64

Лекція

Тема: „Ринкова інфраструктура та її функції”.

План.

Нормальне функціонування ринку передбачає наявність розвиненої системи, що забезпечують здійснення обміну між його суб’єктами. Вона включає різні засоби та організації, за допомогою яких здійснюється рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів та робочої сили. Ця система отримала назву інфраструктури ринку. Головне призначення інфраструктури ринку - забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб’єктів.

Функції ринкової інфраструктура:

• інфраструктура здійснює правове забезпе­чення ринку. Це виявляється в установленні для суб'єктів ринку єдиних правил поведінки та охороні їх економічних інтересів шляхом захисту агентів ринку та покарання винних за порушення правових норм. Основу такого регулювання становить, насамперед, цивільний кодекс. Саме він зак­ріплює одну з найважливіших ознак ринку — економічну свободу його суб'єктів. У Цивільному кодексі України ви­значені основні вимоги такої свободи — рівність суб'єктів, недоторканність власності, свобода договорів, неприпус­тимість довільного втручання будь-кого у приватні спра­ви, забезпечення відновлення прав і їх судовий захист.

• інфраструктура сприяє підвищенню оперативності та ефективності діяльності ринкових суб'єк­тів. Це досягається за рахунок спеціалізації окремих аген­тів ринку на здійсненні певних торгових операцій, що прискорює рух товарів від виробника до споживача і цим сприяє підвищенню ефективності усієї економіки.

• постійна підтримка конкуренції. Такі елементи інфра­структури, як торгові посередники, підвищують мобіль­ність товарів і цим створюють умови для усунення де­фіцитності, що виникає на ринках. Підтримці конку­ренції сприяють і фінансові посередники, забезпечуючи перелив капіталів між галузями економіки.

• інформаційного забезпечення ринку. Наявність інформа­ції про ціни, платоспроможний попит, пропонування то­варів є неодмінною умовою ефективного функціонування ринків. Такою інформацією суб'єктів ринку насамперед забезпечують товарні та фондові біржі, аукціони та яр­марки. Саме в цих елементах інфраструктури зосеред­жується основна частина інформації про стан ринків.

Елементи (інститути) ринкової інфра­структури:

1. Біржа - це заклад, в якому здійснюються угоди про купівлю-продаж цінних паперів, валюти або масових товарів, що реалізуються за стандартами або зразками. Економічна роль бірж полягає у виявленні загального рів­ня платоспроможного попиту і пропозиції на капітал, ва­люту чи товари і встановлення об'єктивних ринкових цін. Залежно від об'єкта угод щодо купівлі-продажу розрізня­ють товарні, фондові та валютні біржі та біржі праці.

• Товарна біржа — це організація, що діє на основі самоокупності з метою надання посередницьких послуг із укладення торго­вих угод, упорядкування торгівлі товарами, регулювання торгових операцій і розв'язання торгових спорів, збирання і публікації відомостей про стан виробництва та інших факторів, що впливають на ціни.

Ін­ститут біржі існує багато століть. Прообразом сучасних бірж були торгові організації в Месопотамії, а перший за­кон, що регулював біржову торгівлю, був виданий царем Хаммурапі. Історія сучасних бірж починається з XVI ст., що зумовлено біржовим розвитком торгівлі у зв'язку з від­криттям Америки та зміцненням капіталізму в Європі. Перша біржа, механізм торгів на якій близький до сучас­ного, була заснована в Антверпені 1531 р. Потім виника­ють Ліонська (1549 р.) та Амстердамська (1608 р.) біржі. Назва походить від латинської „buvsa”, що означає „гама­нець”. Спеціалісти вважають, що ця назва пов'язана з іме­нем бельгійського купця Ван дер Бурсе, який і запропону­вав ту форму організації торгівлі, що отримала назву „біржа”.

Товарна біржа характеризується такими рисами:

1. здійснення купівлі і продажу не товарів як таких, а контрактів на їх поставку;

2. продаж контрактів лише на стандартизовані види товарів, тобто такі, що можуть бути продані великими партіями за зразками або технічним описом;

3. регулярність торгів, що дозволяє зосередити на біржі велику кількість покупців і продавців та виявити ринкові ціни;

4. вільна купівля і продаж: контрактів;

5. дія ринкових цін, що формуються під впливом реального співвідношення попиту та пропозиції;

6. здійснення торгів за єдиними біржовими правилами;

7. активна і безпосередня участь у торгах біржових посередників;

8. наявність типізації, контрактів та мінімальних поставок, що спрощує ведення торгів.

Функції товарної біржі:

1. упорядковує торгівлю, надає їй цивілізованих організа­ційних форм. На біржі торгують не виробники і безпосе­редні покупці, а посередники, брокери. Це набагато змен­шує число учасників торгів. Угоди укладаються лише у приміщенні біржі і лише у чітко визначений час.

