План-графік самостійної роботи студентів (курсантів) з курсу Модуль I-іі

Кількість годин відведених

на самостійну роботу –

ПБ-40 годин; ПМП-35 годин

№ п/п	Тема	Питання для самостійної роботи	Ін­фо­р­ма­цій­ні ма­те­рі­а­ли			Види контролю самост. роботи	Кіль- кість годин		Термін здачі
			Основні	До­да­т­ко­ві			ПБ	ПМП
1	2	3	4	5		6	7	7	8
Модуль 1 = 1,5 кредити
Змістовий модуль 1. Основні категорії науки державного (конституційного) права.
1.	Тема 1 Поняття, предмет, система та джерела державного (конституційного) права зарубіжних країн.	Зародження і розвиток вітчизняної науки державного (конституційного) права зарубіжних країн; особливості конституційно-правових шкіл США, Великобританії, Франції, ФРН, Італії, Росії.	3,8,9,10,12,14,16		3,5,10,12,14,17,25, 30,35	МКР Т СЗ	4	2	Один раз на тиждень
2.	Тема 2 Загальна характеристика конституцій та інших джерел державного (конституційного) права зарубіжних країн.	Скласти порівняльну таблицю конституцій США, Великобританії, Франції, ФРН, Італії, Японії, Росії за основними критеріями існуючої класифікації для конституцій.	3,8,9,10,12,14,16		1,12,24, 33,35	МКР СЗ Т	3	2	Один раз на тиждень
3.	Тема 3 Основи правового статусу особи в зарубіжних країнах	Гарантії прав і свобод людини та громадянина в зарубіжних державах; їх види; порядок здійснення і захисту прав і свобод громадян в зарубіжних державах.	3,8,9,10,12,14,16		3,12,16,35	Р МКР СЗ	4	5	Один раз на тиждень
4.	Тема 4 Форми держави в зарубіжних країнах	Автономія в зарубіжних країнах: сутність та ознаки; спільні та відмінні риси автономного устрою різних країн (обласна автономія в Італії, Автономія Аландських островів в Фінляндії, Автономія Гренландії і Ферерських островів в Данії, Автономні регіони в Індії, Автономія в Іспанії).	3,8,9,10,12,14,16		6,7,12,28	МКР СЗ С	5	5	Один раз на тиждень
5.	Тема 5 Політичний режим в зарубіжних країнах	Інші види політичного режиму в зарубіжних країнах: а) воєнна диктатура; б)теократичний або клерикальний; в) монократичний.	3,8,9,10,12,14,16		7,11,12,26	МКР Р С СЗ	3	2	Один раз на тиждень
6.	Тема 6 Політичні партії та інші громадські об’єднання в зарубіжних країнах	Партійні системи зарубіжних країн. Багатопартійність, її причини. Багатопартійні системи, їх різновидності. Двопартійні системи, їх різновидності. Однопартійні системи. Безпартійні системи.	3,8,9,10,12,14,16		11,12,21, 22	МКР С СЗ	3	2	Один раз на тиждень
Модуль ІІ = 1,5 кредити
Змістовий модуль 2. Основні підгалузі та інститути міжнародного економічного права
8.	Тема 7 Виборче право та виборчі системи в зарубіжних країнах	Інститути безпосередньої демократії в зарубіжних країнах:референдуми; відкликання; народна демократична ініціатива; опитування населення.	3,8,9,10,12,14,16		12,19,24	МКР Т Р СЗ	5	4	Один раз на тиждень
9.	Тема 8 Парламент в зарубіжних країнах	Діяльність парламентів в сфері економіки: прийняття бюджету та контроль за його виконанням; участь парламентів в економічному плануванні; контроль за державним сектором економіки.	3,8,9,10,12,14,16		12,13,15, 18,20,26, 27,31,32	МКР С СЗ Р	4	4	Один раз на тиждень
	Тема 9 Глава держави та уряд в зарубіжних країнах	Конституційна юстиція: організація конституційних судів та конституційних рад; чисельний склад конституційних судів ( рад ) та порядок обрання на посаду судді; конституційне судочинство; порядок розгляду та вирішення справ судами в зарубіжних країнах. Особливості судових системи в зарубіжних країнах: США; Франція; Велика Британія; Японія; Індія.	3,8,9,10,12,14,16		9,12,23, 26,29,30, 31	МКР С СЗ Р	4	4	Один раз на тиждень
	Тема 10 Судова влада в зарубіжних країнах	Повноваження уряду: в галузі законодавства; в зовнішньоекономічній сфері; надзвичайні повноваження уряду та їх використання в сучасних умовах.	3,8,9,10,12,14,16		8,12,17,34	МКР С СЗ Р	3	2	Один раз на тиждень
	Тема 11 Організація публічної влади на місцях в зарубіжних країнах	Відносини органів місцевого самоврядування з центральною владою.	3,8,9,10,12,14,16		2,12,19	МКР С СЗ Т	2	3	Один раз на тиждень

