3. Ревізія кредитних операцій.

Об’єктами контролю кредитних операцій є довгострокові та короткострокові кредити банків як складові зобов’язань підприємства, методологічні засади бухгалтерського обліку яких визначені П(С)БО 11 «Зобов’язання».

Основні напрями перевірки:

1. Загальна оцінка стану заборгованості підприємства за кредитами банків у розрізі їхніх видів та реальності забезпечення погашення цих боргових зобов’язань. Для виявлення достовірності даних про обсяги заборгованості проводиться зустрічна перевірка в установах банків.

2. Вивчення обґрунтованості основних показників кредитних угод підприємства з банками щодо обсягу кредитів та термінів погашення, розміру процентних ставок за кредит, оцінки вартості застави майна, гарантійних зобов’язань, штрафних санкцій за порушення, перегляд умов договорів і т. ін.

3. Перевірка операцій із зарахування коштів на рахунок позичальника чи прямого перерахування (переказ) коштів за призначенням (оплата рахунків за поставки матеріальних цінностей; відкриття акредитивів, погашення боргу перед бюджетом тощо).

4. Перевірка дотримання підприємством цільового використання отриманих коштів, зобов’язань щодо оплати зборів за видачу та повернення суми боргу та відсотків за нього, зобов’язань надавати банку інформацію про фінансовий стан.

5. Перевірка своєчасності погашення кредиту, випадків порушення термінів повернення кредитів зі з’ясуванням причин, винних та розміру додаткових витрат у вигляді штрафів та пені. Особлива увага звертається на факти списання заборгованості після закінчення строку позовної давності в дебет рахунку 717 та випадки погашення кредиторської заборгованості перед банком шляхом реалізації заставного майна. Одночасно перевіряється правильність ведення позабалансового обліку за рахун­ком 05, на якому під час оформлення застави (видачі гарантії) роблять записи на вартість заставлених активів без їхнього списання з балансу, а в разі погашення заборгованості змен­шують його залишок.

6. Перевірка правильності перерахування та сплати відсотків за кредит та їхнього відображення в обліку як фінансових витрат того періоду, протягом якого підприємство мало заборгованість за кредитом, як валових витрат для розрахунку бази оподаткування податком на прибуток.

7. Контроль дотримання методики відображення кредитних операцій у бухгалтерському обліку, балансі як поточних зобо­в’язань, відстрочених чи прострочених зобов’язань, довгостроко­вих зобо­в’язань. Такий контроль здійснюється за допомогою ме­тоду норма­тивно-правової перевірки дотримання вимог П(С)БО 11.

Джерелами інформації для контролю кредитних операцій є: бізнес-план підприємства, кредитні угоди, договори застави, виписки банку, платіжні документи, регістри бухгалтерського обліку та форми звітності тощо, які є основою для бухгалтерських записів за рахунками 50 «Довгострокові позики» та 60 «Коротко­строкові позики».

4. Ревізія операцій з чеками та векселями

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпоряджен­ня власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітента), яка веде його рахунок, сплатити чекотримачу зазначену в чеку суму коштів.

Чеки згруповані у чекових книжках. Чекові книжки поділяються на лімітовані та нелімітовані. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий раху­нок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти з поточного рахунку відкритого у тому самому банку. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів. На обкладинці лімітованої чекової книжки банк проставляє граничну суму-ліміт (цифрами і прописом) і засвідчує її підписом і печаткою.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекотримача протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується) Підприємство повинно регулювати перерахування коштів на рахунки лімітованих чекових книжок в межах мінімальної потреби (1 тиждень, декада), а загальний ліміт не повинен перевищувати місячну потребу в коштах для даного виду розрахунків.

На початку ревізії необхідно перевірити, чи перевищує ліміт норма­льну потребу в коштах для проведення таких розрахунків, оскільки пере­вищення ліміту веде до заморожування коштів ревізуючого підприємст­ва і скорочення їх оборотності.

Джерелом перевірки операцій по чеках є виписки банку, авансові звіти підзвітних осіб по виданих чекових книжках з відповідними дода­тками, реєстр чеків та відповідні облікові регістри.

Ревізор повинен зіставити залишки ліміту із лімітованих чекових книжок з залишками на дату перевірки по рахунку 331 «Грошові доку­менти в національній валюті» субрахунок «Лімітована чекова книжка», а також із виписками банку. При такому порівнянні можуть бути виявлені розбіжності, їх можна пояснити тим, що видані із лімітованих че­кових книжок (ЛЧК) чеки не були до кінця місяця пред'явлені в банк до оплати. При нормальних умовах залишок по цьому субрахунку пови­нен дорівнювати залишку, який значиться у чековій книжці.

Чеки видаються підзвітними особами, як правило, одночасно із відпу­ском ТМЦ або виконання послуг. В практиці роботи зустрічаються ви­падки, коли підприємство видає чеки при повній або частковій відсут­ності реально відвантажених ТМЦ, виконання послуг і т.д. Виявивши такі випадки, ревізор повинен вжити відповідні заходи до винуватців у таких порушеннях.

До кожного оплаченого чека ревізором підбирається підтверджуючі документи, які додаються до звіту підзвітними особами. При цьому необ­хідно знати, що по всіх оплачених рахунках постачальника повинні бути проставлені номери чеків, якими оплачені дані рахунки. На підставі пере­вірки виправдальних документів ревізор може виявити випадки оплати чековими книжками витрат інших підзвітних чи приватних осіб. Одноча­сно необхідно вияснити своєчасність надходження звітів від підзвітних осіб про використання коштів з чекових книжок, а також перевірити пра­вильність ведення обліку ЛЧК по кожній підзвітній особі.

