4. Пр і супутні науки

Будь-яка соціальна спільність краще працює і краще почувається в ситуації передбачуваності. У нашій ми­нулій державній системі така передбачуваність поведінки до­сягалася як ідеологічними, так і репресивними методами. Ми жили в рамках ієрархічної комунікації, коли слово було тим істинніше і тим правильніше, чим вищу посаду займав той, хто його вимовляв. В ієрархічній системі (наприклад, в армії) не можна ухилятися від виконання наказу. Це символічна система, оскільки в ній загроза покарання діє більш значуще, ніж саме покарання. При цьому, звичайно, велику роль відігра­ють і позитивні стимули: не тільки батіг, а й пряник допома­гають соціальному управлінню. Людина як символічна тва­рина у виборі між бананом і медаллю скоріше зупиниться на медалі, навіть гинучи від голоду. Мавпа ж зробить чистий вибір і зупиниться на банані. Вибираючи між яблуком і ба­наном, наша людина зупиниться на символічній цінності ба­нана як більш екзотичного фрукта, чого не зробить житель тієї країни, де банани ростуть.

Захід розробив ряд наук, які ми можемо визначити як науки консенсусу. Серед них, крім ПР, можна назвати тео­рію переговорів, конфліктологію, теорію комунікації, яка, в свою чергу, є базовою для таких прикладних наук, як пропа­ганда, контрпропаганда, реклама. Сама ж теорія комунікації базується на таких прикладних напрямах, як паралінгвістика, кінесика, проксеміка. Задіяні разом, ці науки допомага­ють домогтися згоди в суспільстві і того рівня консенсусу, який дає можливість суспільству розвиватися і рухатися впе­ред. Зупинимося коротко на деяких із цих, супутніх ПР, наук.

Конфліктологія. Для Заходу характерна навіть інша, більш практична назва — аналіз і розв'язання конфліктів. У її рамках конфлікт не вважається аномалією, це норма будь-якої життєвої системи. Завдання полягає тільки в тому, щоб правильно розв'язувати конфлікти, що зустрічаються. Однією з причин конфлікту є боротьба за дефіцитний ресурс. Можливі три основні рівні розв'язання конфліктів: рівень інтересів, рівень права і рівень сили. Наприклад, звернення в суд — на рівні права. Однак усі варіанти розв'язання не є довговічни­ми і потребують великих матеріальних та часових затрат.

Як теоретичне і практичне продовження конфліктології можна розглядати теорію переговорів. Переговори застосо­вуються в бізнесі, в міжнародних відносинах, навіть на рівні сім'ї. Завданням тут є прагнення перейти від моделі виграш— програш, коли виграш одного з учасників автоматично приводить до програшу іншого, до моделі виграш — виграш, коли виграють обидва. Як кажуть західні спеціалісти, треба прагнути не до того, щоб як більш точно розподілити наяв­ний пиріг, а постаратися знайти можливість збільшити його всіма можливими способами.

Паралінгвістика вивчає передачу інформації за допомо­гою голосових характеристик.. Голосові характеристики відігра­ють певну роль і в пропаганді: дикторів на радіостанціях, які віщали в період холодної війни на ворога, старалися підби­рати таких, щоб вони говорили з акцентом, оскільки голос без акценту передбачає, що говорить зрадник. Голосові харак­теристики дають можливість навіть зчитувати брехню: так, оцінивши виступ високої китайської посадової особи в Кон­гресі СПІА, американці дійшли висновку, що він бреше, незва­жаючи на те, що за змістом він, звичайно, говорив про дружбу. Є певні голосові стереотипи типу командирський голос.

Проксеміка займається законами символізації простору. (ЇЇ творець Е. Холл) Ми виділяємо певні місця (президія, трибуна, мавзолей) як більш почесні, ніж інші. Те саме буває під час розсаджування за столом, навіть за круглим. Виділено чотири просторові зони людини: від інтимної до суспільної.

Кінесика розглядає пози людини. Є пози, що виражають мужність, і пози боягузтва. Телевізійники встановили, що рівень довіри до інформації, виголошеної не в анфас, вищий, оскільки це не схоже на позу журналістів, політиків та ін., котрих вважають "професійними брехунами", а схоже на позу свідка події. Чим більший стрес, тим більша активність рухів людини.

Новою наукою, що виникла останнім часом, є нейролінгвістичне програмування (НЛП). Визнаючи всю спірність ряду її положень, з одним можна цілком погодитися: мова йде про вплив на людину відразу по кількох каналах, причо­му в кожної людини визнається наявність домінування од­ного з них (у когось — візуального, у когось — слухового тощо). НЛП вчить стежити за "інконгруентністю" пацієнта, коли інформація, яка передається ним по ряду каналів, по­чинає не збігатися³²⁷. Не менш важливий й інший підхід у рамках НЛП — вплив за допомогою метафоричного перене­сення³²⁸. Нам також трапилася цікава паралель подібного підходу в розповіді про роль сімейних оповідань для дітей у статті із назвою "Діти люблять історії про те, як дідуся покусали бджоли"³²⁹: "Спогади про невдачі стар­ших родичів, як трактують психологи, додають дітям впев­неності у своїх силах: раз в інших не все виходило відразу, значить, не слід надто вже засмучуватися своїми промахами".

Також як нову науку ми можемо згадати дослідження масової свідомості й масової соціальної поведінки. Тут, на­приклад, йдеться про соціальну тривожність, тобто про "на­ростання відчуття небезпеки сьогодні й високого рівня не­певності в майбутньому... Це зручний грунт для маніпулю­вання масовою поведінкою з боку політичних еліт, котрі праг­нуть мобілізувати у своїх інтересах широкі верстви населен­ня"³³⁰. НАТО, наприклад, навіть проводить спеціальні симпо­зіуми, присвячені поведінці натовпу. Усе це дуже важливо для ПР.

Отже, ми бачимо, що ПР діють не самі по собі, а поряд з ними йде цілий комплекс наук, без знання яких неможливо здійснювати ефективний вплив.