2) надає посередницькі послуги, що значно економить як час, так і кошти покупців і продавців.

3) дає змогу визначати ринковий попит та пропозицію тих чи інших товарів. Тому біржі виступають у ролі специфіч­них науково-дослідних установ, виконують прогнозну функцію.

4) біржі здійснюють так звану котировку цін, тобто визначення середньої ціни на біржові то­вари. Для цього після закриття біржі (тобто після завер­шення операційного дня) виводиться середня ціна, яка повинна бути оголошена перед початком наступних тор­гів.

5) біржа встановлює правила торгів, у т. ч. і стандарти на продукцію, що реалізується на ній, розроб­ляє пакети типових контрактів з угод купівлі-продажу, урегульовує спори, що виникають у процесі торгів, та на­дає певні гарантії по угодах з товарами.

Основним видом діяльності біржі є угоди, або операції - перехід фінансового інструмента (грошей, банківських документів, цінних паперів) від однієї особи до іншої.

Основні типи біржових угод:

Форвардна угода — це угода, за якою продавець повинен мати наявний товар і поставити його в зазначе­ний у контракті строк. Розрізняють угоди біржового обо­роту та позабіржові. Форвардні угоди вигідні для її учас­ників, бо для продавця вони гарантують збут продукції, а для покупця — її придбання на вигідних умовах і дають певну страховку від зміни цін.

Ф'ючерсна угода - це біржова угода з ку­півлі-продажу товару за умови її оплати за узгодженою ціною через певний період часу після закінчення угоди. Такі угоди укладаються, як правило, не для купівлі або продажу товару, а з метою страхування від можливих змін цін або одержання різниці при перепродажу ф'ючерсної угоди. У результаті переважна більшість зобов'я­зань за цими угодами виконується шляхом сплати або от­римання різниці в ціні, а не через поставку реального то­вару. Вони використовуються на ринках товарів, для яких характерні значні коливання цін і великі обсяги тор­гівлі.

Угоди з премією, або опціони - це спекуля­тивна угода, що полягає у наданні права, а не зобов'я­зання на купівлю якогось товару у визначену дату в май­бутньому за обумовленою на момент укладення ціною з включенням комісійних продавцю. Якщо ціна товару під­вищиться, то покупець придбає товар за обумовленою ціною, а з отриманого прибутку виплачує продавцю ко­місійні. Якщо ціна знизиться, то покупець зможе відмови­тися від покупки і буде змушений сплатити комісійні про­давцю.

Щоб застрахуватись від можливих втрат через зміни цін при укладенні угод з реальним товаром, у біржових операціях застосовують хеджування, або підстраховочні операції. У найзагальнішому вигляді воно вступає як стра­хування ціни товару від ризику, небажаного для виробни­ка зниження чи невигідного для покупця підвищення.

Класифікація бірж:

а) відповідно до характеру біржових операцій (товарні біржі реального товару і ф'ючерсні);

б) залежно від кількості найменувань товарів, що реалізую­ться (універсальні та спеціалізовані біржі);

в) за характером угод біржі поділяють (закриті та відкриті).

При відкритих торгах участь беруть усі зацікавлені особи, між; якими безпосередньо укладаються угоди. Це відкриті біржі. При закритих торгах усі операції по біржі здій­снюються обмеженим колом осіб — членами біржі або їх представниками (брокерами). Усі інші особи можуть здій­снювати торги на таких біржах лише через них, даючи їм доручення на продаж; якогось товару і виплачуючи за це певну комісійну винагороду. Це закриті біржі. Вони сього­дні є переважаючими.

г) залежно від міри впливу держави на біржі (приватні, публічні та змішані).

Перший тип бірж переважає в Англії та США. Вони мають приват­ний характер і здійснюють свою діяльність без будь-якого втручання держави. Публічні біржі засновуються держа­вою, яка здійснює їх всебічне регулювання. Цей тип бірж характерний для Німеччини. Найпоширеніші у світі — біржі, що характеризуються обмеженим державним втру­чанням у їхню діяльність, яке зводиться до створення за­конодавчих та інших актів, що регламентують діяльність бірж.

Функціонування товарних бірж вимагає і біржового за­конодавства, яке покликане формулювати основні прин­ципи біржової торгівлі. До них належать вільне ціноутво­рення, вільна реалізація продукції, публічна форма торгів, реєстрація укладених угод та котирування цін. В Україні одним із законів, що регулюють біржову діяльність, є за­кон „Про товарну біржу”.