Ревізор також перевіряє своєчасність і повноту зарахування невико­ристаного залишку ЛЧК на той же рахунок, з якого його депоновано.

Аналогічно проводиться перевірка розрахунків з використанням нелімітованих чекових книжок.

Перевіряючи вексельні операції ревізору необхідно керуватись таки­ми нормативними актами: Постановою Верховної Ради України «Про застосування векселів в господарському обороті України», Указом Президента України «Про розширення сфери обігу вексе­лів», Наказом Міністерства фінансів України «Про бухгалтерський облік вексельного обігу».

При перевірці вексельних операцій використовують такі облікові регістри:

• платіжні документи;

• аналітичні відомості по векселях виданих та отриманих;

• журнали-ордери;

• Головну книгу;

• Баланс.

Вексель - письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає його власнику беззаперечне право після певного строку вимагати від боржника сплати зазначеної суми. В умовах ринкових відносин розра­хунки векселями є однією із найпопулярніших форм розрахунків, яка одночасно виступає засобом кредитування.

Розрізняють прості і переказні векселі.

Простий вексель виписує і підписує боржник. Ревізор повинен пере­вірити, чи заповнено такі реквізити:

1. Найменування «Вексель»

2. Проста і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму.

3. Зазначення строку платежу.

4. Зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж.

5. Найменування юридичної особи, якій або за наказом кого платіж повинен бути здійсненим.

6. Дата та місяць складання векселя.

7. Підпис того, хто видає вексель (векселедавець).

Переказний вексель виписує і підписує кредитор, і він є наказом боржни­ку про сплату в зазначений строк вказаної в ньому суми третій особі. Він, як і простий вексель, має ті самі реквізити, проте включає ще додат­кові реквізити:

1. Нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;

2. Найменування того, хто повинен сплатити за векселем (платники).

Ревізор повинен знати, що відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» вексель, у якому немає будь-якого з реквізитів простого чи переказного векселя, не має юридичної сили.

Винятком можуть бути такі випадки:

1) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядають як такий, що підлягає оплаті після пред'явлення;

2) якщо немає особливої вказівки зазначення місця поряд із наймену­ванням платника (місце складання документа для простого векселя), тоді вважають місцем платежу юридичну адресу платника (векселедавця для простого векселя);

3) вексель, в якому не вказано місце його складання, вважають під­писаним в місці, позначеному поряд із найменуванням векселедавця;

Заборгованість по розрахунках з покупцями, замовниками та іншими дебіторами, що забезпечена одержаними векселями, відображається під­приємством по рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані».

Аналітичний облік ведеться по кожному векселю. Під час ревізії треба мати на увазі, що коли підприємство відображає в обліку реаліза­цію продукції (робіт, послуг) за часом пред'явлення розрахункових до­кументів покупцем, то при одержанні векселів за реалізовану продукцію робиться такий запис Дт 34 «Короткострокові векселі одержані» і Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». Аналогічно в бухгалтерсь­кому обліку повинен робитися запис, пов'язаний з одержанням векселів на забезпечення оплати інших видів дебіторської заборгованості. У міру погашення заборгованості, забезпеченої векселем, здійснюється запис Дт 31 «Рахунки в банках» Кт 34.

Перевіряючи заборгованість по розрахунках з постачальниками, під­рядниками та іншими кредиторами, забезпечену векселями, вивчають за­писи по рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» та 62 «Короткостро­кові векселі видані» по кожному виданому векселю. Слід мати на увазі, що при видаванні векселів робиться запис Дт 63 «Розрахунки з постача­льниками та підрядниками» та Кт 51 або 62. Погашену заборгованість, забезпечену векселями, відображають по дебету 51, 62 рахунків.

Ревізору необхідно знати, що аналітичний облік розрахунків по одер­жаних векселях ведеться на підставі одержаних векселів, платіжних до­ручень, за якими погашається заборгованість по векселях, в розрізі покупців-векселедавців по заборгованостях, що забезпечені векселями. При ньому необхідно виділяти вексель дисконтований в банку і вексель, за якими не погашена заборгованість в строк.

Аналітичний облік по рахунках 51 «Довгострокові векселі видані» та 62 «Короткострокові векселі видані» ведеться по кожному виданому векселю і векселетримачу з виділенням векселів, не погашених в строк.

Оперативний контроль на підприємстві за платежами, забезпеченими одержаними і виданими векселями, повинен здійснюватись за строками погашення заборгованості, закладеними в пам'ять ЕОМ або за даними картотеки

Ревізор повинен також знати, що векселі можуть зберігатись як на підприємстві, так і передаватись на зберігання в установу банку. Векселі, які знаходяться на підприємстві, зберігаються в касі разом з готівкою. На всі векселі, що зберігаються в касі підприємства, складається опис, в якому вказується: найменування платника, сума і строк погашення забор­гованості. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселями, в описі робиться відповідна відмітка із зазначенням дати виписки банку.

Якщо одержані векселі здаються на зберігання в банк, то в регістрах аналітичного обліку робиться відповідна відмітка про відповідний документ, який одержаний в банку.

У випадках, коли векселетримачу (постачальнику) необхідні кошти раніше настання строку оплати векселя, він може одержати в установі банку позику під заставу векселя із оплатою відповідного процента бан­ку (дисконтований вексель). Вексель передається банку на індосаменті таким чином векселетримач одержує вексельну суму за мінусом обліко­вого процента (дисконту), який становить дохід банку.