Умовні позначення:

МКР – модульна контрольна робота;

С – співбесіда;

СЗ – ситуативна задача;

Р – реферат;

Т – тести.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ (КУРСАНТІВ)

у вигляді написання

ЕСЕ, РЕФЕРАТІВ, НАУКОВИХ РОБІТ

Написання есе, рефератів є важливою складовою частиною навчальної діяльності студентів та курсантів (далі студентів).

При вивченні навчальної дисципліни «Державне (конституційне) право зарубіжних країн» вище вказані види робіт дають можливість більш глибоко оволодіти спеціальними знаннями та сприяють розвитку творчого мислення у процесі засвоєння та систематизації отриманих знань.

Під час написання есе, реферату студенти вчаться аналізувати отриману інформацію, порівнювати одні й ті ж поняття та явища суспільного та державного ладу у різних країнах, виокремлювати спільне та відмінне у них, формулювати власну думку, апелювати фактами при висвітленні своєї наукової позиції отриманої в результаті дослідження та відстоювати свою думку у ході дискусії.

Ессе – це творча робота студента із власним баченням певної проблематики та її розв’язання, яка повинна містити аналітичний виклад опрацьованого матеріалу.

Есе – невеликий текст, що виражає підкреслено індівідуальну точку зору автора. Тут обов’язковим є вміння висловлювати свої думки не тільки в слух, а й уміння викладати їх на папері.

Есе – це невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої, публіцистичної або науково-популяризаторської творчості.

Визначальними рисами есе, як правило, є:

• незначний обсяг;

• конкретна тема, яка викладається у вільному, суб'єктивному її тлумаченні;

• вільна композиція;

• дещо парадоксальна манера мислення;

• як правило, це нове, суб'єктивне слово про щось.

Планування написання есе має такий вигляд:

1. Вибір теми або її формулювання.

2. Обміркування вмісту есе. Перед початком написання есе, обдумайте його структуру і вміст. Найпростіше це зробити, поставивши самому собі декілька питань стосовно тематики. Формулювання відповідей на них допоможе в написанні основної частини.

3. Написання есе. Сформулюйте основну ідею вашого майбутнього есе. Постарайтеся привернути увагу чимось захоплюючим в основній частині. Приведіть аргументи на доказ вашої основної думки. Якщо доречно, наведіть приклади з Вашого життя. Не бійтеся вводити конкретні дані про ваше життя, про себе, своїх друзів та знайомих. Головне, аби це було доречно. На завершальному етапі написання підсильте основну думку, висунуту спочатку. Пов’яжіть зі вступом і основною частиною.

4. Перевірка есе. Перевірте структуру: чи є логічний зв’язок між частинами есе? Перевірте, чи в єдиному стилі написано есе. Приберіть все зайве, тому що есе повинне вийти коротким і лаконічним.

Поради і попередження: Уникайте помилкових емоцій і зайвих слів. Знайдіть щирий тон, не дуже офіційний, але і не дуже розмовний. Внесіть до есе нотку оптимізму.

Вимоги до оформлення: обсяг есе залежить від обраної теми. Зазвичай, він сягає 1-3 друкованих аркушів формату А-4; міжрядковий інтервал - 1,5; шрифт – Time New Roman; розмір шрифта – 14.

Есе повинно мати титульний аркуш, скріплення і пронумерування сторінок, діловий стиль у оформленні (без малюнків, рамочок та інших надмірностей).

Есе – це індивідуальна робота, яка скалдається з власних думок автора.

Есе оцінюється за такими критеріями:

1. Відповідність теми змісту.

2. Повнота розкриття теми.

3. Логіка викладу матеріалу.

4. Рівень навичок самостійної роботи із науковою та іншою літературою та вміння критично чи схвально оцінити її.