• Валютна біржа - це орга­нізаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається торгівля валютами різних країн (доларами, дойчмарками, фунтами-стерлінгами, європейською валютою — "євро" ін.). Відповідно до попиту та пропозиції на ці види валют, функції такої біржі виконує Українська міжбанківська валютна біржа, за результатами торгів на цій біржі Національ­ний банк України встановлює курс гривні стосовно до іноземних валют. По­купцями та продавцями виступають переважно банки, що здійснюють угоди за свій рахунок або за дорученням своїх клієнтів. Валютні біржі традиційно не мають самостійного місця функціонування і діють зазвичай при товарних або фондових біржах.

• Фондова біржа - це установа, де здійснюється торгівля цінними папера­ми — акціями, облігаціями, сертифікатами тощо. Вона за­безпечує найоптимальніший рух капіталів шляхом обміну цінних паперів на гроші, що призначаються для інвестування в еконо­міку. Вона є некомерційною організацією і не має на меті отри­мання власного прибутку, її фінансова діяльність здій­снюється за рахунок продажу акцій самої біржі, що дають право бути її членами, членських внесків та біржових збо­рів з кожної угоди, що укладається на біржі.

Найважливіша мета фондової бірж — забезпечити швидку і ефективну купівлю-продаж цінних паперів, а для їх власників — можливість обміну на гроші.

Функції фондової біржі:

1) забезпечення високої лік­відності цінних паперів. Це означає, що кожен потенцій­ний покупець цінного паперу, приймаючи рішення про його купівлю, має бути впевненим, що у випадку необхід­ності він зможе ці папери продати за їх реальною ринко­вою ціною. Тільки за таких умов власники грошей будуть обмінювати їх на цінні папери, а не вкладати у банки. Здійснюючи цю функцію, біржі встановлюють правила допуску цінних паперів на біржу, визначаючи вимоги до їх емітентів. Цінні папери, що потрапляють на біржу, під­лягають лістингу, тобто перевіряються спеціальною ко­місією на предмет фінансового стану емітента.

2) відображення економічного стану, ділової ак­тивності й політичної стабільності країни. Широкий розвиток біржової торгівлі цінними паперами з постійною публікацією вартості цінних паперів або їх курсів зробило фондову біржу чутливим барометром стану справ у окре­мих компаніях, галузях та економіки країни в цілому. Та­ка оцінка дає можливість власникам грошових коштів та цінних паперів приймати рішення щодо переміщення ка­піталів із галузі в галузь, стимулюючи приплив інвестицій­них коштів у перспективні галузі економіки, підтримуючи технічні та технологічні відкриття та розробки.

Основними учасниками обороту на фондових біржах є торговці цінними паперами, яких називають дилерами, брокерами та маклерами. Дилер — це юридична чи фізична особа, яка здійснює біржове або торговельне посеред­ництво за свій рахунок. Брокером є посередник при укла­данні угод, який діє за дорученням і за рахунок клієнтів, одержуючи від них за роботу комісійні. Маклером назива­ють біржового посередника, який здійснює свої функції за наймом, одержуючи винагороду у вигляді заробітку.

Основні типи фондових бірж (згідно світової практики):

1) публічно-правова біржа, що знаходиться під постійним контролем держави. На таких біржах дер­жава встановлює правила біржової торгівлі, контролює їх виконання, звільняє біржових маклерів тощо. Цей тип фондової біржі характерний для Німеччини та Франції.

2) біржі зі статусом приватної особи у формі акціонерного товариства. Це приватна компанія, що функціонує згідно з чинним законодавством країни. Держава не бере на себе ніяких гарантій щодо забезпе­чення стабільності біржової торгівлі і зниження ризику угод. Біржі такого типу функціонують у США, Англії та Україні.

3) змішані біржі. Вони утво­рюються у формі акціонерного товариства, в якому 50% акцій належить державі. Керують такою біржею виборні органи, але біржовий комісар, який призначається дер­жавою, здійснює нагляд за діяльністю біржі та офіційно реєструє біржові курси.

В Україні з 1992 р. функціонує Українська фондова біржа. Вищим її органом є загальні збори членів, які оби­рають Біржову раду строком на 5 років, та виконавчий орган — Правління біржі. За роки існування УФБ створи­ла розгалужену мережу регіональних центрів та філіалів. Діяльність фондової біржі в Україні регулюється законом „Про цінні папери і фондову біржу” , „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

• Біржа праці - це посередницька організація, яка має забезпечити узгодження інтересів працівників та роботодавців, узго­дження попиту і пропозиції праці, надання допомоги безробітним. Не усуваючи безробіття в цілому, біржі праці створюють можливість упорядкування найму підприєм­цями робочої сили і скорочення часу пошуку роботи для безробітних. При існуванні системи страхування від безробіття біржі праці виконують функції контролю за встановленням права на одержання допомоги з безробіт­тя. Виділяють такі основні види бірж праці: приватні, що функціонують на комерційній основі, філантропічні, гро­мадські та державні. Біржі праці, крім допомоги із пра­цевлаштування безробітних, надають послуги бажаючим змінити місце роботи, вивчають попит і пропозицію робо­чої сили, збирають і розповсюджують інформацію про рівень зайнятості різних професій та територій (служби зай­нятості населення, правовий статус яких регулюється Законом України "Про зай­нятість населення"). Діяльність біржі праці регламентується як національним законодавством, так і рядом конвенцій Міжнародної організації праці.

