Тема 2. Витоки та історія розвитку паблік рилейшнз

3. Інституціоналізація паблик рілейшнз у сша

Розвиток не тільки емпіричної практики зв'язків із громадськістю, а й становлення паблик рілейшнз як професії набули особливого роз­маху в США в XIX столітті.

Безпосереднім попередником паблик рілейшнз у їх сучасному ро­зумінні вважається розвиток прес-посередництва, уособленням якого був прес-агент. Найвідомішими представниками цього різновиду за­нять у першій половині минулого століття вважаються Амос Кендалл і Фінес Барнум. Їхні імена виділяються не випадково. Вони були пов'язані з певними віхами в становленні паблик рілейшнз як самос­тійного суспільного явища.

Протягом першої і приблизно чверті другої половини XIX століття у Сполучених Штатах Америки набула формального визнан­ня професія фахівця у зв'язках із громадськістю, яка була уособлена, головним чином, постаттю прес-агента. Також слід зазначити, що американські історики паблик рілейшнз вважають техніку їх роботи при­мітивною і грубою. Організація сприятливої преси для наймачів прес-агентів носила спорадичний і здебільшого безсистемний харак­тер. Поле діяльності прес-агента обмежувалося певною місцевістю, а самі його дії відрізнялися короткотерміновістю. Він часто прагнув до­сягти негайного результату на кожний окремий акт свого господаря, не намагаючись створити йому стійку за часом репутацію.

Набагато ширші можливості для конституювання професії піармена з’явилися наприкінці ХІХ - на початку XX століття. Це був пері­од бурхливої індустріалізації, переходу до масового виробництва, ін­тенсивної урбанізації суспільства, розвитку транспорту, засобів зв'яз­ку та масової комунікації. В 1870 році створюється концерн Рокфеллера «Стандард ойл», потім з'являються трест Карнегі, банки Моргана та ін., які швидко розпоча­ли відігравати значну роль в американській економіці.

Наступним важливим фактором, що дав у цей час потужний ім­пульс розвиткові системи паблик рілейшнз, було формування націо­нального ринку Америки та становлення масової преси, яка вже була здатна оперативно поширювати інформацію в масштабах країни. У цих умовах постійний зв'язок із пресою, безперервний кваліфікова­ний вплив на неї набувають для великого капіталу, монополій прин­ципового значення.

Зовсім не випадково, що більшість професіоналів паблик рілейшнз першого покоління - це люди, котрі прийшли саме з газет. Журналіс­ти в цю пору виявилися найбільш підготовленими для такої роботи. Адже реклама, яку вони робили в пресі, була тривалий час єдиним засобом, за допомогою якого великі компанії спілкувалися зі своїми ринками. Крім того, газети і газетярі були тим середовищем, в якому монополії піддавалися найдошкульнішим атакам.

4. Перші пр-фірми, перші професіонали-піармени

Перша самостійна американська фірма, що розпочала надавати спеціальні послуги клієнтам, була відкрита у м. Бостоні у 1900 році під назвою «Пабліситі-бюро». Організована колишніми журналістами і очолювана Дж. Міхаелсем, вона мала на меті «надавати прес-агентські послуги для якомога більшої кількості клієнта за відповідну оп­лату». Дж. Міхаелс активно доводив, що його послуги масштабніші, аніж робота прес-агента. Він називав себе «експертом з паблісіті», «спеціалістом у відносинах зі споживачами» та «корпоративним радником». Загальнонаціонального визнання це бюро набуло у 1906 році, коли до нього звернулися залізничні компанії з пропозицією органі­зувати опір впровадженню жорстких правил на залізничному тран­спорті, що ініціювалися у Конгресі США Президентом США Теодором Рузвельтом. Бюро виконувало це замовлення таємно, ніяк не рекла­муючи того факту, що має зв'язки із залізничним транспортом. Воно ефективно використовувало методи збирання фактів, створення паб­ліситі, налагодження особистих контактів із метою насичення загаль­нонаціональної преси, особливо щотижневих видань, матеріалами на підтримку залізниць. Щоправда, проведена кампанія в пресі не дала очікуваних наслідків, але головне було в тому, що керівництво заліз­ниць зробило переоцінку своєї діяльності в галузі зв'язків із громадськістю і згодом створило свій власний відділ паблик рілейшнз.

Слідом за «Пабліситі-бюро» виникають інші самостійні фірми, які надавали послуги промисловим корпораціям, поширюючи сприятли­ві для них публікації та інформаційні матеріали. В історії паблик рі­лейшнз розпочалася смуга переходу від стану, коли підприємці «по­силали громадськість до біса», до політики «інформування публіки». Самостійні фірми паблик рілейшнз якраз і виконували це завдання, виступаючи для корпорацій та інших організацій інтерпретаторами їх діяльності. Новим у цьому процесі було те, що почали виникати фірми паблик рілейшнз у столиці США Вашингтоні, де приймалися закони і де потрібно було організовувати тиск на Капітолійський па­горб. До фірм, зокрема до однієї з них - Агентства Уільяма Сміта, ут­вореного у 1902 році, уже запрошували не лише журналіста, а й тих, хто колись працював у Конгресі або на Конгрес.

Лі користувався терміном пабліситі для відсилання до сучасного розуміння ПР, проте вже з 1919 р. став вживати слова паблік рилейшнз. Саме він першим заклав у підвалини цієї професії поняття відкритість, чесність, він же першим використав систему роздачі релізів у широких масштабах.

Першим, хто запропонував використовувати термін «паблик рилейшнз» був Д. Макгроу, відокремивши таким чином цю діяльність від рекламної.

Першим американським президентом, який активно вико­ристав методи ПР, був Теодор Рузвельт.