5. Власне бачення проблеми дослідником, творчий характер роботи.

6. Оцінка виставляється з урахуванням доповіді есе та уміння повідомити основне з теми, яка досліджувалася.

Реферат - письмова робота студента, основною метою якої є виклад основного матеріалу з проблеми, яка передбачена певною темою із відображенням поглядів різних наукових шкіл; він повинен мати чітку структуру: вступ, основна частина, висновки, список використаної літератури

Реферет є найпростішим видом навчально-дослідної роботи студента (курсанта). Базою для його написання є описовий метод дослідження. Найчастіше метою його використання є оцінка наявної наукової інформації з конкретної тематики на семінарському занятті, при підготовці до заліку чи екзамену.

Планування написання реферату має такий вигляд:

1. Вибір теми або її формулювання. Встановлення форми реферату за визначеною метою написання.

2. Ознайомлення з науковою літературою та вибір джерел, які відповідають темі і повністю або частково розкривають її.

3. Обмірковування теми та складання плану.

4. Виклад матеріалу відповідно до складеного плану.

Як правило, реферат викладається своїми словами, за допомогою використання спеціальних визначень, цитат, висловлювань. При цитуванні слід вказувати джерело літератури та зазначати сторінки. Перед написанням реферату необхідно самостійно скласти план його написання, який обов’язково має містити такі компоненти:

1. Вступ, що містить короткі відомості про авторів, назви і стислу оцінку робіт, які будуть використані в ході написання реферату та при формулюванні мети реферату;

2. Основна частина, завдання якої полягає у вичерпному викладі суті досліджуваної теми через подання наукової інформації. Вона може складатися із кількох розділів та підрозділів, які зазвичай залежать від теми, проблематики та обсягу матеріалу.

3. Висновки, які підсумовують результати виконаної роботи та мають бути викладені у формі міркувань, узагальнень, зауважень щодо порушених у рефераті питань.

Вимоги до оформлення: обсяг реферату залежить від значущості проблеми та кількості опанованого матеріалу. Зазвичай, він сягає 10-15 друкованих аркушів формату А-4; міжрядковий інтервал - 1,5; шрифт – Time New Roman; кегль -14.

Реферат повинен мати: титульний аркуш, скріплення і пронумерування стрінок, подання списку літератури, діловий стиль у оформленні (без малюнків, рамочок та інших надмірностей).

Кожний реферат має бути індивідуальною роботою, у якій відображені особливості мислення та творча манера автора.

Реферат оцінюється за такими критеріями:

1. Відповідність темі змісту і форми реферату.

2. Глибина, повнота розкриття теми.

3. Логіка викладу матеріалу.

4. Термінологічна чіткість.

5. Рівень навичок самостійної роботи із науковою літературою та вміння критично чи схвально оцінити її.

6. Власне бачення проблеми дослідником, творчий характер роботи.

7. Якщо оцінка виставляється з урахуванням захисту реферату, то і уміння відібрати основне для короткого виступу і представлення досліджуваної теми.

Під час виставлення оцінки за есе або реферат враховується охайність виконання та зовнішній вигляд роботи.

Наукова робота - це самостійно виконане наукове дослідження тієї чи іншої проблеми, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результат і власні висновки.

Якість наукової роботи визначається такими критеріями:

• актуальність обраної теми;

• науковість, повнота розкриття теми, аргументованість висновків;

• елемент креативності бачення проблематики;

• стиль написання;

• грамотність написання та оформлення

Планування написання наукової роботи має такий вигляд:

1. Вибір теми або її формулювання.

2. Накопичення наукової інформації та підбір літератури до теми.

3. Оволодіння методами дослідження та складання плану роботи або послідовного переліку основних питань, які необхідно буде висвітлити.

4. Написання роботи.

Перш ніж працювати над обраною темою, студент повинен мати уявлення про методи наукового дослідження - тобто шлях дослідження, спосіб досягнення вирішення конкретних завдань. При дослідженні мовних фактів можуть бути використані, наприклад, такі методи: індукція, дедукція, аналіз, синтез, описовий, порівняльно-історичний, лінгвістичної географії, зіставний, структурний, методи соціолінгвістики (анкетування, інтерв'ювання, спостереження, експериментування тощо).

