3 Важливі фактори аварій та катастроф

В УКРАЇНІ І В КРАЇНАХ БЛИЖНЬОГО ТА ДАЛЬНЬОГО ЗАРУБІЖЖЯ

Потужний промисловий розвиток, характерний для України в ХХ столітті, призвів до значних антропогенних порушень і техногенної перевантаженості території України, і, як наслідок, до зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій різного характеру. Посилилось нераціональне, виснажливе використання природних ресурсів як не відновлюваних, так і відновлюваних.

Важливішими факторами аварій та катастроф в Україні є:

- наслідки Чорнобильської катастрофи;

Майже двадцять п’ять років її негативні соціально-екологічні наслідки, залишаючись остаточно не подоланими, суттєво впливають на соціально-економічний стан країни в цілому і здоров'я постраждалих зокрема.

В радіусі 30 км після аварії створені зони відчудження та безумовного відселення, на території яких розташовані установи і організації, які займаються ліквідацією наслідків аварії , об'єкт «Укриття» і післяаварійні відходи в 30-километровій зоні Чорнобильської АЕС

- густа мережа потенційно небезпечних екологічно напружених об'єктів на території України – які дісталися нам у спадок від радянського союзу: АЕС , ТЕС, об'єкти хімічної, металургійної, гірничовидобувної промисловості, об'єкти військово-промислового комплексу (ВПК), воєнноморські бази, ракетні установки і т.д.;

Нарощування хімічного виробництва призвело до збільшення кількості аварій з викидом сильнодіючих отруюючи речовин СДОР. Особливостями таких подій є неможливість прогнозування аварії у часі, велика імовірність важких наслідків для життя і здоров'я людини, труднощі з впровадженням ефективних захисних заходів, непередбачуваність економічних і екологічних наслідків. До таких також належать аварії при перевозці небезпечних речовин.

В Україні функціонують біля2000 хімічно небезпечних об'єктів, на яких зберігається і використовуються тисячі тон СДОР, хлору, аміаку і др. В зонах можливого хімічного зараження мешкає до 20 млн. чоловік (38,5% населення України). Небезпечним є високий рівень концентрації небезпечних підприємств, ресурсо- і енергоємного виробництва, застарілі технології, зношеність основних фондів підприємств, низька ефективність очисних споруд, низький рівень культури виробництва і порушення проектних технологічних режимів і фінансові труднощі підприємств.

Причини виникнення НС:

1. високий рівень концентрації небезпечних об'єктів.

2. високий рівень сировино - та енергоємного виробництва.

3.застарілі технології та низький рівень впровадження прогресивних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій.

4. зношеність основних фондів підприємств;

5. низька ефективність очисних споруд;

6. ігнорування екологічних факторів, вимог державних та галузевих стандартів, техніки безпеки, інших норм;

7. низький рівень культури виробництва та порушення проектних технологічних режимів;.

8. фінансові труднощі.

9. недостатній рівень екологічної свідомості суспільства.

Функціонує більше 1200 вибухо- та пожежонебезпечних об'єкта, де зосереджено більше 13,6 млн. т твердих і рідких вибухово- та пожежонебезпечних речовин. Ці об'єкти розташовані переважно в центральних, східних та південних областях. Вгосподарському комплексі України діють більше 1,5 тисяч вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів. Переважна кількість розташована в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються шахти (200). Серед регіонів найбільша кількість таких об’єктів зосереджена у Вінницькій, Донецькій, Запорозькій, Луганській, Полтавській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській областях і місті Києві.

Основні проблеми забезпечення пожежо-вибухонебезпеки є:

1) дисципліна виробничого персоналу ПОО та населення;

2) відсутність ресурсу обладнання систем, важливих для пожежної безпеки;

3) максимально можливе зменшення об’ємів легкозаймистих та вибухонебезпечних речовин на об’єктах і захист ємностей з ними.

- надмірні , нерозумні меліоративні роботи (спрямлення русел річок, розширення зони зрошення);

- погіршення якості поверхневих і підземних вод і зменшення їх запасів внаслідок посиленого водозабору, а також в процесі виробничої, сільськогосподарської, комунальної діяльності;

- вичерпання викопних природних ресурсів, зниження їх якості і різноманітності, небезпека порушення компонентів навколишнього середовища при їх видобутку;

- зміна структури земельних ресурсів при вилученні земель для сільськогосподарських і промислових потреб, а також внаслідок негативних процесів у ландшафтах та ін.

- господарська і фінансово-економічна криза, що призвела до нестачі запчастин і обладнання, енергоресурсів, відтоку кадрів із відповідальних галузей і напружених підприємств в область приватного підприємництва, торгівлі, сервісу;

- розрив науково-технічних зв'язків з центральними відомствами, науково-дослідницькими інститутами, проектними і конструкторськими бюро, закриття і згортання останніх;

- зношення інженерних споруд, залізних доріг, їх рухомого складу, авіаційної техніки, виробка ресурсів досягла 75-85%;

- забруднення природного середовища СОЗ;

- накопичення великої кількості відходів ;

Значні об’єми твердих побутових відходів (ТПВ) обумовлені високою концентрацією промислових підприємств, а також тим, що довгий час цьому питанню не приділялось достатньо уваги. Кількість відходів на одного мешканця України збільшується кожні 10 років в геометричній прогресії. Основними джерелами утворення є об’єкти господарських комплексів: горно-рудної, металургійної, хіміко-металургійної, машинобудівної, паливно-енергетичної, будівної індустрії. Зараз в Україні нараховується більше 2760 об'єктів локалізації промислових відходів (переважно шламонакопичувачі, хвостосховища) і біля 700 звалищ побутових та змішаних відходів. Часто на полігонах відсутні мінімальні природоохоронні споруди, системи відводу та знищення фільтрату і поверхневих вод, огорожі меж полігону, обладнання для мийки машин після розвантаження відходів. Часто складуються сумісно промислові та токсичні відходи, що з точки зору екологічної безпеки недопустимо. Комплекси з утилізації відходів часто характеризуються як істарілі та недостатньо ефективні, ті що вимагають кардинального збільшення фінансування;

- забруднення природного середовища нафтою і продуктами її переробки,

- зниження рівня життя і зростання соціальної напруги;

- розташування країни на території з потенційно можливими різними небезпечними природними явищами (сейсмічність, зсуви, затоплення і т. Ін..);