Перелік питань до самостійної роботи:

Особливості конституцій:

• США;

• Великобританії;

• ФРН;

• Японії;

• Італії;

• Франції.

Скласти порівняльну характеристику конституцій США, Великобританії, Франції, ФРН, Італії, Японії, Росії за основними критеріями існуючої класифікації для конституцій.

№ п/п	Назва країни	Критерії порівняння
		За формою	За часом дії	За політичним режимом	За формою правління	За способом внесення змін
1.	США	кодифікована	постійна	демократична	республіканська	Жорстка
2.	Великобританії	не кодифікована	постійна	демократична	монархічна	Гнучка
3.	Франції	кодифікована	постійна	демократична	республіканська	Жорстка
4.	ФРН	кодифікована	постійна	демократична	республіканська	Жорстка
5.	Італії	кодифікована	постійна	демократична	республіканська	Жорстка
6.	Японії	кодифікована	постійна	демократична	монархічна	Жорстка
7.	Росії	кодифікована	постійна	демократична	республіканська	Жорстка

Методичні вказівки.

При виконанні самостійної роботи студенти мають визначити дві тенденції в еволюції конституційного розвитку зарубіжних країн: демократизація та збільшення обсягу конституційного регулювання. Слід зауважити, що у конституціях США, Великобританії, ФРН, Японії, Італії, Франції спочатку їх існування відбувалися різні зміни. Так, спочатку вони здебільшого регулювали 2-3 блоки суспільних відносин (організацію державного ладу, закріплення форми держави тощо), а згодом відбувається збільшення кількості питань, які містяться у конституціях.

Звертаючи увагу на основне коло питань, яке здебільшого міститься у конституціях зарубіжних країн варто назвати такі:

• закріплення прав і свобод людини і громадянина;

• організацію публічної влади;

• норми що регулюють міжнародні відносини;

• співпраця між державами.

Тема 3. Основи правового статусу особи в зарубіжних країнах. План семінарського заняття

1. Державно-правовий статус особи та його елементи в зарубіжних країнах.

2. Особа, суспільство і держава.

3. Державно-правовий статус інших категорій осіб (іноземців, біпатридів, апатридів, біженців) та види спеціальних режимів по відношенню до них.

4. Громадянство (підданство) в зарубіжних країнах.

5. Способи набуття громадянства. Вихід, втрата та позбавлення громадянства.

6. Принципи конституційного статусу особи.

7. Конституційні права, свободи та обов’язки їх класифікація.

8. Гарантії прав і свобод в зарубіжних країнах.

Методичні вказівки

Готуючись до семінарського заняття, студенти повинні усвідомити, що регулювання правового статусу людини складає таку різницю конституційного (державного) права, яка має виключне, якщо не вирішальне значення. Адже загально відомо, що влада існує та дає результати лише при умові, що її зобов’язуючі вимоги відносно узгоджуються, співпадають з реальною поведінкою людей.

Державно-правовий статус особи - це реальне юридично оформлене становище людини в її взаємовідносинах з державою та іншими суб’єктами. Зміст державно – правового статусу особи визначається громадянством; правосуб’єктністю; принципами державно – правового регулювання статусу особи; правами, свободами, обов’язками та заборонаи, з якими пов’язана юридично значима поведінка людей; гарантіями прав і свобод людини.

Громадянство встановлює стійкий правовий зв’язок людини зі своєю державою, який зумовлює їх взаємні права та обов’язки згідно з національним правом країни і міжнародним правом. Громадянство офіційно визнає правову належність особи до певної держави, звідси і виникає обов’язок держави забезпечувати й охороняти права кожного громадянина, як на національній території, так і за її межами. У свою чергу, громадянин зобов’язаний додержуватись законів держави і виконувати обов’язки, встановленні державою.

На семінарському занятті студенти та курсанти повинні розглянути основні способи набуття громадянства, які існують на сьогодні в світовій державній практиці – філіація, натуралізація, оптація, репатріація, а також способи втрати громадянства. Досить цікавим і актуальним для сьогодення буде висвітлення на занятті проблем правового статусу іноземців, осіб які мають подвійне громадянство (біпатридів), осіб без громадянства (апатридів), а також біженців.

Розглядаючи друге питання плану заняття слід сказати про те, що правовий статус особи залежить від принципових підходів держави до своїх громадян чи підданих. Відмінності в принципах державно – правового регулювання статусу особи зумовлюються особливостями політичного режиму тієї чи іншої країни, її національними традиціями, рівнем культурного розвитку суспільства та іншими обставинами.

Принцип правового регулювання статусу особи - це нормативна формула яка узагальнює юридичну практику, погляди та поведінку більшості людей, політиків, держави, її органів та чиновників до прав, свобод і обов’язків людини. Далеко не завжди ці принципи відображені в статтях законів, в більшості випадків вони якби розуміються. Примусове ставлення держави та суспільства до прав людини знаходить своє відображення в політичних заявах, державній практиці, філософській та правовій літературі.

Розбіжності в принципах регулювання правового статусу особи доцільно розглядати за допомогою методу антитези (протиставлення) двох альтернативних за своїм характером принципів.

Першу альтернативну пару утворюють принцип юридичної рівності людей перед законом державою та протилежний йому принцип правової диференціації. Другу альтернативну пару складають загальнодозвільний принцип („дозволено все, що не заборонено законом”) та дозвільний принцип („дозволено те що дозволено владою, законом”). Третя альтернативна пара: принцип юридичного балансу індивідуальних та спільних (державних) інтересів і принцип домінування суспільства та держави над особою.

Правовий статус особи міститься в правах і свободах, якими людина реально користується. Права та свободи, які відомі юридичній практиці багаточисельні та різнорідні, тому досить важливе значення має їх класифікація та систематизація.

Наука державного (конституційного) права знає багато класифікацій прав і свобод. По способу здійснення та захисту права і свободи поділяються на фундаментальні та змінні; по складу суб’єктів того або іншого права чи свободи, їх можна поділити на права людини та права громадянина; по способу здійснення права і свободи можна класифікувати на колективні та індивідуальні. Крім того, слід зауважити, що в кожній країні еволюція людської свободи та її правове оформлення проходить декілька основних стадій.

Відповідно до цих стадій права і свободи поділяються на права і свободи першого, другого та третього покоління.

Найбільш розповсюдженою на сьогодні є класифікація прав і свобод в залежності від сфер, в яких вони застосовуються, і за цією ознакою слід виділити особисті права і свободи, а також соціально – економічні та культурні права і свободи. На цю класифікацію студентам слід звернути особливу увагу під час проведення семінарського заняття.