5. Використання паблик рілейшнз державними органами

Перша світова війна викликала до життя урядовий паблік рилейшнз. Американський уряд мусив заручитися підтримкою гро­мадськості щодо участі країни у війні на європейському континенті, а надто, з огляду на сильні настрої американського ізоляціонізму. Адже чимало американців пам'ятали (і пам'ятають досі), що є біжен­цями зі Старого світу, де їх нещадно переслідували за релігійні та політичні переконання, де вони потерпали від голоду й безробіття. Вони прибули до Америки в пошуках свободи та достатку і вже не хотіли мати щось спільне зі старою батьківщиною. Мало того, американський уряд мусив не лише переконати громадян у доцільності воювати (і гинути) на європейському материку, а й платити за війну, купуючи державні позики. Тепер практика паблик рілейшнз набувала наступального характеру. Вона, як ніколи, продемонструвала свою здатність мобілізації громадської думки, населення країни. Прикладом цього може бути діяльність Ко­мітету громадської інформації, створеного Президентом США Вудро Вільсоном на чолі з Джорджем Крілем. Завдання комітету саме й по­лягало в тому, щоб мобілізувати громадську думку на підтримку як участі Америки у війні, так і миротворчих зусиль В. Вільсона всере­дині країни, де громадська думка розкололася навпіл, як тільки-но була оголошена війна.

Водночас Кріль і його помічник Карл Бійор залучили до роботи професіоналів і створили ще одну розгалужену мережу каналів впли­ву як на супротивника, так і на громадян Америки. Комітет був поді­лений на секції новин, іншомовних газет та інших друкованих мате­ріалів, кінофільмів, військових виставок, ярмаркових експозицій, від­носин із промисловцями, лекторів, реклами та карикатури. Усе це вміло використовувалося для згуртування нації та пропагандистської роботи проти ворогів. Діяльність комітету досягла таких масштабів, яких до цього ніколи не існувало.

Слід відзначити високу ефективність діяльності Комітету Кріля та інших державних організацій, які особливо плідно працювали у сфе­рі мобілізації громадськості на підтримку військових зусиль країни. Досить навести лише декілька фактів. Якщо на початку війни у Чер­воному Хресті США було близько півмільйона членів, а фонди досягали 200 тисяч доларів, то наприкінці війни - відповідно 20 мільйонів членів і майже 400 мільйонів доларів. Якщо навесні 1917 року обліга­ціями державної позики володіли лише 350 тисяч громадян Америки, то вже через шість місяців облігації «Позики свободи» мали на руках 10 мільйонів осіб.

Під час першої світової війни школу практики паблик рілейшнз пройшло чимало людей, котрі згодом стали професіоналами цієї справи. Серед них були вже згадуваний Карл Бійор, який на початку 30-х років створив фірму паблик рілейшнз, що згодом стала однією з найпотужніших у США, та Едуард Бернайз, який невдовзі почав роз­робляти теоретико-методологічні засади нової дисципліни.

6. Створення наукових засад і зміцнення статусу паблик рілейшнз

Едуард Л. Бернайз, племінник Зігмунда Фрейда, після закінчення коледжу у 1912 році їде до Європи, де спілкується з уже відомим на той час дядею-ученим, потім, повернувшись до Америки, розпочинає працювати прес-агентом у Нью-Йорку. Знайомство з пресою цього ве­ликого міста й родинні зв'язки з Фрейдом, який справив вплив на мо­лодого Бернайза, спрямували інтерес останнього до питань соціаль­ної психології та масової свідомості. Бернайз вийшов із комітету Кріля, який під час Першої світової війни відповідав за пропаган­ду. Ряд людей, котрі пройшли там немовби школу "агресив­них комунікацій", змогли застосувати набуті знання потім у мирному житті, ставши творцями всіляких ПР-фірм. Серед них був і Е. Бернайз. Він був фактично першим, хто виступив із теоретичними розвідками у питаннях паблик рілейшнз і заклав майже всі основи сучасної науки зв'язків із громадськістю.

Він також був перший, хто розпочав читати університетський навчаль­ний курс із паблик рілейшнз в Америці. Перший випуск фахівців з ПР («Група Едварда Бернауза в Нью-Йорку») відбувся у 1923 p. Він згадував: "Я вирішив, що одним із шляхів надання статусу терміну рада із суспільних відно­син є читання лекцій про прин­ципи, практику та етику цієї нової професії. Нью-Йоркський університет прийняв таку мою пропозицію. Та я ніяк не міг собі уявити в той час, що ця професія так пошириться по всіх Сполучених Штатах і по всьому вільному світу"⁵¹⁵.

У 1923 році з'являється його перша праця «Кристалізація громадської думки» [42]. За словами Бернайза, мета книги була в тому, щоб спробувати широко предста­вити принципи, якими керується нова професія «радників із паблик рілейшнз» (цей термін теж був уведений в обіг Бернайзом), обґрунту­вати їх за допомогою даних психологів, соціологів та проілюструвати прикладами з власної практики.

Особливо наголо­шувалося на відмінностях між ПР і пабліситі, пропаган­дою і рекламою. На підтвердження своїх міркувань Бер­найз навів конкретні факти, які розкривають сутність ПР. Йшлося про те, що свого часу відчутно почали погір­шуватися справи відомого готелю Нью-Йорка через чутки про його закриття і передавання його земельної ділянки універмагу. Чутки набули такого поширення, що простим їх спростуванням не можна було досягти бажаного результату. Тому ПР-консультанти порадили подати громадськості позитивний сигнал, який засвід­чив би намір готелю залишатися в бізнесі. А оскільки в ті дні добігав кінця контракт з відомим метрдотелем готелю, було вирішено терміново поновити його і широ­ко поінформувати про це громадськість.

Е. Бернауз наголошував на важливості етичних принципів у роботі з громадською думкою, підкреслюю­чи, що саме у формуванні громадської моралі полягає обов'язок ПР перед суспільством.

У двадцяті роки XX століття в Америці швидко зростає кількість фірм паблик рілейшнз, які обслуговували великий бізнес. Крім фірми самого Бернайза, відомими стають «Гаррі Бруно», «Уільям Х. Болдуїн, «Хілл енд Ноултон» та ін. Розпочинають активно створювати власні відділи паблік рилейшнз і великі корпорації, серед них гіганти «Бетлехем стіл», «Дженерал моторз», «Юнайтед Стейтс стіл», «Інтернешенел харвестер», «Нью-Йорк сентрал рейлроуд». У сферу паблік рилейшнз великого бізнесу приходять нові люди, які започатковують і нові умови діяльності піарменів.