Тема 11. Організація публічної влади на місцях в зарубіжних країнах. План семінарського заняття

1. Поняття та сутність місцевих органів влади.

2. Основні риси адміністративно-територіального устрою зарубіжних країн.

3. Основні системи здійснення публічної влади на місцях.

4. Структура і порядок формування органів місцевого самоврядування.

5. Компетенція і фінансова база місцевого самоврядування.

6. Відносини органів місцевого самоврядування з центральною владою

Методичні вказівки

Насамперед студент (курсант) має знати, що місцеві територіальні одиниці є складовими усіх форм територіального устрою. Система управління всіма справами в межах територіальної одиниці покладається на органи місцевого управління.

Місцеве управління можна визначити як управлінську діяльність у місцевій територіальній одиниці, яка здійснюється через систему органів центральної влади або адміністрацією вищестоящого територіального рівня управління. Вищестояща влада формує певні адміністративні органи, які мають на меті здійснення управління на місцях.

Під місцевим самоврядуванням студентам (курсантам) слід мати на увазі діяльність самого населення місцевої територіальної одиниці та його виборних органів, які покликані здійснювати управління місцевими справами. Також, вони повинні усвідомлювати, що вплив і сила органів місцевого самоврядування, зазвичай, є основним чинником визначення рівня демократії в кожній державі.

У державному (конституційному) праві зарубіжних країн виділяють наступні системи організації влади на місцях:

1) англо-американська, яка характеризується наявністю місцевого самоврядування на всіх рівнях нижче за державу, суб’єкт федерації, державно-автономний регіон та відсутністю адміністративно-територіальних одиниць загального характеру (Канада, Великобританія, Австрія);

2) європейська, яка поєднує місцеве самоврядування з місцевим управлінням, де місцеві органи управління здійснюють адміністративну опіку та нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування (Франція, Італія);

3) радянська, за якої всі органи самоврядування формуються виборним шляхом, відсутні посадові особи, які призначаються, а керівництвоі контроль здійснюються за принципом демократичного централізму через апарат комуністичної партії (Китай, Куба, КНДР, В’єтнам).

З вищевикладеного можна зробити висновки, що кожна країна світу визначає свій адміністративно-територіальний поділ, враховуючи географічні, економічні, демографічні та соціальні фактори і він є сталим та незмінюваним навіть за умови прийняття нової конституції. Згідно такого положення незаперечним буде і той факт, що на основі адміністративно-територіального поділу під впливом місцевих умов формується система місцевого самоврядування.

Однак, слід наголосити, що порядок формування представницьких органів місцевого самоврядування регулюється спеціальними виборчими законами і законами про місцеве самоврядування. Загалом всі ці процеси відбуваються на основі таких принципів, як: загальність, рівність, прямих виборів, таємність голосування, несумісність діяльності та несумісність посад та інше. Існують також різноманітні цензи для реалізації пасивного виборчого права: віковий у межах від 18 до 25 років у різних країнах; осілості; громадянства; знання державної мови; освітній; майновий та інші.

Серед способів висунення кандидатів відомі: петиційне висування (збір підписів); висування від партії; самовисування та інше.

Депутати органів місцевого самоврядування не наділяються імперативним мандатом. Чисельний склад рад різний та залежить особливостей регіону, який представляють депутати. Термін повноважень також різний від 2 до 6 років (Великобританія-4 роки, Франція-6 років, Швейцарія-3 роки). За структурою ради однопалатні, але у великих містах та містах-столицях можуть бути двопалатними. Форма роботи рад – сесія.

До повноважень органів місцевого самоврядування відносять такі:

• у соціальній сфері – допомога малозабезпеченим, будівництво шкіл, лікарень, дешевого житла, дошкільних закладів, будинків престарілих, дитячих будинків сімейного типу та їх обслуговування і ремонт в разі необхідності;

• у сфері управління муніципальною власністю – встановлення правил забудови, відкриття підприємств, установ, організацій, які займаються наданням послуг населенню;

• у сфері керівництва і розвитку комунального господарства – будівництво, експлуатація та ремонт доріг, розвиток місцевого транспорту, охорона навколишнього середовища, нагляд за містобудуванням, водо-газопостачання та енергозабезпечення, прибирання вулиць. Утримання водойм та інше;

• у сфері охорони громадського порядку – встановлення правил поведінки у громадських місцях, санкціонування мітингів, демонстрацій, пікетів, здійснення санітарного нагляду, патрульна та охоронна служба, яка здійснюється поліцейськими підрозділами та інше;

• у фінансово-бюджетній сфері – встановлення та стягнення місцевих податків та інших обов’язкових платежів, формування та затвердження місцевих бюджетів тощо;

• у законодавчій сфері – доповнення та розробка місцевого законодавства, прийняття місцевих нормативно-правових актів.