Наступним важливим кроком є вибір теми дослідження. Правильно обрати тему роботи - це наполовину забезпечити її успішне виконання. При цьому потрібно обов'язково враховувати власні сили та здібності. У самому формулюванні теми міститься мета дослідження, яка в процесі дослідження може розвиватися й збагачуватися, але її суть залишається тою самою, доки проблема не буде розв'язана. Тема повинна бути актуальною та відзначатися новизною. Формулювання теми передбачає і з'ясування шляхів, методів її вирішення. Від правильності формулювання теми і завдань дослідження залежить і кінцевий результат.

Щодо лінгвістики, то вона залишається актуальною для проведення дослідження. До уваги потрібно брати структуру мови викладу матеріалу, її рівень, синтагматичні зв'язки та парадигматичні відношення. Актуальним є застосування стандартизації української галузевої термінології, а також наведення досліджень нових явищ, спричинених сучасними суспільно-політичними обставинами.

Назва теми повинна бути простою, по можливості короткою і оригінальною, іноді для більшої конкретизації до назви можна додати невеликий підзаголовок (2-5 слів). У назвах необхідно уникати ускладненої термінології, особливо так званого псевдонаукового характеру, як, наприклад, "Дослідження питання...", "Деякі питання...", "Дослідження деяких шляхів...".

Перед тим, як робити науковий виклад теми, виконавець повинен мати вже зібраний фактичний матеріал, розгорнутий план своєї наукової роботи, чітко уявляти всю її структуру. Чітке уявлення мети та провідної ідеї дослідження гарантує правильне викладення кожної думки.

Науково-дослідницька робота має таку структуру:

• титульний аркуш;

• зміст;

• вступ;

• основна частина;

• висновки;

• література;

• додатки (за їх необхідності).

У вступі потрібно розкрити сутність і стан вивчення проблеми, що розглядається, її значущість. Чітко визначити предмет дослідження, вказати, хто з науковців працював над дослідженням даної теми, що вдалося вирішити, які питання потребують подальшого опрацювання. Необхідно чітко сформулювати мету роботи та окреслити ряд конкретних завдань, розкрити новизну, практичне та теоретичне значення дослідження, його актуальність. Під актуальністю насамперед розуміють доцільність даної роботи для розвитку відповідної галузі науки, особливо вітчизняної.

Основна частина роботи обов'язково складається з декількох розділів, які можуть мати підрозділи, пункти та підпункти. Знижує рівень роботи переобтяженість її матеріалами, які взагалі не стосуються теми дослідження. В основній частині потрібно висвітити теоретичні основи роботи, розкрити зміст використаних термінів, викласти хід дослідження. Студент повинен обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичені матеріали або окремі тези. Зміст роботи має відповідати меті. Особливої уваги необхідно надати логічності викладу та плавності переходу від викладу одного питання до іншого. Не потрібно зловживати цитуванням, але принципові для змісту роботи думки науковців потрібно процитувати.

У висновках необхідно зробити короткий виклад найважливіших результатів, які були одержані в ході роботи. Вони мають відповідати меті та завданням дослідження, про які було повідомлено у вступі, та сформульовані відповідно до опису основної частини. Варто наголосити на важливості отриманого наукового здобутку для науки, при потребі можна сказати про перспективу даного дослідження, викласти рекомендації щодо використання одержаних результатів. Висновки мають бути конкретними, підкріплені фактами та логічно випливати з них. У висновках не повинно бути ні нових фактів, ні нових узагальнень порівняно з попереднім текстом.

Список літератури пишуть з нової сторінки й називають «Література». Якщо ж під час дослідження користувались архівними матеріалами, даними з мережі Інтернет, то список літератури потрібко назвати «Список використаних джерел». Список використаної літератури містить перелік джерел (наукових праць і т.д.), на які спирається робота. При цьому як таких, які безпосередньо цитуються в роботі, так і таких, на які в ній посилаються без наведення відповідних цитат. Літературні джерела оформляють відповідно до стандарту й розміщують в алфавітному порядку прізвищ авторів. Газетні публікації варто використовувати лише в крайньому випадку. Краще пошукати роботи цього ж автора в інших виданнях. Під час роботи над дослідженням бажано користуватися енциклопедичними та тлумачними словниками, які допоможуть з'ясувати значення термінів чи понять. Поділ на два списки мас місце у випадку, якщо, крім вітчизняних, у роботі використовуються іншомовні джерела. Українськомовні та російськомовні джерела не розділяються і подаються єдиним алфавітним списком.

