Перелік питань до самостійної роботи:

Інші види політичного режиму в зарубіжних країнах:

а) воєнна диктатура; б)теократичний або клерикальний; в) монократичний.

Методичні вказівки

У науці конституційного права виділяють й інші види політичного режиму. Вони походять від основних видів політичного режиму, але мають свої особливості. Деякі автори розглядають їх як різновиди авторитарного політичного режиму, так як саме йому притаманне зосередження влади в руках неконтрольованої народом групи осіб чи однієї особи, а також формальність у здійсненні принципу розподілу влади. Однак, характерною є і самостійна класифікація інших видів політичного режиму.

Тиранія – це режим особистої влади, спрямований на задоволення егоїстичних бажань тирана. Вона гине, як правило, разом зі смертю диктатора.

Абсолютистські диктатури (або династичні режими) відрізняються від тираній тим, що влада організована й здійснюється на основі суворих правил і процедур. Зазвичай влада розподіляється між членами родини монарха, передається в спадок і є легітимною за традицією (Саудівська Аравія, Султанат Бруней, Об'єднані Арабські Емірати).

Військові режими є досить поширеною формою авторитарних диктатур. За деяким даними, це дві третини молодих незалежних держав. Військові можуть управляти державою як прямо, беручи на себе всі функції уряду, так і непрямо, контролюючи цивільний уряд.

Авторитарні однопартійні режими використовують єдину політичну партію як засіб для мобілізації масової підтримки уряду. Однак партія не перетворюється в самодостатню силу, як за тоталітаризму, і конкурує за вплив з іншими центрами влади (армією, церквою, корпораціями).

Виділяють також за певними харними ознаками:

• аристократію – влада більшості.

• олігархію – влада меншості.

• охлократія – влада натовпу.

Тема 6. Політичні партії та інші громадські об’єднання в зарубіжних країнах. План семінарського заняття

1. Громадські об’єднання в зарубіжних країнах, їх види та загальна характеристика. Поняття політичної партії, її ознаки та сутність.

2. Місце і роль партій в політичній системі зарубіжних країн. Функції політичних партій. Партії і державний апарат.

3. Класифікація політичних партій.

4. Інституалізація політичних партій. Особливості процедури створення, членство у політичних партіях, фінансування діяльності політичних партій, органи реєстрації політичних партій.

5. Партійні системи зарубіжних країн. Багатопартійність, її причини. Багатопартійні системи, їх різновидності. Двопартійні системи, їх різновидності. Однопартійні системи. Безпартійні системи.

Методичні вказівки

На семінарі необхідно дати визначення поняття „політична партія” і зупинитися на тих суттєвих ознаках політичних партій, які в цілому передбачені в законодавстві. Місце ж політичних партій в політичній системі тієї чи іншої країни краще всього розкривається через функції (основні напрямки діяльності) політичних партій.

Постійно зростаюча роль політичних партій в житті суспільства, ускладнення форм і методів їх діяльності зумовили необхідність їхньої інституціонізації, тобто надання кожній конкретній партії статусу інституту, офіційно оформленого і визнаного державою. Це правове закріплення ролі та місця партії в політичній системі суспільства, регламентація їх утворення і припинення діяльності, визначення їх внутрішньої структури та принципів діяльності, вимог щодо ідеології та програм, порядку фінансування.

Класифікуючи політичні партії, необхідно враховувати, що будь яка класифікація умовна, оскільки партії і партійні системи не є створеними за установленою схемою. Політичні партії класифікуються за різними ознаками: за територіальною ознакою; в залежності від релігійної орієнтації; за способом досягнення своїх політичних цілей; за правовим становищем; за місцем в політичній системі держави. Однак, студентам на занятті особливу увагу слід приділити класифікаціям політичних партій за соціально-політичною сутністю (консервативні; ліберальні; соціалістичні та комуністичні партії) та за організаційною структурою ( організаційно оформлені та організаційно неоформлені партії).

Щодо системи взаємовідносин політичних партій між собою, з державою, з іншими елементами політичної системи та громадянами, то це питання про партійну систему одночасно політологічне. Якщо мова йде про фактичне становище, та юридичне, якщо певна система зафіксована нормами конституції та закону, хоча часто ці норми не відповідають фактичному стану речей. В ряді країн таких норм взагалі немає і партійна система функціонує на основі правових звичаїв.

Специфіка в тій, чи іншій країні зумовлюється кількістю політичних партій, які існують в країні та реально впливають державну владу. З огляду на це, можна виділити багатопартійну систему, яка в свою чергу поділяється на багатопартійну систему без монопольно пануючої партії та багатопартійну систему з монопольно пануючою партією, двопартійну, однопартійну та багатопартійну системи.