Тема 1: Поняття, предмет, система та джерела державного (конституційного) права зарубіжних країн.

План семінарського заняття

1. Історія та сучасний стан розвитку науки державного (конституційного) права зарубіжних країн.

2. Поняття і предмет державного (конституційного) права зарубіжних країн.

3. Державне (конституційне) право зарубіжних країн як галузь права, як навчальна дисципліна та як наука.

4. Система державного (конституційного) права зарубіжних країн:

   • конституційно-правові принципи;

   • конституційно-правові інститути;

   • конституційно-правова норма, її склад та особливості.

5. Загальна характеристика державно-правових відносин:

   • суб’єкти конституційно-правових відносин;

   • об’єкти конституційно-правових відносин;

   • зміст конституційно-правових відносин;

6. Джерела державного (конституційного) права зарубіжних країн.

Методичні вказівки

Готуючись до семінарського заняття студенти повинні мати на увазі, о поняття „конституційне право” та „державне право” в сучасній юридичній літературі розглядають як синоніми. Тому ми будемо вживати термін „ державне (конституційне) право”.

Поняття „державне (конституційне) право” зарубіжних країн не означає особливу галузь права – такої галузі немає. Існує конституційне право або державне право тієї чи іншої країни, і в кожній із них – своє (англійське, французьке, німецьке, бразильське тощо). При застосуванні терміну „державне (конституційне) право” мова може йти про узагальнене явище, про комплексне та порівняльне вивчення державне (конституційне) право багатьох країн світу, про відгалуження від єдиної науки державне (конституційне) право, а також про навчальну дисципліну.

В різних країнах державне (конституційне) право може мати свій об’єкт регулювання, а наука та навчальний курс – свій об’єкт вивчення, але основний зміст цієї галузі права, предмету науки та навчального курсу є в принципі однаковим, аналогічним.

Державне (конституційне) право організовано в певну систему. Воно складається із інститутів. Інститут державного (конституційного) права – це група норм, що регулюють внутрішньоєдиний комплекс відносин. Вивчення даного інституту дає уявлення про окремі сторони державності. На семінарі студентам слід охарактеризувати такі інститути, які притаманні конституційному праву всіх без винятку країн: інститут політичного режиму; інститут політично-територіального устрою; інститут, який визначає структуру вищих державних органів, порядок їх формування та діяльності; основи правового становища особи; основи судової системи; основи місцевого управління. Крім того, при розгляді цього питання доцільним буде зупинитися на особливостях, які притаманні нормам державного (конституційного) права, на їх характері та структурі.

Але державне (конституційне) право це не лише інститути та норми, а й практика їх застосування, яка знаходить своє відображення в конституційних правовідносинах.

По теоретичній традиції, що склалася, структура правовідношення утворює три складові – об’єкт, суб’єкт та зміст. Розкриваючи сутність конституційних правовідносин на семінарському занятті студентам слід детальніше зупинитися на характеристиці суб’єктів конституційних правовідносин, а також звернути увагу на те, що ці правовідносини, на відміну від інших, завжди мають політичний характер, оскільки всебічно пов’язані з різноманітною діяльністю держави. Саме така властивість конституційних правовідносин визначає їх фундаментальну природу й особливе місце в системі правовідносин.

Характеризуючи джерела державного (конституційного) права зарубіжних країн слід виділити такі основні джерела: конституції; закони (конституційні, звичайні, органічні); внутрішньодержавні публічно-правові договори; регламенти парламентів та їх палат; акти глави держави та виконавчої влади; акти конституційного контролю; судові прецеденти; конституційні звичаї; релігійні джерела, правова доктрина; міжнародно-правові акти.