Зразок оформлення списку літератури:

1. Артемчук Г. та ін. Методика організації науково-дослідницької роботи: Навчальний посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів. - К.: Форум, 2010. – 271 с.

2. Народ скаже – як зав'яже/ Упорядник Н.Шумада. - К.: Дніпро, 1985. - 124с.

3. Ситченко А. Визначення індивідуального стилю науковця (На основі структурування поняття) //Право. – 2009. - №5. - с.48-51.

4. Юркевич П. Право та його значення у житті людини, згідно з ученням слова Божого//Юркевич П. Вибране. - К.: Абрис, 2001. - С.41-44.

Робота може містити додатки (таблиці, діаграми, графіки, схеми та ін,), що підвищує науковий рівень дослідження, робить висновки переконливішими і аргументованішими. Додатки оформляються в кінці роботи, кожен з нової сторінки, мають назви й нумеруються буквами (наприклад: Додаток А).

Науково-дослідницька робота повинна засвідчити теоретичні знання студента; навички самостійно опрацьовувати наукові джерела (статті, монографії, матеріали творчих дискусій тощо) і на їх підставі приходити до самостійних висновків та узагальнень оригінального наукового характеру. Мова науково-дослідницької роботи повинна бути точною, чіткою, зрозумілою й позбавленою подвійного тлумачення.

Як показує досвід роботи, типовими недоліками багатьох наукових досліджень є їх реферативно-описовий характер; неповнота розкриття теми (це часто трапляється через те, що сама тема сформульована занадто широко й автор просто фізично не в змозі її осягнути й дослідити); відхилення від теми дослідження; не визначено завдань дослідження, які потрібно виконати задля досягнення мети; відсутність посилань на використану літературу; не дотримання наукового стилю викладу: відсутність власних висновків, які б логічно випливали з проведеного дослідження; наявність пунктуаційних, стилістичних, мовленнєвих помилок тощо.

Організація пошукової діяльності студентів дає їм можливість самостійно та цілеспрямовано працювати, розвиває креативне мислення, вдосконалює систему теоретичних знань, практичних вмінь та навичок. Слід запам’ятати та усвідомити, що робота над розвитком науково-дослідницьких здібностей студентів повинна носити не епізодичний характер, а представляти собою цілісну систему навчання. Лише за такої умови можливо досягти якісних результатів у науковій роботі.

Вимоги до оформлення і подання науково-дослідницьких робіт:

Робота оформляється за схемою курсової (дипломної) роботи вищих навчальних закладів освіти.

Обсяг наукової роботи залежить від обраної теми. Зазвичай, він не повинен перевищувати 30 друкованих аркушів формату А-4; міжрядковий інтервал - 1,5; шрифт – Time New Roman; кегль -14; поля ліве – 3, а праве, нижнє і верхнє по 1.

Завершують наукову роботу список використаної літератури (в алфавітному порядку) і додатки.

Наукова робота - це індивідуальна робота студента.

Вимоги до оформлення: титульний аркуш, скріплення і пронумерування стрінок, діловий стиль у оформленні (без малюнків, рамочок та інших надмірностей).

Кожен пункт плану потрібно починати з нової сторінки.

Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ЛІТЕРАТУРА" друкуються великими літерами симетрично тексту. Заголовки підрозділів друкуються малими літерами (крім першої - великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовку не ставлять. До загального обсягу роботи не входять додатки, рисунки, таблиці, які займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерація сторінок, розділів, пунктів, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки.

Кожна таблиця повинна мати свою назву, яка б відповідала її змісту. Назва і слово "Таблиця" починається з великої літери. Назва не підкреслюється.

Оформлення цитат. Після лапок або без цитатних посилань в квадратних дужках: [2, 34], де перша цифра вказує на порядковий номер джерела в списку літератури, а друга - на сторінку, де міститься цитата. Посилання на авторів та джерела, з яких, запозичуються матеріали або окремі результати, - обов'язкове.

Захист наукової роботи здійснюється на кафедрі у присутності комісії до складу якої входять завідувач кафедри, науковий керівник, досвідчені викладачі кафедри та спеціалісти відповідної галузі.

Усі види перелічених вище робіт повинні бути виконані державною мовою.