64

Правове регулювання міжнародних повітряних перевезень Розділ 1. Поняття "міжнародне повітряне перевезення"

Як тільки експлуатація міжнародних повітряних сполучень переходить у практичну площину й сторони двосторонніх угод про повітряне сполучення приступають до їхнього здійснення, виникає особлива група відносин, пов'язана з перевезенням повітряними судами пасажирів і вантажу. От чому поняття "міжнародне повітряне перевезення" має самостійне значення в понятійному апарату міжнародного повітряного права.

Уперше це визначення було дано у Варшавській конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, 1929 р. Згідно п. 2 ст. 1 Конвенції під "міжнародним повітряним перевезенням" розуміється "усяке перевезення, при якій... місце відправлення й місце призначення поза залежністю від того, є чи ні перерву в перевезенні або перевантаження, розташовані або на території двох Високих Договірних Сторін, або на території однієї й тої ж Високої Договірної Сторони, якщо зупинка передбачена находящейся під суверенітетом, сюзеренітетом, мандатом або владою інший навіть не Договірної Держави. Перевезення без подібної зупинки між територіями, що перебувають під суверенітетом... однієї й тої ж Високої Договірної Сторони, не розглядається... як міжнародна".

Варто врахувати, що Варшавська конвенція 1929 р. була прийнята в період існування колоніальних і напівколоніальних країн, що виявилося у вживанні юридичної термінології того років. Сюзеренітет і мандат означали підвладність території колоніальних країн юрисдикції й контролю Великобританії, Франції, Нідерландів і США. У цей час всі давно вже змінилося, і по суті визначення Варшавської конвенції явно застаріло. Особливо це стає очевидним у порівнянні з визначенням "міжнародне перевезення", веденным ст. 1 нової Конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень, прийнятої в 1999 р. у Монреале й заменяющей всьому пакеті документів, пов'язаних з Варшавською конвенцією 1929 р.

Монреальская конвенція 1999 р. застосовується при всякому міжнародному перевезенні людей, багажу або вантажу, здійснюваної за винагороду за допомогою повітряного судна, навіть якщо вона є безкоштовною. Згідно п. 2 ст. 1 міжнародним перевезенням зізнається "усяке перевезення, при якій місце відправлення й місце призначення поза залежністю від того, чи є чи ні перерву або перевантаження, розташовані або на території двох держав-учасників, або на території того самого держави- учасника, якщо погоджена зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо держава не є державою- учасником. Перевезення без подібної зупинки між двома пунктами, що перебувають на території одного й того же держави- учасника, не розглядається... як міжнародна".

4 листопада 2003 р. Монреальская конвенція 1999 р. набула чинності . Однак одночасно діє Варшавська конвенція 1929 р., що створює ґрунт для виникнення правових конфліктів між країнами - учасниками обох Конвенцій. У випадку заподіяння шкоди життя й здоров'ю пасажирові, ушкодження багажу під час міжнародного перевезення перед державами, що беруть участь у різних конвенціях, встає питання про те, яка конвенція - Варшавська або Монреальская - повинна бути застосована для дозволу проблем відповідальності авіаперевізника. Незважаючи на деяку подібність визначення "міжнародного перевезення" тією й іншою Конвенцією, для учасників перевезення, виконуваної по міжнародних повітряних лініях, наступають різні правові наслідки. Передбачені у Варшавській і Монреальской конвенціях рівні компенсації за шкоду життя й здоров'ю й ушкодження багажу істотно відрізняються друг від друга, і ця обставина здатна породити конфлікт інтересів між сторонами договору міжнародного повітряного перевезення.

Подвійність цієї ситуації розв'яжеться в міру розширення числа учасників Монреальской конвенції 1999 р. Але поки конкуренція між старою й новою Конвенціями усе ще не усунута.

Незважаючи на існування двох конкуруючих між собою визначень "міжнародне перевезення", можна зробити наступні висновки. По-перше, що виникають між державами із приводу міжнародних авіаперевезень відносини є вторинними в області міжнародних повітряних сполучень у силу того, що держави спочатку прокладають у своєму повітряному просторі повітряні лінії для міжнародних пересувань, а вже потім дозволяють міжнародні перевезення. По-друге, дані відносини також носять публічно-правовий характер, і це означає, що міжнародні перевезення на територію або через повітряний простір допускаються тільки за згодою суверенних держав. По-третє, місце відправлення й місце призначення міжнародного перевезення охоплюється територіальною юрисдикцією різних держав або того самого держави, якщо погоджена зупинка передбачена на території іншої держави.

Таким чином, під дію Варшавської й Монреальской конвенції підпадають будь-які перевезення, якщо:

- місце відправлення й місце призначення перевезення поза залежністю від того, чи є перерва в перевезенні або перевантаження, розташовані на території двох держав, учасників тої або іншої Конвенції;

- місце відправлення й місце призначення перевезення перебувають на території того самого держави - учасника тої або іншої Конвенції, але при цьому договором повітряного перевезення або іншим способом передбачена зупинка на території іншої держави, навіть якщо воно не бере участь у тій і іншій Конвенції.

Варшавська й Монреальская конвенції діють відносно міжнародних перевезень, здійснюваних у рамках регулярних і нерегулярних міжнародних повітряних сполучень. Обидві Конвенції застосовуються також до перевезення, здійснюваний декількома послідовними перевізниками, якщо вона розглядається ними як єдине перевезення. Так само вони діють відносно змішаних перевезень, здійснюваних повітряним, залізничним, автомобільним, морським і річковим транспортом. Частина перевезень, виконуваних міжнародним повітряним транспортом, безумовно, підпадає під дію Варшавської й Монреальской конвенцій.

Правове регулювання міжнародних перевезень здійснюється також законами й правилами внутрішнього законодавства. Зокрема , у Повітряному кодексі Російської Федерації 1997 р. передбаченаі гл. XV "Повітряні перевезення", у якій дається наступне визначення міжнародного повітряного перевезення: "Міжнародне повітряне перевезення - повітряне перевезення, при якій пункт відправлення й пункт призначення розташовані:

- відповідно, на територіях двох держав;

- на території однієї держави, якщо передбачено пункт (пункти) посадки на території іншої держави" (ст. 101).

Наведена дефініція показує, що російський законодавець практично відтворив у національному законі визначення Конвенції. У зв'язку із цим виникає питання про пріоритети: яким визначенням зобов'язане керуватися російський авіаперевізник при міжнародних авіаперевезеннях? Відповідь утримується в п. 4 ст. 15 Конституції Російської Федерації, у якій установлене, що принципи й норми міжнародного права мають переважну силу по відношенні до законів і правил внутрішнього права.