Перелік питань до самостійної роботи:

Інші інститути безпосередньої демократії в зарубіжних країнах:

• референдуми;

• відкликання;

• народна законодавча ініціатива;

• опитування населення.

Методичні вказівки

Референдум - це голосування виборців, шляхом якого приймається рішення державного або самоврядовчого характеру, які мають загальнодержавне або місцеве значення. Це рішення має закону силу, а іноді і більшу силу, чим звичайний закон, прийнятий парламентом, чи силу важливої постанови органу місцевого самоврядування. На семінарському занятті доцільно звернути увагу на питання пов’язані з організацією проведенням референдумів, їх види та правові наслідки. Доцільним буде зупинитись на спільних та відмінних рисах референдумів.

Народна законодавча ініціатива, подібно до виборів та референдуму, також є одним із способів здійснення безпосередньої демократії. Це право певної групи виборців запропонувати проект закону, який підлягає обов’язковому розгляду парламентом. Хоча останній має право прийняти будь-яке рішення: погодитись з проектом, внести до нього поправки чи взагалі відхилити.

Відкликання можливість виборців позбавити достроково депутата мандату за невиконання їх наказів. Застосовується у країнах, де є розповсюдженим імперативний мандат.

Опитування населення має необов’язковий характер і може проводитись з метою з’ясування думки населення з різних питань. Його результати проведення можуть бути лише консультативними та направляючими при прийнятті будь-якого рішення, але зовсім необов’язковими.

Тема 8. Парламент в зарубіжних країнах. План семінарського заняття

1. Парламент, його структура (внутрішня та зовнішня).

2. Структура парламенту:

а) двопалатні парламенти;

б) однопалатні парламенти.

3. Способи формування палат двопалатного парламенту та однопалатного парламенту.

4. Правове становище депутата: депутатський імунітет та індемнітет.

5. Компетенція парламентів.

6. Законодавча процедура в парламентах та її основні стадії.

7. Контроль парламенту над діяльністю уряду в парламентських державах.

8. Діяльність парламенту в сфері економіки.

9. Зовнішньоекономічні та судові повноваження парламенту.

Методичні вказівки

Законодавча влада - це виключне право і можливість встановлювати найбільш загальні правила поведінки, видавати нормативно-правові акти, які мають вищу юридичну силу.

Законодавча влада здійснюється перш за все загальнодержавним представницьким органом, а в суб’єктах федерації також місцевими законодавчими органами. Загальнодержавний представницький орган може мати різні назви (національні, народні, державні збори, конгрес, сейм тощо), але за ним встановлюється загальна назва парламент, яка застосовується нині і в деяких конституціях (Чехія, Казахстан).

Сучасний парламент - це вищий орган народного представництва, який виражає суверенну волю народу, покликаний регулювати найважливіші суспільні відносини головним чином шляхом прийняття законів і який здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади та вищих посадових осіб. Його значення в сучасному суспільстві дуже важливе.

За своєю структурою парламенти поділяються на одно та двопалатні (бікамеральні). Палати парламенту мають різні назви, але зазвичай їх прийнято називати нижньою і верхньою. На семінарському занятті слід розглянути питання про розмежування повноважень між палатами в бікамеральних парламентах та про їх реальне правове становище. На семінарському занятті доцільним буде розглянути способи формування палат парламенту, які є загальновідомими світовій парламентській практиці, а також обставини при яких припиняються повноваження парламенту.

Структурно до складу парламенту входять: внутрішні органи парламенту, органи при парламенті та апарат парламенту.

Внутрішні органи парламенту. До внутрішньої структури парламенту входять керівні органи – голова парламенту або палати (спікер) або колегіальні органи; партійні фракції (парламентські партії, депутатські групи); постійні комітети та комісії; тимчасові комісії тощо.

Органи при парламенті не входять до його внутрішньої структури, не являються внутрішніми органами палат, але допомагають парламенту здійснювати його повноваження чи діють за його дорученням. Сюди відносяться: органи, які здійснюють контроль за дисципліною, фінансовою та господарською діяльністю (рахункові палати, контрольні палати, генеральні контролери); парламентські комісари (уповноважені з прав людини, з прав національних меншин, з охорони навколишнього середовища); комісії цивільної (публічної) служби тощо.

Апарат парламенту складається з трьох видів органів та осіб: допоміжні служби парламенту, а також його палат та комісій (бібліотека, секретаріат, типографія, господарська частина тощо); консультанти парламенту; особисті помічники парламентарів, їх референти, секретарі.

При підготовці до семінару студенти та курсанти повинні засвоїти, що в залежності від повноважень розрізняють парламенти з необмеженими повноваженнями, парламенти з обмеженими повноваженнями та консультативні парламенти.

До основних груп повноважень парламентів належать: прийняття законів, в тому числі основних (конституцій); обрання, призначення, утворення інших вищих органів держави, формування їх цілком або частково; фінансові та бюджетні повноваження. Всі ці аспекти вимагають деталізації в ході семінарського заняття.

Діяльність парламенту проявляється в прийнятті рішень і їх здійснення, як правило, у сукупності утворює парламентську процедуру. Парламент здійснює свою роботу в різних формах: на відокремлених та спільних засіданнях палат; шляхом роботи постійних комісій та комітетів; діяльності депутатів у виборчих округах; через органи, які знаходяться при парламенті.

Головною формою роботи парламенту є сесія. Розрізняють чергові та позачергові (надзвичайні) сесії.

Основним і найважливішим в парламентській процедурі є законодавчий процес. Він являє собою більше половини часу роботи парламенту та складається з кількох етапів (стадій), в кожній із яких бере участь певне коло суб’єктів. Основними стадіями законодавчого процесу є: виявлення потреби в прийнятті закону та здійснення законодавчої ініціативи; обговорення законопроекту (в свою чергу складається з певної кількості стадій, в залежності від парламентського регламенту тієї чи іншої країни, а також характеру закону, який обговорюється); прийняття закону; видання закону. Ці питання потребують деталізації в ході семінарського заняття.