина усвідомлює моральні норми, складають текст рекомендацій для батьків.
Психологічна практика дозволяє студентам виявити максимальну самостійність у підборі матеріалу для дослідження та визначенні місця методик упродовж дня.
Ця практика вирішує завдання комплексного підбору діагностичних, корекційних і розвивальних методів дитячої психології, кожен із яких має свої переваги та недоліки, і використання їх з різною метою. Спостереження виявляє найбільш яскраві психологічні факти і гіпотетично їх пояснює. Експеримент розкриває психологічні закономірності і механізми, підтверджує чи спростовує висунуту гіпотезу. Бесіда сприяє уточненню зроблених висновків. Таким чином, студенти підходять до висновку про те, що тільки комплексне, систематичне, послідовне вивчення психіки дитини дає об’єктивну і повну картину її розвитку. Тому, наприклад, сюжетно-рольова гра спочатку вивчається шляхом спостереження – потім вона організовується експериментом, коли дитині пропонують виконати головні та вторинні ролі, діяти з реальними, уявними предметами-замінниками. Уявлення про індивідуальні особливості дитини доповнюються проведенням бесід з дитиною, батьками, вихователями. Відповіді співставляють з поведінкою у природних і спеціально створених умовах. Одночасно студенти отримують можливість вивчити особливості психіки дошкільника у взаємозв’язку з його соціальним оточенням.