Перелік питань до самостійної роботи:

Повноваження уряду:

а) в галузі державного управління;

б) в законодавчі сфері;

в) в зовнішньоекономічній сфері;

г) надзвичайні повноваження.

Методичні вказівки

Компетенція уряду в більшості конституцій зарубіжних країн визначається самими загальними фразами, оскільки фактична компетенція уряду не може бути чітко визначеною, через те, що її межі постійно змінюються. Взагалі в системі вищих органів державної влади уряд найбільш активний та динамічний елемент, який в найменшій мірі підпадає під правову регламентацію. Він знаходиться над усіма іншими –– вищими органами державної влади і не є підконтрольним із зовні, що дає йому можливість самостійно визначати обсяг своїх повноважень.

В загальних рисах можна визначити наступні групи повноважень (компетенції) уряду:

• управління державним апаратом;

• виконання законів на основі конституції;

• контроль над законодавчою діяльністю парламенту (законодавча ініціатива та право вето);

• нормовстановлююча діяльність;

• складання та виконання бюджету.

Тема 10. Судова влада в зарубіжних країнах. План семінарського заняття

1. Поняття судової влади в зарубіжних країнах і її місце в системі розподілу влади.

2. Конституційно-правові принципи організації судової влади у демократичних державах та у процесі відправлення правосуддя.

3. Судові органи: види, структура та порядок формування.

4. Структура судової влади в зарубіжних країнах. Системи судів загальної юрисдикції. Спеціалізовані судові системи.Конституційний статус суддів в зарубіжних країнах та вищі органи судової влади. Допоміжні органи у здійсненні правосуддя судами. Способи формування судів.

5. Конституційно-правовий статус суддів. Вимоги до особи, що претендує на посаду судді.

6. Моделі судових систем в зарубіжних країн, їх структура та характеристика.

7. Конституційна юстиція: організація конституційних судів та конституційних рад. Чисельний склад конституційних судів ( рад ) та порядок обрання на посаду судді. Конституційне судочинство. Порядок розгляду та вирішення справ судами в зарубіжних країнах; Особливості судових системи в зарубіжних країнах:

• США;

• Франція;

• Великобританія;

• Японія;

• Індія.

Методичні вказівки

З точки зору підготовки до даного семінарського заняття студентам необхідно запам’ятати, що на відміну від законодавчої та судової влади, представниками якої є парламент і президент, судова влада виконується всіма судовими органами від найнищих до найвищих незалежно від свого місця в системі та вирішує конкретні справи незалежно, керуючись власною правосвідомістю та спираючись на чинне законодавство держави. Кожен судовий орган являється самостійним носієм судової влади. Сукупність судів, як правило, називається юстицією. Діяльність суду щодо вирішення правових конфліктів називається юрисдикційною, а предметна і просторова сфера такої діяльності – юрисдикцією.

Правосуддя або юрисдикційна діяльність, тобто винесення правових рішень по різноманітним конфліктним ситуаціям, які розглядаються в суді досягається завдяки застосуванню спеціальних процесуальних форм, що мають на меті гарантування прав людини і громадянина та встановлення істинних обставин справи, яка розглядається в суді.

Структура судової влади двояка: в країнах з англосаксонською системою права вони утворюють єдину централізовану систему, яка очолюється єдиним Верховним судом; у іншому випадку, а саме в країнах континентальної Європи, стуктура є полісистемною, що означає створення декількох незалежних один від одного систем загальних і спеціальних судів, які очолюються власними вищими судами.

Статус суддів, які чинять правосуддя в судовій системі передбачає виконання цими особами ряду загальновисунутих вимог, а саме: юридична освіта, стаж юридичної роботи, відсутність судимості, бездоганна репутація, приналежність до громадянства даної держави, термін проживання на території певної держави, знання державної мови та ін. Судді на посаду найчастіше призначаються, але можуть і обиратися. Свою діяльність вони здійснюють за принципами: незалежності, незмінності (до досягнення ними певного віку), несумісність іншого виду діяльності (крім наукової), гласність судового розгляду та ін.

Також, слід зазначити, окремий напрямок судочинства – це конституційна юстиція. Конституційний суд як єдиний і вищий орган конституційної юстиції в країнах Європи відповідає за здійснення конституційного контролю, тобто за відповідністю усіх нормативно – правових актів основному закону – Конституції. Американська модель здійснення конституційного котрою передбачає передачу подібних функцій усім судам загальної юрисдикції.

Важливими у здійсненні юрисдикційної діяльності є інші органи:

1. прокуратура, яка відповідає за кримінальне переслідування осіб, що вчинили злочин; за підтримання обвинувачення в суді; за нагляд щодо законності попереднього розслідування злочинів і утримування осіб в місцях позбавлення волі;

2. адвокатура, яка являється об’єднанням висококваліфікованих юристів, що можуть надавати професійну юридичну допомогу фізичним і юридичним особам щодо захисту їх інтересів у суді;

3. інші допоміжні органи (нотаріат, судова поліція, слідчі органи) досить рідко регулюються нормами конституцій і найчастіше їх діяльність відображена в поточному законодавстві держав.