2. Інвестиційна компанія — це фінансова організація, що акумулює грошові кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів, а зібрані кошти переводить в акції та облігації інших емітентів. Головною їх функцією є андерайтинг, тобто гарантоване придбання випуску цінних паперів при їх первинному розміщенні за фіксова­ною ціною. Вони також здійснюють підтримку курсу цін­них паперів на вторинному ринку.

3. Банк - це кредитно-фінансова установа, що здійснює функ­ції посередника у платежах та кредитах, а також, емісію гро­шей і цінних паперів. Без розвинутої мережі банків ринкова економіка не може нормально функціонувати, адже банки виконують дуже важливі функції:

• вони підтри­мують у робочому стані системи грошових розрахунків між суб'єктами економічної діяльності, здійснюючи прийом де­позитів на їх поточні рахунки і переведення їх через вико­ристання чеків та інших форм безготівкових платежів. Бан­ки, по суті, є розрахунковими центрами, бо переважна час­тина розрахунків між суб'єктами економіки здійснюється саме через них;

• банки виступають посередниками у кредитах, що дає змогу перетворювати заощадження домогосподарств і юридичних осіб на інвестиції і цим істот­но впливати на розвиток економічної діяльності;

• банки надають своїм клієнтам послуги, як об­мін валют, фінансування зовнішньоекономічної діяльності, робота на оптових ринках грошових ресурсів, надання ши­рокого спектра консалтингових послуг у фінансовій сфері. У розвинутій ринковій економіці лише банки можуть викону­вати названі функції.

Свої функції банки здійснюють через такі види опера­цій:

- пасивні - через які банки формують свої ресурси для здійснення операцій із залучення грошових коштів у розпорядження банку, формування кредитних ресурсів. До пасивних опе­рацій належать такі: формування статутного фонду банку за рахунок внесків засновників, продаж власних цінних паперів банку, залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб у вигляді депозитів (вкладів) та ощадних ра­хунків, одержання кредитів від центрального банку, рефінансування одержаного прибутку.

- активні - це операції із розміщення банка­ми наявних у їх розпорядженні ресурсів, їх поділяють на кредитні (обліково-позичкові) інвестиційні (операції з цінними паперами) та трансформаторні.

Кредитні опе­рації — це надання банками грошових позик. До них на­лежать вексельні та лізингові операції. Вексельна опера­ція (дисконту­вання, або облік векселів) — закупка банками векселів у компаній і видача пози­ки під вексель. Лізингові операції — це уго­ди, при яких один учасник (лізингодавець) за дорученням іншого учасника (лізингоотримувача) вступає в угоду з третім учасником щодо придбання у нього майна за кош­ти лізингодавця і передачу його у платне користування лізингоотримувачу. В Україні такі операції регулюються Законом «Про лізинг».

Інвестиційні операції - операції з цінними паперами, або фондові операції. До них належать: придбання цінних паперів для власного портфеля з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів чи відсотків, купівля, збереження та продаж цінних паперів за дорученням клієнтів. До цього виду на­лежать і довірчі, або трастові, операції, суть яких у тому, що довірена особа (банк) на підставі укладеного договору набуває відповідні права і виступає розпорядником май­на. Ще одним видом цієї групи операцій є факторингові. Це операції із придбання та уступки грошових вимог, пе­редачі права на стягування боргів та ведення бухгалтер­ського обліку за дорученням клієнта.

Трансформаторні операції - операції із переве­дення іноземної валюти та золота з однієї країни до іншої.

Банки, як правило, є комерційними організаціями, ме­тою діяльності яких є одержання прибутку. Останній на­зивається маржою і є результатом здійснення банком як активних, так і пасивних операцій. Джерелом маржі є:

1) доход від надання у позику власного капіталу бан­ку;

2) різниця між сумою платежів, стягнених з по­зичальників банку, та сумою, виплаченою банком своїм вкладникам;

3) доход від операцій з цінними па­перами.

У будь-якій країні функціонують різні банки, які у взає­модії формують банківську систему. За умов ринкової економіки така система є дворівневою. Після одержання незалежності почалося формування такої системи і в Укра­їні. Початок його було покладено прийняттям у березні 1991 р. Закону „Про банки і банківську діяльність”, відповід­но до якого на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР було утворено Національний банк України (НБУ), який і став першим рівнем банківської системи і ви­конує функції резервної системи.